UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛікарські рослини: цикорій дикий (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3447
Скачало235
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

„Лікарські рослини: цикорій дикий”

 

Цикорій дикий, звичайний

 

(Cichorium intybus L.)

 

Російська назва — цикорий обыкновенный.

 

В народі цю рослину називають Петровими батогами, серпівником, городньою

волошкою.

 

Багаторічна трав'яниста рослина із потовщеним веретеноподібним коренем,

із прямим стеблом заввишки від 30 до 100 см. Прикореневі листки —

виїмчасті, пірчасто-ланцетоподібні; стеблові — ланцетні,

гостро-зубчасті, огортають стебло суцільною лійкою. Квітки розташовані в

кошику, язичкові, з голубими, іноді рожевими пелюстками. Росте цикорій

звичайний уздовж шляхів та ровів, на берегах річок, у засмічених місцях.

Поширений в Україні, на Кавказі та в середній смузі Росії.

 

Для виготовлення ліків використовують усю рослину. Збирають її під час

цвітіння, у липні-серпні. Коли ж заготовляють корені, то їх викопують,

старанно миють, розрізують вздовж і впоперек, сушать у добре

провітрюваних приміщеннях або в печах.

 

Корені багаті на інулін та гіркий глікозид інтибін (безбарвну

желатиноподібну масу), пектин, цукри й смолу. У квітках цикорію

міститься глікозид цикоріїн, який під час гідролізу розпадається на

ескулетин та глюкозу. У листках та насінні виявлено інулін, а в насінні

— протокатехіновий альдегід, алкалоїд. Молочний сік рослини має гіркі

речовини — лактуцин та лактукопікрин, що є моноефірами

параоксифенілоцто-вої кислоти, й тараксастерол.

 

Препарати цикорію є холеретичними, заспокійливими, зміцнювальними та

протизапальними.

 

Він широко застосовується в народній медицині, зокрема, для регуляції

обміну речовин при шкірних хворобах (екзема), для збільшення виділення

жовчі при-хворобах печінки (жовтяниця, цироз), а також дня лікування

хвороб нирок.

 

Рослину рекомендують вживати при гіперацидному гастриті, ентериті й

коліті, спастичному коліті, недостатності в їжі аскорбінової кислоти,

істерії, загальній кволості, кровохарканні, подагрі, спазмофілії та

захворюваннях суглобів. Болгарська народна медицина застосовує препарати

цикорію здебільшого для лікування захворювань печінки (як жовчогінний

засіб), при каменях у жовчному міхурі, захворюваннях селезінки та для

активізації обміну речовин.

 

Відвар трави цикорію звичайного впливає на організм людини протимікробне

та в'яжуче. Ці препарати збуджують функціональну діяльність органів

травлення.

 

Експериментальне доведено, що відвар та настій кореня цикорію під час

вживання всередину діють заспокійливо на центральну нервову систему,

посилюють роботу серця, збільшуючи амплітуду й уповільнюючи ритм

серцевих скорочень.

 

У народній медицині відвар і настій кореня і трави цикорію застосовують

при нетриманні сечі, геморої, висипах на шкірі (вугри, гнояки,

фурункули). Настій трави рекомендують для ванн, обмивань і примочок.

 

За кволості, знесилення й значного потовиділення препарати цикорію діють

як зміцнювальний засіб.

 

• Відвар суміші трави цикорію з коренями й черешками гарбуза (1 — 2

столові ложки на 2 склянки води) як сечогінний засіб ефективний у хворих

із серцевою недостатністю. Вживають відвар по півсклянки тричі на день.

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ