.

Гострі отруєння (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
583 8575
Скачать документ

Виїзний цикл при Коломийській ЦРЛ підготовки медсестер терапевтичних
відділень та кабінетів

РЕФЕРАТ

на тему:

“Гострі отруєння”

Підготувала Кіцнак Л.М.

м. Коломия, 2003

16.04.16.05.2003 р.Отруєння.

Отруєння – група захворювань, обумовлена, впливом на організм отрут
різного походження. Можуть бути гострими, хронічними, виробничими,
харчовими, лікарськими й ін.

Будь-яка хімічна речовина, внесена чи прикладена до тіла, здатна
зашкодити здоров’ю чи позбавити життя. Печінка видаляє деякі отрути з
крові. Більшість з отрут можуть бути розділені на ті, що руйнують, як,
наприклад, соляна, азотна, і сірчана кислоти; дратівні, включаючи миш’як
і сульфат міді; наркотики, як, наприклад, опіум, і чадний газ; і
наркотично дратівні – з будь-яких речовин рослинного походження,
включаючи карболову кислоту і тютюн.

Отрути, що руйнують, усі обпалюють і знищують частини тіла, з яким вони
приходять у контакт; дратівні отрути викликають дратівний ефект у шлунку
і кишках; наркотики впливають на головний і спинний мозок, породжуючи
заціпеніння; наркотично дратівні отрути можуть викликати інтенсивне
роздратування і, нарешті, діють як наркотики.

При отруєннях отрутами, що не руйнують, основні зусилля починаються, щоб
видалити отруту з організму якомога швидше промиванням шлунка. Для
деяких що руйнують і дратують отрут є хімічні протиотрути.

У більшості країн продаж отрут приватним особам ретельно контролюється
законом і, загалом, тільки кваліфіковані і зареєстровані фармацевти і
практикуючі лікарі можуть наготовлювати з них ліки. Проте, промислові і
сільськогосподарські отрути попадають у ріки, моря і на землю, і, як
наслідок, у харчові продукти.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги

при гострих отруєннях

Невідкладна допомога при гострих отруєннях полягає в сукупному
проведенні наступних лікувальних заходів: прискореному виведенні
токсичних речовин з організму; специфічної терапії, що сприятливо змінює
перетворення токсичної речовини в організмі чи зменшуючій його
токсичність; симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримку
тієї функції організму, що переважно уражається даною токсичною
речовиною.

На місці події необхідно установити причину отруєння, з’ясувати вид
токсичної речовини, її кількість і шлях надходження в організм, по
можливості довідатися час отруєння, концентрацію токсичної речовини в
розчині чи дозування в лікарських препаратах.

При отруєннях токсичними речовинами, прийнятими усередину, обов’язковим
і екстремальним заходом є промивання шлунка через зонд. Для промивання
шлунка використовують 12 – 15 літрів води кімнатної температури порціями
300 – 500 мол.

При важких формах отруєнь у хворих, що знаходяться в несвідомому стані
(отруєння снотворними препаратами й ін.), промивають шлунок повторно 2 –
3 рази в першу добу після отруєння, тому що в зв’язку з різким
уповільненням усмоктування в стані глибокої коми в шлунково-кишковому
тракті може зберігатися значна кількість не всмоктаної токсичної
речовини. По закінченню промивання в шлунок вводять 100 – 150 мол 30%
розчину сульфату натрію чи вазелінової олії як проносний засіб. Не менш
важливо раннє звільнення кишечнику від токсичних речовини за допомогою
високих сифонових клізм.

У коматозному стані хворого, при відсутності кашлевого і ларингеального
рефлексів, з метою запобігання аспірації блювотних мас у дихальні шляхи
промивають шлунок після попередньої інтубації трахеї трубкою з роздувною
манжеткою.

Протипоказане призначення блювотних засобів і блювоти роздратуванням
задньої стінки в маленьких дітей (до 5 років), у хворих у сопорозному чи
несвідомому стані, а також в отруєних припікальними отрутами.

Для всмоктування речовин, що знаходяться в шлунково-кишковому тракті
токсичних, застосовується активоване вугілля з водою (у виді кашки по
одній столовій ложці усередину до і після промивання шлунка) чи 5 – 6
таблеток карболену.

При інгаляційному отруєнні потрібно, насамперед, винести потерпілого на
чисте повітря, укласти, забезпечити прохідність дихальних шляхів,
звільнити від одягу, що стискує, дати інгаляцію кисню. Лікування
проводять у залежності від виду, що викликало отруєння речовини.

При влученні токсичних речовин на шкіру необхідне обмивання шкірних
покривів проточною водою.

Гострі отруєння, зумовлені укусами змій і отрутних членистоногих.

Укуси змій.

Укуси змій викликають гостре отруєння, обумовлене специфічною дією
зміїної отрути – продукту отрутних залоз змій. Найбільш небезпечні для
людини отрутні змії належать до наступних 4 сімействам: 1) морським
зміям, що живуть у прибережних водах Індійського і Тихого океанів; 2)
аспідам (середньоазіатська кобра й ін.); 3) ямкоголовим зміям
(щитомордники – азіатський, східний, скелястий і ін.); 4) гадюкам
(гюрза, піщана ефа, гадюка звичайна, степова гадюка, гадюка Радде,
кавказька гадюка, носата гадюка). Основні діючі початки отрут – токсичні
білки, на частку яких приходиться більш 60% сухої маси отрути. У тіло
жертви отрута вводиться за допомогою двох зубів. Зуби, що обламалися,
відразу ж заміняються запасними, у зв’язку, з чим видалення отрутних
зубів не знешкоджує змію.

При надання першої допомоги постраждалому відразу ж після укусу повинний
бути забезпечений повний спокій у горизонтальному положенні. Розкриття
ранок натисненням і почате в перші ж хвилини енергійне відсмоктування
вмісту ранок ротом дозволяють видалити від 20 до 50% введеної отрути.
Відсмоктування ротом проводять протягом 15 хв (для обличчя, що робить
першу допомогу, воно зовсім не небезпечно), після чого ранку
дезінфікують звичайним способом і накладають на неї стерильну пов’язку,
що у міру розвитку набряку періодично послабляють, щоб вона не урізалася
в м’які тканини. Накладення на уражену кінцівку джгута набагато збільшує
як місцеві, так і загальні прояви хвороби, часто веде до гангрени,
підвищує смертність. Протипоказані розрізи, припікання, введення в
область укусу перманганату калію й інших сильних окислювачів і всі
місцеві впливи, що травмують. Поширення отрути в організмі значно
сповільнюється при ранній іммобілізації ураженої частини тіла шинами,
після чого потерпілого випливає, можливо, швидше доставити на носилках у
найближчу лікувальну установу.

При укусах аспідів необхідне введення сироватки «Антикобра» у дозі до
300 мол і більш.

Укуси отрутних членистоногих.

Укуси скорпіонів викликають гострий болісний біль у зоні влучення
отрути. Виразність почервоніння і набряку в зоні поразки варіює в дуже
великих межах. Іноді в зоні ужаления виникають поверхневі міхури з
рідиною. Симптоми загального отруєння організму відзначаються лише в
окремих потерпілих, переважно в дітей дошкільного віку. Спостерігаються
загальне нездужання, головний біль, запаморочення, блювання, біль в
області серця, задишка, серцебиття.

Укуси каракурта не викликають скільки-небудь вираженої місцевої реакції
на отруту, але супроводжуються значним і своєрідним отруєнням організму.
Протягом 5-20 хвилин розвивається різко виражена м’язова слабість,
порушення ходи, з’являються різкі болісні болі в кінцівках, поперековій
області і животі.

Укуси інших павуків і сколопендри супроводжуються слабкою місцевою
реакцією на отруту і не вимагають спеціального лікування.

Ужаления ос і бджіл супроводжується різко локальною болючою реакцією,
появою в зоні поразки помірного почервоніння і набряку. Важкі загальні
отруєння – судороги, утрата свідомості, блювота – спостерігаються лише
при множинних ужаленнях (смертельні наслідки зареєстровані при декількох
сотнях ужалень).

ЯК ДІАГНОСТУВАТИ ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ У ДІТЕЙ

У немовляти не запитаєш, що він з’їв і де в нього хворіє, тому при
наявності хоча б найменших підозр на можливість отруєння (знайшли
відкритий пухирець з ліками, розмазаний по туалетному столику лак для
нігтів і т.п.) необхідна гранична уважність. У випадку з грудними дітьми
отруєння проковтнутими отруйними речовинами найчастіше виявляються на
підставі зіставлення симптомів захворювання і констатації того факту, що
відповідний токсический препарат зник. Симптоми отруєння, природно,
залежать від речовини, яким воно викликано, і від того, яке кількість
цієї речовини потрапило в організм. Однак найбільш загальними ознаками
є:

нудота, блювота, різка слабість, біль у животі, запаморочення,
алергійні шкірні висипання (при отруєнні жарознижуючими засобами й
антибіотиками, побутовою хімією);

сонливість, запаморочення, млявість, апатія, слабість (при отруєнні
седативними і снотворними препаратами, алкоголем);

приступи психомоторного порушення, м’язові посмикування, занепокоєння,
порушення координації, галюцинації, судороги (характерні для отруєнь
антидепресантами й ін. психотропними препаратами, протитуберкульозними
засобами – изониазид, чи тубазид; рослинними алкалоїдами, такими як
атропін, ефедрин і т.п., бензином і ін. похідними нафти, ацетоном,
засобами для знищення комах);

блювота з домішкою крові, слинотеча, різкий біль у горлі, видимий
набряк і/чи білий наліт у порожнині рота, сеча червоного кольору
(отруєння їдкими кислотами і підставами: оцтовою есенцією, нашатирним
спиртом і т.п.).

ЩО ВАРТО РОБИТИ ПРИ ПІДОЗРІ НА ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ У ДІТЕЙ

1. Негайно викликати «швидку допомогу».

2. До прибуття лікаря, якщо дитина не випила якої-небудь кислоти
(наприклад оцтової) чи їдкої підстави (наприклад каустичної чи соди
миючого засобу на її основі), йому варто давати якнайбільше води.
Кількість промивної рідини для дітей до року – 1 л (до 5 років – 3-5 л).

3. Укладете дитини обличчям униз на колінах дорослого, сидячого на
стільці. Голова дитини повинна знаходитися нижче, ніж інше тіло, живіт
варто злегка притискати. У такім положенні дитині вводять у глотку
вказівний палець, обгорнений у чисту носову чи хустку шматок марлі, щоб
викликати в нього блювоту.

4. Дайте дитині активоване вугілля (з розрахунку 1 таблетка на 10 кг
маси тіла).

5. Частину, що залишилася, токсического чи речовини блювотну рідину, а
також пакувальний матеріал варто зібрати і разом з дитиною відправити в
найближчу лікарню.

ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ ПРИ ПІДОЗРІ НА ГОСТРЕ ОТРУЄННЯ

1. Ні в якому разі не втрачайте часу – викликайте лікаря і починайте
надавати першу допомогу.

2. Неприпустимо до прибуття лікаря давати дитині які б те ні було
протиотрути, проносні чи ліки (за винятком активованого вугілля).

3. Не давайте дитині молока – за винятком тих випадків, коли отруйною
речовиною послужила кислота. Молоко (традиційне «народне» засіб при
отруєннях) може збільшити і без того серйозну ситуацію, прискоривши
перехід отруйного речовини в кров дитини. (При отруєнні кислотою,
навпроти, варто дати постраждалому якнайбільше молока, додавши в нього
чайну ложку харчової соди.)

4. Не ховайте від лікаря і людей, що роблять невідкладну допомогу,
обставини, при яких відбулося отруєння, походження і кількість отруйної
речовини, що могло потрапити в організм дитини.

ЯК ЗАПОБІГТИ КРИТИЧНІЙ СИТУАЦІЇ

1. Зберігаєте дитячу аптечку окремо від дорослої, причому і ту, і іншу –
у місці, абсолютно недосяжному для дитини.

2. Будьте гранично акуратні, коли вам приходиться давати дитині ліки.
Особливу увагу звернете на:

– назва препарату;

– термін його придатності;

– призначення лікаря (необхідна лікарська форма, дозування, кількість і
час прийомів ліки протягом доби).

3. Не зберігаєте отруйні речовини в доступному для дитини місці
(косметику і парфумерію – на туалетному столику, миючі засоби – на
раковині, оцет – на нижній полиці кухонного столу, ацетон і гас – на
відкритій поличці і т.п.).

От, власне, і всі запобіжні заходи. Залишається тільки дивуватися, що
далеко не всі батьки і далеко не завжди їх дотримуються.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020