UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАнтисептика. Асептика. Історія виникнення та розвитку (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3769
Скачало313
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

АНТИСЕПТИКА.АСЕПТИКА

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

 

У багатовіковому розвитку хірургії вчені вже давно виділили два етапи —

доантисептичний та антисептичний. Перший етап нараховує кілька

тисячоліть і обіймає період від сивої давнини до другої половини XIX

ст., другий — триває трохи більше за сторіччя, початком його вважається

1867р. Перший етап хоча й має деякі, переважно емпірічні та технічні,

здобутки (окремі з них у модифікованому вигляді збереглись і досі),

характеризується втручанням лише на поверхні тіла. До того ж від 50 до

80 % оперованих навіть у першу половину XIX ст. помирали після операції

від ускладнень, переважно гнійного характеру (піємія, сепсис). Навіть

невеликі розрізи чи пункція вен, що робилась для кровопускання, дуже

часто ускладнювались тяжкими інфекційними процесами. У великого хірурга

M.I. Пирогова підряд померли від піємії 12 гвардійців (зазначимо, що

гвардійці — це фізично здорові молоді люди) після кровопускання.

 

Більшість поранених помирали від інфекції як без операції, так і після

неї, особливо ампутації, яка була головним методом лікування відкритих

та закритих переломів кінцівок. З цього приводу M.I. Пирогов із сумом

констатував, що поранений, у якого не був розпізнаний перелом і якому в

зв'язку з цим не було зроблено ампутацію, зобов'язаний своїм життям

нашому (лікарському) незнанню, а король Франції Людовик XIV з гіркою

іронією зауважив, що "ножі хірургів для його вояків загрозливіші, ніж

ворожі кулі".

 

І хоч ще в сиву давнину найбільш спостережливі та проникливі лікарі

вказували на значення чистоти рук, шкіри, одягу, білизни, приміщення,

повітря, води тощо для загоєння ран і взагалі для одужання хворих і

навіть застосовували для обробки ран спирт, оцет, вино, дьоготь, мідний

купорос тощо, до другої половини XIX ст. нагноєння ран (випадкових і

операційних) вважалось явищем природним, закономірним, невідворотним.

Лише в поодиноких випадках у першій половині XIX ст. вбачали причину

нагноєння ран, пологової гарячки в гіпотетичних "міазмах живої природи",

що передавалися від хворої людини через руки, перев'язний матеріал,

інструменти, білизну тощо під час лікарських процедур та досліджень.

 

Серед тих, хто усвідомлював роль асептики, в першу чергу треба назвати

угорського акушера-гінеколога Ігнаца Земмельвейса (1818—1865) та

великого російського хірурга, доля якого тісно пов'язана з Україною,

М.І.Пирогова (1810—1881). Спостереження І. Земмельвейса, який працював

асистентом у клініці проф. Клейна у Відні, дозволили зробити висновок,

що гарячку у родиль-ниць, які перебували в цій клініці, спричинюють

трупні отрути, занесені в родові шляхи жінок студентами, котрі приходять

з анатомічного театру в клініку на заняття і обстежують хворих

забрудненими руками. Цей висновок був зроблений 1. Земмельвей-сом на

підставі порівняння наслідків лікування в клініці Клейна і в сусідній

лікарні, де студенти не навчались і в якій смертність родильниць була

набагато нижчою. Ще одне важливе спостереження було зроблено І.

Зем-мельвейсом у власній клініці. На ліжках, що були в першому ряді,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ