UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛептоспіроз(реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6476
Скачало423
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лептоспіроз

 

Лептоспіроз – хвороба Васильєва-Вейля – водна гарячка – гостра

інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, спричиняється

лептоспірами, передається елементарним, контактним і аспірацій ним

шляхами, характеризується гарячкою, міальгією, асклеритом, ураження

нирок, печінки Ц.Н.С., у ряді випадків – жовтяницею і геморагічним

синдромом.

 

Історичні дані: на існування цієї хвороби як самостійної незологічної

форми звернули увагу незалежно один від одного A. Weill (1886) і М.П.

Васильєв (1888), які описали гостру інфекційну хворобу з жовтяницею і

геморагічним синдромом.

 

Збудник інтерогеморагічного лептоспірозу був відкритий в 1914 – 1915 р.

японським дослідником R. Inada i Y. Ido і дістав назву Spirochaeta

icterohaemorrhigae. У наступні роки в літературі появилися повідомлення

про відкриття в різних країнах морфологічно подібних, але різних за

своїми антигенними властивостями лепт оспор.

 

В 1973 році підкомітет ВООЗ розділив рід Leptospira на 2 види Leptospira

interrogans (патогенні лептосфіри), резервуаром яких є тварини носії,

Leptospira biflera (вільноживучі сапрофіти).

 

Етіологія: Збудники лептоспірозу належать до роду Leptospira, родини

Spirochaetaсеае. Лептоспіри – аеробні мікроорганізми спіралеподібної

форми рухливі від 34 до 40 мкм і більше завдовжки, 0,3-0,5 мкм

завтовшки. У нашій країні встановлено існування 13 серологічних груп,

які об‘єднують 26 сероварів лептоспір. У патології людини найбільше

значення мають L. Icterohaemorrhagiac, L. Grippotyphosa, L. Pomona, L.

tarassovi, L. Canicola, L. Hebdomadis.

 

Лептоспір культивують звичайно в рідких і напіврідких (водно -

сироваткових) живильних середовищах при температурі 28-300С. У вологому

гранті лептоспіри зберігають життєздатність протягом 270 днів,

довго (в природних водоймах - тижнями) зберігаються в воді, кілька днів

у харчових продуктах. Пряме сонячне і ультрафіолетове випромінювання діє

на них згубно, так само, як кислоти і луги, навіть у мінімальних

концентраціях (0,1-1,0%), і дезинфікуючі засоби. З лабораторних тварин

найбільш сприйнятливі до лептоспір морські свинки.

 

Епідеміологія.

 

Джерелом інфекції при лептоспірозі є хворі і перехворілі дикі, свійські

та промислові тварини, які виділяють лептоспір із сечею і заражуючи

навколишнє середовище, утворюючи різні осередки інфекції: природні,

антропургічні, змішані.

 

Для природних осередків характерна їх етіологічна стійкість і

літньо-осіння сезонність захворюваності людей. Епідеміологія природних

осередків лептоспірозу нерозривно пов‘язана з епізоотією. Основними

носіями лептоспір є щури, польові миші, землерийки, їжаки у яких

лептоспіроз перебігає як латентна інфекція, але після нього на багато

місяців залишається лептоспірурія.

 

Поширення лептоспірозу серед сільськогосподарських тварин з утворенням

антропургічних осередків привело до формування самостійного типу

хвороби, яка тепер може існувати як сільськогосподарський зооноз без

зв‘язку з природними осередками інфекції. Антропургічні осередки можуть

з‘являтися у місцях, де резервуаром інфекції є щури, велика рогата

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ