Реферат на тему:
“Методичні основи змісту
навчання та виховання”
Перш ніж говорити про методичні основи змісту навчання варто розглянути
поняття методології науки.
Методологія науки (від грец. methodos – принципи, форми: методи
наукового пізнання) — вчення про принципи та методи, які
використовуються в науці для дослідження того чи іншого об’єкту та
предмету наукового вивчення.
Загальні засади педагогіки
1. Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію
результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у
відображенні картини світу.
2. Опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення
дійсності (системний підхід, моделювання, статистична картина світу).
3. Конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів
дослідження в конкретній науці).
4. Дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (дидактика).
5. Методологія міждисциплінарних досліджень.
Розглядаючи перший рівень методології (філософський), українська
національна педагогіка передусім спирається на праці українських
філософів К. Ставровецького, Г. Сковороди, С. Гогоцького, П. Юркевича,
Д. Чижевсь-кого, В. Лосевича, О. Потебні, філософські ідеї Т. Шевченка,
П. Куліша, І. Франка та ін. Певну цінність мають ідеї української
народної філософії: нескінченність світу, вічна змінюваність життя,
людина — центр світобудови; природа, як матір — її треба любити; земля —
наша годувальниця; хліб — усьому голова; свобода — найбільша цінність
для людини; кожна людина має жити по праці та ін. Українська народна
філософія утверджує культ людини і природи.
Компонентами методологічних рівнів є: загальні закони логіки; методи
дослідження; вчення класиків педагогіки.
Зазначені рівні методології утворюють систему, в межах якої наявна певна
супідрядність, причому філософський рівень є змістовою основою
будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи до
процесу пізнання й перетворення дійсності1.
Методи науково-педагогічного дослідження
Визначне місце в методичних засадах навчання та виховання займають
наукові дослідження, адже саме вони — шлях до розв’язання проблем
педагогіки.
Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне
цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи
науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.
У педагогіці використовують фундаментальні складові наукового
дослідження.
Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних
явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її
наукове обґрунтування.
Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов’язані з
практикою.
Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук
здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Академію педагогічних
наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої,
середньої освіти Міністерства освіти і науки України.
Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є
отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які
сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей,
дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні
завдання.
Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати наступним
вимогам: наукова новизна; теоретична і практична значущість; наукова
об’єктивність і достовірність; доступність висновків і рекомендацій для
використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в
практичній діяльності; визначення міри, меж і умов ефективного
застосування отриманих результатів.
Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс
методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити
отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або
іншого об’єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні
забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості
особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку
розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж
усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей
про учня а якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, які
постійно спілкуються, взаємодіють а ним, що дасть змогу аналізувати не
лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він
відбувається.
Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовують розкриті нижче
методи:
Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання
педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження
пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження.
Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін,
фіксувати результати. Спостереження повинно бути систематичним. Якщо
педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза
його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню
позицію. За зовнішньою поведінкою треба вміти побачити справжні причини,
а за словом — справжні мотиви.
Достовірні відомості дає тільки тривале спостереження за вихованцем в
усіх видах його діяльності. Досвідчені педагоги намагаються бувати там,
де й їхні учні. Нерідко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на
одному уроці він активний і уважний, а на іншому — пасивний і неуважний.
У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень, з’ясовують
причини розходжень, які нерідко зумовлені різним ставленням до учня
педагогів.
З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою
технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних
заходів, різних видів діяльності учнів. Для цього використовують і
замкнену телевізійну систему, І спеціальні класи, в яких спостереження
ведеться через віддзеркалювальну стінку. Приховане спостереження
ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку школяра,
унеможливлює вплив педагога на дітей.
Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод
науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною
мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів.
Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мотиви дій і
вчинків школярів. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими
методами дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.
Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через
безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних
умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й
додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну
думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити
педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати
бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за
допомогою інших методів.
Різновид бесіди — інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у
природній, невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить
наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді
співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в
об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає
уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі
типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник,
сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв’ю залежать від
продуманості запитань.
Метод анкетування — дає змогу підвищити об’єктивність інформації про
педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає
отримання інформації від опитуваної категорії людей.
За характером анкети поділяють на: відкриті — передбачають довільну
відповідь на поставлене запитання; закриті — до поставлених запитань
пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;
напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й
власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей
типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.
Логіка і методика педагогічних досліджень
Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог: запитання повинні
бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували
досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію;
використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви,
щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), .Як Ви ставитеся до професії
вчителя?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок;
використовувати відкриті й закриті анкети; попередньо перевіряти ступінь
розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до
змісту анкети.
Для анкетування батьків з метою виявлення домашніх умов для навчання
учня можна запропонувати такі запитання домашніх завдань
1. Як Ви організовуєте в школярем?
2. Як Ви контролюєте їх виконання?
3. Чи звертається до Вас дитина по допомогу від час виконання домашніх
завдань? У чому полягає така допомога?
4. Як Ви привчаєте дитину до самостійності у виконанні домашніх завдань?
5. Що Ви робите, аби дитина зрозуміла: головне — не оцінка, а праця, яка
стоїть за нею?
6. З якими труднощами Ви стикаєтеся під час організації домашньої
навчальної праці дитини? Як їх долаєте?
7. Чи аналізуєте Ви разом з дитиною її труднощі у навчанні та шляхи їх
подолання?
8. Як Ви формуєте в дитини силу волі, самостійність, наполегливість,
працелюбність?
9. До яких методів заохочення і покарання у стимулюванні навчальної
праці дитини Ви вдаєтеся?
Метод педагогічного експерименту — науково поставлений дослід
організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах.
Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.
Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного
експерименту: констатуючий — вивчаються наявні педагогічні явища;
перевірковий, уточнювальний — перевіряється гіпотеза, створена у процесі
усвідомлення проблеми; творчий, перетворюючий, формуючий — конструюються
нові педагогічні явища.
На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає
змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано
змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати
педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; поставити досліджуване
явище в умови, які піддаються контролю.
Педагогічний експеримент є комплексним, оскільки передбачає поєднання
методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних
ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.
Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Особові справи
учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін,
предмети, виготовлені в навчальних майстернях, дають дослідникові
об’єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх
ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та
навичок.
Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи
предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної
ради та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної
роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема.
Під час дослідження проблем навчально-виховного процесу виявляють
чинники, які сприяють їх вирішенню, визначають рівень ефективності їх
впливу.
Метод рейтингу — оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями
(експертами).
Метод узагальнення незалежних характеристик — узагальнення відомостей
про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих
відомостей, їх осмислення.
У школі-інтернаті перебував Володя М., учень 6 класу. Батька не мав,
мати покинула його в трирічному віці. До цього виховувався в дитячих
будинках. Мати ним не цікавилась, і це його морально пригнічувало.
Він так характеризував себе: «Хотів би не битися, стати дуже
ввічливим…» Вихователь відгукувався про нього: «Сам на сам Володя
чудова людина, а в колективі неможливий, його кидає в усі боки», «Володя
з кожним днем наглішає…»; «Володя за дружбу, за ласкаве слово
розіб’ється, а зробить усе. Опирається, коли йому наказують». Учителька
була такої думки про Володю: «Якщо не виправиться, виросте
холоднокровним убивцею». Серед вихованців переважали такі думки: «Я
вважаю Володю товаришем, бо коли я приїхав до інтернату, всі до мене
чіплялися, а він заступився за мене»; «Я не знаю, що він там написав про
себе, але я гадаю, що він тільки про себе й думає».
Аналіз цих характеристик і спостереження стали підставою для висновків,
що Володя тягнеться до людей, хоче уваги, тепла, ласки, але приховує це.
Важко переживає відчуження від товаришів, неповагу до нього дорослих,
хоча сам дає для цього привід. Він вимогливий до інших, але менше до
себе, не визнає своїх недоліків. Це призводить До конфліктів з
товаришами і дорослими. Не впевнений, Що до нього добре ставляться. Хоче
посісти відповідне місце в колективі, проте йому бракує сили волі, щоб
добре вчитись і поводитися; хоче бути кращим, але не намагається змінити
себе.
У виховній роботі з ним виходили з бажання хлопця утвердитися в
колективі, відчувати увагу до себе, стати кращим.
При зіставленні незалежних характеристик деякі риси можуть не збігатися
через необ’єктивність того, хто характеризує, поспішність, помилковість
висновків. В такому разі з’ясовують причини розбіжностей, аналізують
чинники, що зумовили їх. Розбіжності можливі й тоді, коли характеристики
складалися в різний час, упродовж якого поведінка вихованця змінилася.
Метод психолого-педагогічного тестування — випробування учня на певний
рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за
допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.
Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати
тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язання тестів.
Метод соціометрії — вивчення структури і стилю взаємин у колективі
(запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання
типу: «Ь ким би ти хотів…» (сидіти за однією партою, працювати поруч у
майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має
дати три або більше «вибори». За числом виборів можна визначити місце,
роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних
угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати
внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його
впливу на важкого учня та ін.
Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він
не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх
картину.
Метод аналізу результатів діяльності учня — аналіз результатів різних
видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських
доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення
про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в
майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність,
старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать
про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках
характеризують його пам’ять, мислення, уяву, погляди, переконання.
Колекції поштових марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом для
висновків про спрямованість уваги, спостережливості, досліджень творчої
уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей школяра. У щоденниках
учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.
Чимало відомостей про загальний розвиток учня, культуру його мовлення,
мислення, інтереси, ідейну спрямованість тощо дає твір. Учитель пропонує
тематику, яка розкриває ставлення учня до себе, свого оточення,
навколишньої дійсності («Моє улюблене заняття», «Недоліки мого
характеру”, «Мої плани на майбутнє»).
Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні
методи.
Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і
обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості
скоєних учнями негативних вчинків).
Метод ранжування — розміщення зафіксованих показників у певній
послідовності (зменшення чи збільшення).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
