UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАктиномікоз (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1251
Скачало190
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

АКТИНОМІКОЗ

 

Серед численних фунгозних захворювань актиномікоз становить найбільший

інтерес для хірургів. Актиномікоз (aktis — промінь, mykes — гриб) —

хронічне специфічне захворювання запального походження, яке

спричинюється променевими грибами — актиноміцетами, зокрема Actino-myces

israelii. Актиноміцет — це тонкий ниткоподібний мікроорганізм, що ближче

стоїть до мікробів, ніж до грибів (гілчасті нитки його легко фрагменту

-ються в бацилярні форми). Він є звичайним сапрофітом організму, що

вегетує в порожнині рота та кишечнику як людини, так і тварин, особливо

свійських, анаероб. Особливістю цього мікроорганізму є утворення ним

шляхом консолідації тіл гранул чи зерен жовтуватого кольору, так званих

сірчаних гранул. За певних умов мікроорганізм проникає у тканину і в

симбіозі з вульгарною мікрофлорою спричинює запальний нагнійний процес у

них. У порожнині рота він міститься в зубних відкладеннях, ясенних

кишенях, порожнинах уражених карієсом зубів, криптах мигдаликів тощо.

Захворювання зустрічається як у людини, так і у тварин — корів, рідше —

коней, собак. Головним джерелом актиноміцету у людини є ротоглотка.

Зараження людини відбувається ендогенними мікроорганізмами

(аутоінвазія), хоча можливе зараження і екзогенним шляхом (при вживанні

людиною забруднених актиноміцетами злаків чи води). Мікроорганізми

поширюються лімфатичними судинами та контактним шляхом. Уражуються всі

тканини, але особливо сполучна, зокрема жирова.

 

Захворювання перебігає у трьох формах — шийно-лицевій, бронхоле-геневій

та кишковій. Актиномікоз ЦНС, нирок, яєчників та генералізо-вана форма

його бувають рідко. Найпоширенішою є шийно-лицева локалізація. Вона

складає 60 % від загальної маси уражень. На бронхо-легеневу та кишкову

форми припадає близько 20 % на кожну.

 

Шийно-лицева форма буває, як правило, після видалення зуба чи іншого

втручання в ротовій порожнині, внаслідок яких утворюється рана, що

полегшує проникнення збудників у тканини. Захворювання розвивається

повільно. В ділянці кута нижньої щелепи з'являється щільний, майже

безболісний інфільтрат (набряк), шкіра над поверхнею якого має

рожево-синюшний колір. Обличчя стає асиметричним (ураження майже завжди

однобічне). Згодом у центрі інфільтрату виникає розм'якшення внаслідок

некрозу та роз-плавлення тканин і утворення абсцесу (мал. 89). Останній

прориває назовні переважно через кілька отворів, но-риць. Через них

виділяється рідкий гній з жовтуватими крихтами чи зернами (гранулами),

які звуться сірчаними (мал. 90). У них скупчуються мікроорганізми.

 

Ці Гранули є специфічними елементами виділень при поверхневій формі

актиномікозу і допомагають у діагностуванні захворювання. Навколо

запального осередку ураження у тканинах, зокрема нориць, унаслідок

сенсибілізуючого впливу актиноміцетів інтенсивно розвивається

фібропластична реакція з утворенням фіброзної тканини та склерозу, що

призводить до зморщен-ня шкіри в ділянці розташування інфільтрату,

утворення складок вздовж лінії натягу шкіри (лінії Лабмера). Внаслідок

втягнення в запальний процес жувальних м'язів обмежується розкривання

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ