Творче мислення і сучасні методи його формування у школярів за досвідом С.Н.Лисенкової (реферат)

Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”

Реферат

з курсу

“Педагогіка та психологія”

на тему:

Творче мислення і сучасні методи його формування у школярів за досвідом
С.Н.Лисенкової.

План.

Сучасний педагогічний підхід.

Методи С.Н.Лисенкової:

використання опорних схем

коментоване управління

випереджаюче навчання

Висновок.

Традиційна педагогічна система (стояла) на двох китах – відбір, відсів.
Але подібний підхід не міг задовольнити потреби сучасного суспільства.
На фоні прагнення суспільства до все більшої демократизації подібні
питання постали і перед школою. Саме в цей час педагоги звернулися до
досвіду педагогів-новаторів, які запропонували якісно нові підходи у
вихованні і навчанні підростаючого покоління.

Перш за все вони якісно змінили підхід до стосунків “вчитель-учень”.

“Який би слабкий клас ми не взяли, ми десятиліттями не ставили дітям
паганих оцінок, не скаржилися батькам на учнів, не робили зауважень на
уроках – виявляється, так вчити можна, більше того, так вчити набагато
легше. Спроби примушувати дітей без сили і можливості примушувати
стомлюють педагога.”

Нове педагогічне мислення базується на ідеї гуманізації. А ідеї розвитку
особистості дитини – це основний момент ідеології нової школи.

У моїй рідній школі, Першій міській гімназії міста Черкаси, широко
застосовувалися методи, запропоновані С.Н.Лисенковою. Учому ж полягало
новаторство цієї московської вчительки початкових класів? В основі її
методики лежала теоретична думка відомого психолога Л.С.Виготського,
піддана віртуозній обробці і втілена у методі випереджаючого навчання. З
першого дня діти привчалися мислити, обгрунтовувати свої вчинки. Все
навчання базується на великій довірі до учня. Перпективно-випереджаюче
навчання здійснювалося з використанням опорних схем при наявності
прокоментованого керування навчальним процесом. -Лисенкова помітила, що
різні учні із різною швидкістю засвоюють учбовий матеріал. Але всі вони
вільно володіють матеріалом першої теми, коли в класі починають вивчати
третю, четверту, п‘яту тему. Отже відпадала необхідність топтатися на
місці, підганяючи усіх учнів під один рівень. Звичайно при такому
підході не могло бути й мови про пагані відмітки. Дитина не повинна була
почувати себе гіршою, вона просто інша і по-іншому засвоює матеріал. А з
часом учень починав розбиратися в тій чи іншій темі так само добре як і
його однолітки. Це було “виховання успіхом”.

Нажаль моя школа не була настільки прогресивною, щоб застосувати цей
метод московської вчительки, але в ній широко застосовувались методи,
запропоновані С.Н.Лисенковою. Зокрема використання опорних схем. Опорні
схеми, або опори – це висновки, які виникають на очах у учня в момент
пояснення і оформляються у вигляді таблиці, карточок набірного полотна,
креслення, малюнка. Головне у роботі з ними – це постійне їх
використовувати, а не звертатись до них час від часу. Нагальний приклад:

У класі розглядається задача: “У вазі лежало три яблука, мама поклала
туди іще три яблука. Скільки яблук знаходиться зараз у вазі? ”.
Зачитуючи зміст задачі, вчитель пише на дошці:

3 3

потім ставить знак питання:

Після того,як учні розв‘язали цю задачу усно, на дошці з‘вляється запис:
3 + 3 = 6. На питання вчителя : “То яка ж відповідь у цій задачі?”,
клас відповідає “шість”, і учитель записує цю відповідь в наступному
рядку:

Потім табличка доповнюється словами :

умова,

питання,

розв‘язок,

відповідь.

Загальний вигляд таблички:

2 3 ?

2 + 3 = 5

умова

питання

рішення

відповідь

Завдяки цій табличці школярі не лише зможуть розв‘язувати задачі на
додавання, але й отримали увлення про складові частини задачі.

З кожним роком записів в табличці стає все менше – все відбувається
усно, але табличка надійно зберігається в пам‘яті кожного учня.

c ¤ ¦ ? ¬ ? ? oe uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuoess

oaaaoOOOOOOOOOOOOOOOOOOO

i#i#o$ue% =POROTOVOXOZO\O^O`ObOdOfOhOY™™™™™™™™™™™™™™™™

На уроках математики також широко застосовується абак, за допомогою
якого формуються знання про число, його склад, та взагалі перші
математичні уявлення. Використання абака нагадує гру, а саме цей вид
діяльності так добре знають і так люблять діти молодшого шкільного віку,
що значно полегшує процес навчання. До опор також можна віднести модель
лінійки, закріпленої на верхній планці дошки, яка застосовується в
процесі вивчення відрізків та їх властивостей. На уроках математики, на
якіх використовуються опорні схеми, рішення задач проходить цікаво,
чітко, різноманітно, оперативно. Опори можна використовувати не лише на
уроках математики, а й на уроках мови, перетворюючи нудні правила у
цікаві, привабливі схеми.

Схема стає алгоритмом роздкмів і доведення, а вся увага спрямована не на
запам‘ятовування чи відтворення завченого, а на суть, роздуми,
усвідомлення причинно-наслідкової залежності і зв‘язків. Наступний
метод, яким послуговувалася С.Н.Лисенкова, це коментоване навчання. На
її уроках матеріал пояснювала не лише вона сама, але й учні. Висловлення
думок вголос сприяє розвитку мовлення, думок, почуття відповідальності
перед друзями, собою, самоаналізу, самооцінки і саморегуляції
навчально-пізнавальної діяльності. Поступово коментоване управління
переходить в доказове коментування. Школярі не просто механіно
застосовують правила, а роздумують над тим що вони говорять і що пишуть.
Складні теми в шкільних програмах розбиваються на декілька розділів,
причому один розділ може бути значно легшим, ніж інший. А часу на них
відводиться приблизно однаково. С.Н.Лисенкова почала практикувати
перпективну підготовку. Вивчаючи на уроці тему “Наголос” учні
отримуавли початкові знання з теми “Ненаголошені голосні”. А потім на
кожному наступному уроці велося закріплення попередньої теми і поступово
розширювалися знання учнів з наступної. Таким чином збільшувався
загальний обсяг годин, відведений на окрему тему, що сприяло кращому
засвоєнню навчального матеріалу і зменшувало час його роходження. Також
час від часу прводились уроки за принципом “Запитуй-відповідаємо”, де
запитання ставив не вчитель, а учень. Коментоване управління, робота зі
схемами-опорами допомагають дітям усвідомлювати, обдумувати все, що
відбувається на уроці, пояснювати, обгрунтовувати, доводити свої дії.
Учні, які навчаються за такими методиками, не заучують бездумно
матеріал, а усвідомлено сприймають його, в змозі самостійно скласти
правило за схемою-опорою. Це економить багато часу і сприяє розвитку все
більшого зацікавлення учня навчальним процесом. Під час коментованого
управління школярі вчаться працювати за схемою “мислю-говорю-записую”,
що сприяє розвитку мислення, а також розвиває мовленнєві навики. Не
секрет, що мовлення є проблемою багатьох людей, а початки цієї проблеми
були закладені ще в початковій школі. Таким чином, методи, які
застосовувала С.Н.лисенкова, сприяють формуванню у школярів творчого
мислення сперших класів, а також всесторонньому розвитку дітей.