UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВІЛ інфекція по Богородчанському району (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось708
Скачало173
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Пошукова робота

 

ВІЛ інфекція

 

по Богородчанському району

 

Синдром набутого імунодефіциту – СНІД (син: синдром набутої імунної

недостатності, ВІЛ - інфекція).

 

ВІЛ – інфекція – це інфекційна хвороба з групи повільних інфекцій, яка

спричиняється вірусом імунодефіциту людини.

 

ВІЛ передається переважно статевим шляхом, а також паректеральним

шляхом, характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету,

наслідком чого є приєднання різних вторинних інфекцій і злоякісних

пухлин. СНІД – єдина повільна інфекція, здатна до епідемічного

поширення.

 

Історичні дані. СНІД – відносно нова інфекційна хвороба. Перше

повідомлення про СНІД з’явилося у 1981 р. в США. З 1979 р. в США

спостерігалися дивні групові захворювання на пневмоцистну пневмонію і

на саркому Капоші – рідкі хвороби, що виникають на тлі імунодеціциту.

Швидке поширення хвороби вказувало на її інфекційну природу. Спочатку

хворобу пов’язували з вірусами герпису, гепатиту В, цитомегавірусом,

вірусом Епстайна-Барра. Однак ці припущення не підтвердились. Увагу

дослідників привернула здатність ретровірусів викликати метаплазію

клітин та імунодефіцит. Пошуки в цьому напрямі себе виправдали, і вже в

1983 р. у Франції L. Monfagnier відкрив збудника СНІД.

 

Етіологія. Збудник хвороби – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – належить

до родини Refroviridae. Назва ретровірус зумовлена наявністю у складі

вірусу унікального ферменту – зворотної транскриптази, за допомогою якої

відбувається зчитування генетичної інформації з РНК на ДНК. ВІЛ має

тропізм до Т-лімфоцитів – хелперів (Т4). Для культивування ВІЛ

випробовували культури Т4. Однак на відміну від інших ретровірусів, які

спричиняють тільки малігнізацію клітин, зараження ВІЛ приводить до їх

загибелі. Лише отримання клону легінозних Т4 клітин, стійких до ВІЛ,

зробило можливим культивування вірусу. ВІЛ генетично неоднорідний, має

великий ступінь мінливості.

 

Вірус чутливий до нагрівання, ефіру, етану, досить швидко інактивується

під впливом дезинфікуючих засобів, а також при t560C.

 

Епідеміологія.

 

Джерелом інфекції є хвора людина і віросонації. Тривалість

вірусоносійства багаторічна. Шляхи поширення майже так як і гепатиту В1

– природні і штучні. До природних належить статевий шлях інфікування.

Важливе значення у поширенні ВІЛ-інфекції відіграє також передача

інфекції від вагітної жінки до плода – трансплантарне інфікування. До

штучних шляхів належить зараження, пов’язане з використанням

нестерильного медичного інструменту, через переливання крові і її

препаратів.

 

Хоч ВІЛ знаходять у сечі, поту, слині хворого, але при звичайному

контакті він не передається. Можливе зараження у побуті при спільному з

вірусоносієм або хворим користуванні зубною щіткою, ножем, ножицями

тощо.

 

Клініка.

 

СНІД, як і інші повільні інфекції, характеризується тривалим

інкубаційним періодом – від 6 місяців до 5 років і більше. Існують різні

форми ВІл-інфекції – від безсимптомних до дуже тяжких клінічних форм.

 

Звичайно хвороба починається з гарячки, підвищеної пітливості, загальної

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ