UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВнесок античних лікарів у розвиток фармації (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2203
Скачало274
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ВНЕСОК АНТИЧНИХ ЛІКАРІВ

 

У РОЗВИТОК ФАРМАЦІЇ

 

Слово “Формація” походить від єгипетського слова “Фармакі”, що означає

“даруючий зцілення або безпеку”. Вперше цей надпис був знайдений під

зображенням єгипетського бога лікування Тота. Звідси походить грецьке

слова “фармакон” – лікарство. Пізніше це слово ввійшло в усі інші мови .

 

Завдяки писемності до нас дійшла значна кількість записі про матеріальне

і духовне життя рабовласницького суспільства. Серед них багато

відомостей про стан і розвиток медицини і фармації. В цей період

з’являються перші професійні лікарські школи. Великого розвитку набула

церковна медицина, яка виникла внаслідок впливу жертовного, церковного

напрямку.

 

Переважаючою стала теурісна медицина, основу якої складали різні

релігійні ритуали. Молитви, поклоніння богам, за допомогою яких жерці

намагались до наших днів свідчать про те, що в країнах Стародавнього

Сходу в період рабовласництва з’явились рукописні лікувальники, трактати

і книги про причини захворювань і методах їх лікування.

 

ЛІКОЗНАВСТВО В СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЮ.

 

Писемні пам’ятки Китаю з’явились майже за 4000 р. до н.е. Китайцями

написана одна з найдавніших книг про лікарства “Ней-Узін” (Книга про

внутрішню людину). В ній наведені ботанічні описи, географіячні

властивості і способи вживання 900 лікарських росли. Значний внесок в

розвиток лікознавства вклали видатні лікарі Стародавнього Китаю Бень Цяо

(V тис. до н.е.) і Хуа То (приблизно ІІ тис. до н.е.) Останньому

належить пріоритет у вживанні обезболюючих засобів при операціях.

Китайські лікарі дотримувалися розумного правила: “Краще попередити

хворобу, ніж її лікувати”. Вони використовували для лікування сифілісу –

ртуть, чесотки – сірку, вітамінні рослини для лікування рахіту і т.д. До

наших днів дійшло більше 50 книг про лікарські речовини і методи

лікування, виданих у Стародавньому Китаї.

 

Приблизно в І-ІІ століття до н.е. написаний “Тракт про корені і трави”,

в якому подано опис більше 360 лікарських речовин. В 652 р. н.е. видана

книга лікаря Сун Сумчан “Тисяча золотих ліків”. В 659 р.н.е. з’явилась

“Танська фармакопея” – перша офіційна державна фармакопея Китаю, в якій

докладно описано більше 840 ліків. Із рослинних лікарських речовин

особливе місце займав корінь женьшеню, який застосовувався при різних

захворюваннях (недогрів’я, туберкульоз), Широко використовувався

лимонник, ревінь, індійська конопля, чай, бамбук, цибуля.

 

В якості тваринних ліків використовувались печінка, із мінеральних

речовин – ртуть, сірка, залізо. ВVІ тисяч. н.е. в Китаї був створений

державний вищий медичний інститут для підготовки лікарів різних

спеціальностей. У Китаї з’явились спеціалісти по виготовленню ліків і

торгівлі ними і перші заклади, по характеру відповідні аптекам.

 

ЛІКОЗНАВСТВО В СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ.

 

Джерелами свідчень по історії медицини і фармації Стародавньої Індії

являються три книги “Люрведа” (Знання життя) і сукупність законів Ману.

 

Найбільший інетерс являє книга “Люрведа”, автором якої був лікар

Сумрута. В ній подано опис більше 760 лікарських рослин. Всі лікарства в

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ