UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозвиток медичних знань в Україні XVII-XVIII столітті (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5589
Скачало347
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Розвиток медичних знань

 

в Україні ХVII-XVIII ст.” План

 

Розвиток медичних знань у світі в 17-18 століттях.

 

Розвиток медичних знань в Україні 17-18 ст.

 

 

1. Перш ніж говорити про розвиток медичних знань, варто розкрити

загальну картину медичних знань та їх становлення у світі загалом. Адже

медичні знання на території України так чи інакше розвивалися під

впливом медичних знань інших країн.

 

Перехід від схоластичного до механіко-математичного розгляду природи

дуже вплинув на розвиток М. Англ. лікар У. Гарвей створив навчання про

кровообіг (1628), заклавши таким чином основи сучасної фізіології. Метод

У. Гарвея був уже не тільки описовим, але й експериментальним, із

застосуванням математичного розрахунку. Яскравий приклад впливу фізики

на медицину — винахід збільшувальних приладів (мікроскопа) і розвиток

мікроскопії.

 

В області практичної медицини найбільш важливими подіями 16 в. були

створення італійським лікарем Дж. Фракасторо навчання про контагіозні

(заразних) хворобах і розробка перших наукових основ хірургії франц.

лікарем А. Парі.

 

В другій половині 18 ст. були закладені основи військової і морської

гігієни. Роботи російського лікаря Д. Самойловича про чум, опубліковані

в другій половині 18 ст., дозволяють вважати його одним з

основоположників епідеміології.

 

Умови для теоретич. узагальнень в області М. були створені прогресом

фізики, хімії і біології на рубежі 18—19 ст.: відкриття ролі кисню в

горінні і подиху, закону збереження і перетворення енергії, початок

синтезу органічних речовин, розробка навчання про повноцінне харчування,

вивчення хімічних процесів у живому організмі, що привело до виникнення

біохімії” і т.д.

 

Серед багатьох видатних імен в історії медицини Відродження залишив

Едвард Дженнер (1719-1823), якому людство зобов'язане введенням у широку

практику як запобіжного способу щеплення коров'ячої віспи.

 

Епідемії віспи були страшним лихом для людства, особливо у період

Відродження. В цей час у Європі хворіло на віспу щороку до 12 мільйонів

чоловік, з них вмирало 1,5-2 мільйони, значна частина тих, що

перехворіли, втрачала зір. Велика смертність (до 90-95 %) спостерігалась

у країнах, куди її заносили вперше. Такі нищівні епідемії були в Сибіру

в XVII ст. Європейські завойовники і перші переселенці в Америці штучно

поширювали віспу між індійцями для знищення їх. Здавна суто емпірично

було помічено, що ті, хто перехворів навіть і на легку форму віспи,

набувають стійкої несприйнятливості до хвороби. Але щеплення —

варіоляція — інколи викликали дуже тяжке, а то й смертельне

захворювання. Особа, якій зробили щеплення, крім того, могла стати

джерелом зараження для довколишніх.

 

Едварду Дженнеру належить велика історична заслуга введення в медичну

практику запобіжних щеплень коров'ячої віспи (вакцинація) замість

небезпечних щеплень віспи від людини.

 

Дженнер по одержанні медичної освіти працював інтерном у Дж. Гунтера,

пізніше — лікарем сільських общин. У процесі роботи він довідався, що,

за переконанням селян, особи, які перехворіли на коров'ячу віспу

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ