UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПро актуальність та напрями вдосконалення фізичної реабілітації ОСІБ з обмеженими фізичними можливостями (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2441
Скачало199
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Про актуальність та напрями вдосконалення фізичної реабілітації ОСІБ з

обмеженими фізичними можливостями

 

В.А.Товт, І.М. Митровцій., Ужгород,

 

С. Ханіган-Даунс, Корваліс, США

 

За показниками статистичних обстежень в Україні 2 млн. людей [1, 4] (за

останніми даними – 2,5 млн.) [9] офіційно зараховані до осіб з фізичними

та розумовими вадами. Це означає, що майже кожний 20-й громадянин

України потребує спеціальної підтримки. З них

фізкультурно-реабілітаційною роботою охоплено всього 16,7 тис. чоловік,

що складає менше 1% від кількості непрацездатних. В Закарпатті

нараховується близько 40 тис людей з обмеженими фізичними можливостями

(надалі інвалідів), що становить 3,1% від усього населення краю, з них

4102 молодих інвалідів, які можуть при відповідних умовах заробляти собі

на життя.

 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) показник

кількості інвалідів всієї земної кулі складає 10% від усього населення

планети. Цей показник достатній, щоб вважати дослідження проблеми

повернення до активного життя людей з обмеженими фізичними можливостями

актуальними [15].

 

Проблема повернення до активного життя інвалідів має глибоке історичне

коріння. Вперше на міжнародному рівні вона розглядалася у 1946 році на

Вашингтонському конгресі з реабілітації. З цього часу термін

“реабілітація” (лат. rehabilitatio - відновлення) став широко

застосовуватися у медицині. Були створені численні організації, які

включали у свою назву слово “реабілітація”, серед них найбільше –

Міжнародне товариство з реабілітації інвалідів (SCRD) у 1960 році та ін.

 

 

Однак єдиного погляду на сутність реабілітації, її мети та завдань не

було. Та й сьогодні одні розуміють під реабілітацією переважно

відновлення здоров’я, у других це поняття відноситься до відновлення

працездатності, треті асоціюють його з відновленням соціального та

правового статусу людини [2, 4, 9]. Кожний із окремо взятих напрямів

реабілітації – це значний пласт роботи, тому під терміном “реабілітація”

на сьогодні потрібно розуміти не окремий самостійний напрямок роботи, а

комплекс соціальних, юридичних, медичних та фізкультурно-оздоровчих

заходів, які забезпечують адаптацію інваліда до середовища проживання. .

 

 

На думку Г. С. Юмашева і К. Ренкера (1973), реабілітація – є не що інше,

як адаптація інваліда до нових умов діяльності. Вона повинна бути

направлена на такі сторони його життя:

 

по-перше, адаптацію на попередньому робочому місці;

 

по-друге, реадаптацію – робота на новому робочому місці із зміненими

умовами праці;

 

по-третє, адаптацію до нового місця роботи у відповідності з набутою

новою кваліфікацією, близькою до попереднього фаху, але з меншим

навантаженням;

 

по-четверте, повна перекваліфікація з наступним працевлаштуванням.

 

Очевидно, означений перелік напрямів реабілітації не є повним, оскільки

не враховує адаптацію інвалідів до побуту, сім’ї, важливими аспектами

якої є пристосування реабілітанта до самообслуговування та участі у

колективному веденні домашнього господарства . Це є перший крок, без

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ