.

Луі Пастер та його внески у розвиток медицини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
328 2605
Скачать документ

Луі Пастер

та його внески у

розвиток медицини

Виконала

студентка групи 3М9

Концур Лілія Ярославівна

викладач: Васкул Ольга Вікторівна

2000“Якщо б мікроорганізми зникли з

земної поверхні, поверхня землі була б

завалена мертвими організмами і

трупами різного виду”

/Л.Пастер/

Луі Пастер (Pasteur Louis, 1822-1895) – видатний французький хімік,
один із основоположників сучасної мікробіології, член Паризької Академії
наук (з 1862 р.), Французької мед. академії ( з 1873 р.).

Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі, в 1847 р. здав екзамени на
звання доцента фізичних наук, а згодом захистив докторську дисертацію,
після чого працював в Вищій нормальній школі: з 1849 р. – професор
Страсбурзького університету, а у 1854 р. повернувся в Париж як
віце-директор Вищої нормальної школи і організував невелику лабораторію,
з якої вийшли найбільші його роботи з мед. мікробіології. У 1848 р.
Л.Пастер постає як професор Паризького університету. В 1868 р. він
переносить крововилив в мозок, і до 1888 р. здоров’я його погіршало,
тому працювати сам він уже не міг, але все ж таки до самої смерті
Л.Пастер старанно слідкував за працями своїх учнів і співробітників.

Ще будучи студентом, Л.Пастер захоплювався кристалографією і
запропонував в Академії наук свою першу роботу “Спостереження з
диморфізму”, присвячену вивченню речовин, здатних кристалізуватись
різними способами.

Дослідження в області молекулярної асиметрії стали основою для розвитку
стереохімії.

В значенні молекулярної асиметрії для живих організмів Пастер
запевнився, вирощуючи плісневі гриби – пеніцилін – на середовищі, яке
містить винну кислоту.

В 1857 р. Пастер прийшов до висновку, що молочнокисле бродіння
являється біологічним явищем, викликається спеціальними
мікроорганізмами, які і служать “ферментами” цього бродіння. Вивчаючи
спиртове бродіння, встановив, що розщеплення цукру на спирт і
вуглекислий газ, пов’язано з життєдіяльністю дріжджів. Він показав, що
винні дріжджі, розвиваючись в присутності кисню повітря, розкладають
цукор на воду і двуокись вуглецю, а в середовищі, позбавленому кисню,
перетворюють цукор в спирт, тобто, викликають спиртове бродіння.

Відкрив збудника оцтовокислого бродіння.

Важливим етапом в періоді Пастера до питань мед. мікробіології являлись
його дослідження про бродіння білків, показавши, що процеси гниття і
розпад білків обумовлюються різними мікроорганізмами, “Якщо б
мікроорганізми зникли з земної поверхні, поверхня землі була б завалена
мертвими організмами і трупами різного виду”. Л.Пастер встановив, що
процес гниття білкових речовин відбувається в 2 етапи:

перший етап відповідає розвитку аеробних, другий – розвитку анаеробних
мікроорганізмів, хоча в деяких випадках весь процес гниття можуть
обумовлюватись лише одними аеробами.

Л.Пастер також захоплювався вивченням практичних проблем. В 1864 р. він
почав вивчати методи боротьби з хворобами вина. Результатом його
досліджень стала монографія (1865 р.), в якій Пастер показав, що хвороби
вина викликаються різними мікроорганізмами, при чому кожна хвороба має
особливого збудника. Для знищення шкідливий “організованих ферментів”
він запропонував підігрівати вино до …50-60о. Цей метод дістав назву
пастеризації.

Завдяки роботам Пастера про бродіння і гниття, почали вияснятися
уявлення про походження заразних захворювань. Він висунув і заснував
поняття про специфічність мікроорганізмів, без якого був би неможливий
прогрес мікробіології.

Одним з важливих етапі в діяльності Пастера являється встановлення їм
можливості атенуації мікробів і використання таких мікробів з ослабленою
патогенністю для вакцинації проти інфекційних хвороб.

В 1880 р. Пастер виділив культуру збудника холери курей, яку
підтримували частими посівами на м’ясному бульйоні. Одного разу збудник
холери курей був залишений в термостаті на протязі декількох тижнів без
пересіву на нові середовища. Ця культура втратила здатність навіть у
високих дозах вбивати курей. І тоді він запропонував, що введення таки
ослаблених культур мікробів може спричинити несприйнятливість у тварин
до даного захворювання. Так був найдений спосіб запобігання від заразних
захворювань введенням ослаблених збудників, який виявився застосованим в
багатьох інфекційних хворобах і відіграв важливу роль в боротьбі з ними.

Раніше Пастору було доручено вивчити причини випадків сибірської
виразки серед худоби і знайти можливість боротися з нею. Він показав, що
хвороба підтримується спорами сибіровиразкових бактерій. Нерідко тварин,
загинувши від сибірської виразки, закопують на місці їх загибелі, не
глибоко; в результаті спори бактерій змішуються з грунтом, по якому
проходять стада тварин. Деяка кількість спор виявляється на поверхні,
забруднює траву і разом з нею потрапляє в шлунково-кишковий тракт
тварин.

Перемішавши спори сибіровиразкових бактерій зі сіном, яким годували
тварин, Пастер показав, що навіть незначні царапини, спадини в роті, на
язику і в горлі тварин позволять збуднику сибірської виразки проникнути
в організм, що призводить до смертельного захворювання. Він виявив, що
сибіровиразкові бактерії не можуть розвиватися при температурі 45 о, при
культивованих 42-43о, вони не утворюють спор, а вірогідність їх постійно
знижується: введення 10-12 денних культур збудника уже не вбивало
баранів. Бактерії з пониженою вірулентністю можна було культивувати в
подальшому при температурі 30-35о, і хоча при цих умовах вони утворювали
спори: введення їх вівцям викликало легкі форми хвороби і в подальшому
захищало тварин від смертельного захворювання. Таким чином, Пастер
винайшов надійний спосіб боротьби з сибірською виразкою. Всенародна
перевірка ефективності вакцинації проти сибірської виразки, проведена в
1881 р.

В 1812 р. зі своїми співробітником почав вивчення краснухи свиней.
Виділивши збудника, яким виявилась аспорогенна грампозитивна паличка,
Пастер дістав ослаблені культури цього мікроба, з успіхом використані
ним в якості вакцини.

Разом з лікарем Е.Ру у 1880 р. Пастер почав вивчати страшну хворобу –
сказ. Культуру збудника сказу виявити не вдалося. Було відомо, що
захворювання передається через слину скажених собак. Пастеру вдалося
показати, що збудник сказу знаходиться в клітинах нервової системи. Він
відкрив, що найбільш вірний спосіб зараження сказом заключається у
введенні заразного матеріалу – безпосередньо в мозок.

Показав, що вакцинація собак відразу після укусу скаженою твариною
застерігає їх від захворювання. Уже до 1 березня 1886 р. в Парижі з
успіхом було вакциновано 350 чоловік, а в червні 1886 р. в Росії.

В 1888 році в Парижі на кошти, зібрані по міжнародній розписці, був
заснований спеціальний інститут для вакцинації людей, укушених скаженими
собаками, для вивчення інфекційних захворювань і викладання
мікробіології. По запропонуванню Французької Академії цей Інститут був
названий “Інститутом Пастера”.

“… наш інститут буде одночасно

диспансером для лікування сказу,

центром вивчення інфекційних хвороб

і центром викладання дисциплін.”

Роблячи висновок з легендарних відкриттів Луі Пастера, ми можемо
сказати, що саме він зробив великий внесок у розвиток медицини. Завдяки
винайденим вакцинам колись і на даний час, люди мають змогу захистити
себе від страшних хвороб, які крокують за людиною впродовж всього
життя. Бо здоров’я наше – це найцінніший скарб, який і доповнив Л.Пастер
своїми відкриттями. Саме тому людство низько вклоняє голови до його ніг,
дякуючи за неоціненний скарб – людське здоров’я.

PAGE

PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020