НАГІДКИ ЛІКАРСЬКІ (КРОКІС) —
Calendula officinalis L.
Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae
Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина, до 50 см заввишки, з
бальзамічним запахом, галузиста, густа, але коротко-пухнаста, з
черговими довгастими листками, трохи липка. Кошики великі, з плоскими
квітколожами і зеленими обгортками; квітки крайові — язичкові, серединні
— трубчасті, жовтого або оранжевого кольору. Плоди — сім’янки
серповидної, персневидної і гачкуватої форми, але всі вони дають
однакові рослини. Цвіте з кінця травня до морозів.
Де росте? Висаджують у квітниках, як декоративну рослину по всій
території УРСР.
Що й коли збирають? Кошики, в період горизонтального розміщення
язичкових квіток. Цінність мають тільки пелюстки.
Коли застосовують? Як потогінний засіб, що в’яже, очищає кров і рани,
які гнояться (нагідки містять у собі провітамін А — каротин, летку олію,
смоли, слиз, кислоти яблучну і саліцилову; мають фітонцидну активність,
можуть обмежувати запалення і запобігати утворенню спотворливих рубців
завдяки вмісту жовтого барвника ксантофілу і леткої олії). В них
міститься гіркота календен, календулін, сапонін.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку
нагідок і парять у духовці цілу ніч. П’ють по 1 склянці тричі на день
при спазмах шлунка, при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, при
гастритах. Симптоматично разом з вітаміном РР (нікотиновою кислотою)
сприятливо діє при злоякісних пухлинах (раку) шлунка, які не піддаються
операції. Нагідки знижують інтоксикацію, усувають явища диспепсії —
відригування, нудоту, блювання, відчуття підпирання під грудьми;
поліпшують сон і апетит. Діють при золотусі, рахіті, при опуханні
селезінки — чай з квіток нагідок і трави деревію, взятих порівну, п’ють
2 склянки на день. При хворобах печінки і жовчних шляхів беруть 1
столову ложку з верхом суміші трави звіробою, споришу, цикорію дикого,
цмину піскового, кори крушини і квіток ромашки, нагідок у співвідношенні
2 : 1 : 1,5 : 2 : 1,5 : 0,5 : : 2, заливають сирою водою, настоюють цілу
ніч, вранці кип’ятять 5—7 хвилин, відстоюють 20 хвилин і п’ють по 3
склянки на день.
Подібно до арніки, яку нагадують своїм хімічним складом, впливаючи на
нервову систему, нагідки понижують рефлекторно збудність її і
уповільнюють ритм серця при гіпертонічній хворобі внаслідок клімаксу в
жінок. При цьому зникають головні болі, поліпшується сон (пригнічувальна
дія на центри довгастого мозку, зокрема на судинно-руховий центр (леткої
олії), зменшуються задишка і набряки. Лікування тривале.
Вживають їх також при болісних менструаціях. Беруть 1 столову ложку
суміші квіток нагідок і квіток калачиків лісових у співвідношенні 6:4 на
1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і п’ють 3 склянки на день.
При порізах, пораненнях, вуграх, фурункулах, обмороженнях, виразках,
лишаях і хворобах очей (блефаритах) прикладають напар з нагідок. До
очей, які гнояться, також при ослабленні зору прикладають напар з суміші
(порівну) квіток нагідок, крайових квіток волошки синьої. Лікування
тривале. Для полоскання рота і горла при ангінах, гінгівітах,
стоматитах, амфодонтозі дають 1 чайну ложку спиртової настоянки квіток
нагідок у співвідношенні 2 : 1 на півсклянки перевареної води.
Веснянки (ластовиння) на обличчі і руках виводять щоденним дворазовим
(вранці і ввечері) змазуванням уражених місць соком з листків нагідок,
змішаним у рівних частинах з соком цитрини, ягід порічок і мигдалевою
олією.
При фурункульозі п’ють чай із суміші квіток нагідок, кореня лопуха,
листків горіха волоського і кореня пирію в співвідношенні 4:2,5:1,5:2 —
беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і
вживають по 1/2 склянки тричі на день.
НЕЧУЙВІТЕР ВОЛОХАТИЙ —
Hieracium pilosella L.
Родина Айстрові – Asteraceae, або Складноцвіті – Compositae
oe
o
p
o
( довгасто-обернено-яйцевидні. Стебло завершене кошиком, квітки жовті,
язичкові, зовні часто з червонуватими смужками на пелюстках. Цвіте в
травні — червні, іноді до жовтня.
Де росте? По луках і сухих вигонах, на греблях, рясно на піщаному грунті
по всій території УРСР, в Криму — рідко.
Що й коли збирають? Усю рослину разом з коренем або самі кошики, під час
цвітіння.
Коли застосовують? Як засіб, що спиняє кровотечі з легень, матки, кишок
при дизентерії, геморої, катарі товстих кишок; при бронхітах, при
хворобах печінки (її опуханні), при жовтяниці і як засіб, що сприяє
виділенню шлункового соку при недостатній кислотності (діють похідні
кумарину — умбеліферон, гіркота, слиз, живиця, дубильні речовини,
флавон, що є в квітках, марганець).
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1—2 чайні ложки
квіток і настоюють 10 хвилин. П’ють вранці 1 склянку (натщесерце) і 1
ввечері, ковтками (діє дещо сечогінно і тому вживають свіжу рослину при
уремії. Кількість сечі збільшується, вміст сечовини в крові знижується.
Зменшуються скарги на головний біль, нудоту, безсоння).
При недокрів’ї застосовують суміш (порівну) нечуйвітру і приворотня
звичайного — по 1 чайній ложці на 1 склянку окропу; при жовтяниці
вживають по 1 чайній ложці спорошкованої трави нечуйвітру тричі на день.
Порошком з нечуйвітру посипають рани, в інших випадках промивають їх
вищезгаданим напаром або роблять примочки. Можна також робити гарячим
напаром спринцювання піхви при білях у жінок, двічі на день (діє
протизапально, виявляє в’яжучу дію, гоїть ранки та виразки).
При сильному нежитю нюхають порошок з перетертих листків нечуйвітру.
СИНЮХА БЛАКИТНА —
Polemonium coeruleutn L.
Родина Синюхові — Polernoniaceae
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина до 120 см заввишки.
Кореневище її товсте, до 3 см у поперечнику, коротке — не більше 5 см,
повзуче, з тонкими мочкуватими коренями; спочатку гірке на смак, а потім
солодкувате, з відчуттям слизу. Стебла здебільшого поодинокі, прості,
прямостоячі, рівномірно облиснені. Листки чергові, непарноперисті, з
численними довгасто-яйцевидними листочками, прикореневі — в розетці.
Квітки сині або синьо-лілові чи бтакитні, зібрані у верхівкову видовжену
або китицеподібну волоть. Плоди — майже кулясті коробочки, які легко
розтріскуються. Цвіте у червні — липні.
Де росте? На поліссі, в Лісостепу, крім Покуття і Поділля, в Степу на
північному сході, по лісових, галявинах, на вологих місцях, по берегах
річок, на вкритих лісами схилах гір та серед чагарників Розводять як
культурну рослину.
Що й коли збирають? Кореневища з коренями, восени, їх швидко миють і
ріжуть вздовж. Сушити можна і на сонці.
Коли застосовують? Як відхаркувальний засіб при гострих і хронічних
бронхітах, коклюші, туберкульозі легень, зокрема навіть з кровохарканням
(дія сапонінів), і як заспокійливий засіб при різних нервових і
психічних заворюваннях, який заспокоює центральну нервову систему і
знижує рефлекторну її збудність у 8—10 разів сильніше, ніж валеріана.
Цим пояснюється корисна дія синюхи в суміші з сухоцвітом болотяним при
лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (дія смол,
органічних кислот, жирної і леткої олій та інших, ще не вивчених,
речовин, які виявляють дплив на нервову систему). У хворих зникає
симптом ніші, зменшуються диспепсичні явища, поліпшується загальний
стан, збільшується вага тіла. При атеросклерозі тритерпенові сапоніни
синюхи знижують кількість холестерину в крові. В 1 склянці води варять
протягом 30 хвилин 1 столову ложку подрібненого кореня синюхи і п’ють
тричі на день по 1 столовій ложці відвару, через 2 години після їди.
При лікуванні виразкової хвороби за півгодини до їди вживають додатково
ще по 1 столовій ложці відвару сухоцвіту болотяного (1 столова ложка
трави на 1 склянку окропу). Курс лікування триває 3 тижні. Замість
відвару можна вживати настоянку на спирті — беруть 25 г подрібненого
кореневища з коренями на 100 г спирту. П’ють тричі на день, по 15
крапель на ложку води, через 2 години після їди.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
