UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАнатомо-фізіологічні аспекти вищої нервової психічної діяльності (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось991
Скачало159
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Анатомо-фізіологічні аспекти вищої нервової психічної діяльності”

 

 

Виникненню фізіології вищої нервової діяльності передували блискучі

ідеї, здогадки та експериментальні дослідження, починаючи від античної

епохи аж до XIX ст. Люди не завжди пов'язували психічну активність з

діяльністю мозку. Філософів стародавнього світу, які вважали природні

явища чимось таємничим, цікавило питання: як душа взаємодіє з тілом?

Отже, не знаючи, що таке душа, античні мислителі хотіли знати, де вона

знаходиться в тілі.

 

«Батько медицини» Гіппократ (460—377 pp. до н. е ) був одним з перших,

хто помітив, що поранення голови часто призводять до порушень мислення,

пам'яті та поведінки людини. Проте лише через 700 років римський Гален

(129—201) висловив тверде переконання, що душевна діяльність

здійснюється мозком і є його функцією. Він виділив різні види діяльності

мозку, вперше висунув положення про природжені та набуті форми

поведінки, про дев'ять різних темпераментів людини, зумовлених різним

співвідношенням «життєвих соків тіла»— крові, лімфи та жовчі.

 

Особливе значення для фізіології мав принцип рефлекторної діяльності

організму, який ввів Декарт, хоча це положення спиралося на уявлення про

чисто механічні процеси. Деякі спостереження вченого свідчать, що він

підійшов до чіткого уявлений про умовний рефлекс. Так, у 1630 р. він

писав: «...якщо ви п'ять чи шість разів підряд поб'єте як слід собаку у

той момент, коли починають грати на скрипці, то тварина і надалі стане

вити і тікати при перших же звуках музики» [26, с. 128].

 

Проте Декарт не наважився поширити свою теорію на психічну діяльність

людини і тому підпорядкував її поведінку безсмертній душі, «вищому

розумові», який нібито керує свідомим життям людей. Але поряд з цим

містичним уявленням Декарт висунув сміливу, глибоку, по суті

матеріалістичну думку про те, що мозок у цілому працює за принципом

відбиваючої (рефлекторної) діяльності, і через мозок здійснюються

відповідні реакції організму на різноманітні впливи факторів і явищ

зовнішнього середовища.

 

F Велике значення для розуміння психічної діяльності людини як функції

її мозку мали погляди О. М. Радищева (1749—1802), висловлені ним у

філософському трактаті «Про людину, її смертність і безсмертя» (1792).

Оскільки О. М. Радищев був переконаний у об'єктивному існуванні та

можливості пізнання зовнішнього світу, він вважав, що мислення

здійснюється не безсмертною душею, а за допомогою матеріального органу,

мозку, причому мислення залежить від стану мозку: «Думка наша

перебування має в голові, і з дослідів знаємо, що розладнаний мозок

породжує розладнаний глузд» [79]. Безпосередньою основою мислення він

вважав чуттєві сприйняття, які виникають внаслідок взаємодії організму

із зовнішнім світом.

 

О. М. Радищев твердив, що мислення людини здійснюється за допомогою

слів, причому немає принципової різниці виголошене слово чи написане,

користується людина звуковою мовою чи мовою жестів. Саме завдяки слову

людина може мислити абстрактно. Мислення здійснюється в головному

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ