Педагогічні інноваці: критерії оцінки
Сучасна ситуація в освіті характеризується великою різноманітністю
методик і програм, навчальних курсів, що претендують на право називатися
освітніми технологіями.
У цьому зв’язку доречно було б уточнити: що ж таке освітня технологія?
Як вона співвідноситься з методиками та програмами, тобто зі змістом
освіти?
Саме поняття освітня технологія ще остаточно не визріло, не набуло
наукової завершеності. І все-таки, у рамках інноваційних тенденцій
сучасної практики навчання в дитячому садку та школі, освітню технологію
можна визначити як сукупність педагогічних прийомів, як певну «локальну
технологію», розробка якої доступна кожному педагогові.
Інакше кажучи, кожний педагог володіє освітньою технологією. Тоді
центральним стає питання ефективності «локальних» технологій з позиції
сучасних вимог освітньої системи — її цілей, завдань, спрямованості.
Осмислюючи поняття освітня технологія з позицій системного підходу,
підкреслимо, що технологія має спиратися на певну концепцію, ставити
певну мету й бути органічно пов’язаною зі змістом освіти.
Якими б не були зміни, нововведення, поліпшення, оновлення або зміщення
в середовищі освіти, вони мають осмислюватися з позиції якісної зміни
усіх взаємопов’язаних аспектів освіти, передбачати чітку відповідь на
запитання: «Поліпшенню чого конкретно сприяють пропоновані зміни?»
У педагогічній науці та практиці виділяють три рівні інновацій:
• зовсім нові, досі не відомі,
• розгорнуті або переоформлені ідеї та дії, які набувають актуальності у
певному середовищі, в певний час, педагогічні дії, що існували раніше,
але оновлені у зв’язку зі зміною умов та завдань сучасної ситуації
життя.
У рамках розвивальних програм інновацію можна вважати доцільною, якщо
пріоритетною, ключовою ідеєю в ній є розвиток дитини. Причому під
розвитком слід розуміти не просто зміни або ускладнення знань, умінь,
навичок, а появу в дитини здатності до самореалізації.
?h
l
„?`„?gdTx•
— комунікативних, інтелектуальних, художніх—створює умови для
індивідуального й творчого застосування їх у різних сферах
життєдіяльності дитини.
Чи є в сучасній теорії та практиці освітньої системи орієнтири для
визначення ефективних інноваційних тенденцій?
Особистісно-орієнтовані технології
Парадигмою, прикладом, зразком, еталоном, культурним стандартом можуть
виступати особистісно-орієнтовані технології. Ці технології ставлять у
центр усієї освітньої системи особистість дитини, забезпечення
комфортних та безпечних умов її розвитку, реалізацію природних
потенціалів особистості,
Особистісно-орієнтовані технології характеризуються антропоцентричністю,
гуманістичною та психотерапевтичною спрямованістю і ставлять за мету
різнобічний 1 творчий розвиток особистості дитини.
Водночас в освітній сфері широко застосовуються інші технології.
Наприклад: технології вільного виховання, дидактико-центричні,
авторитарні тощо.
У практиці їх застосування цілком можливі інноваційні перетворення, що
стосуються змісту і методів навчання. Однак педагогові важливіше
самовизначитися, в рамках якого педагогічного напрямку він застосовує
інновації. Це необхідно зробити для того, щоб спроектувати очікувані
результати. Часто буває так, що добрі наміри та цілі педагога вступають
у суперечність з впроваджуваною на практиці технологією, що перешкоджає
досягненню поставленої мети.
Так, будь-які методи та вправи, що їх педагог використовує з метою
формування культури спілкування дітей у рамках авторитарної технології,
приречені на неуспіх, оскільки вони не адекватні за ціннісною
орієнтацією.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
