.

Питання особистої гігієни(реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
180 1493
Скачать документ

Міністерство освіти та науки України

Коломийське медичне училище

ім. І.Франка

Р Е Ф Е Р А Т

н а т е м у :

“Питання

особистої гігієни”

Підготувала: ст. гр. 2А

Соколюк Тетяна

Коломия, 2001 р.Особиста гігієна є основою здорового способу життя,
ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань.
Особиста гігієна – це комплекс заходів, спрямованих на збереження та
зміцнення здоров’я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному
житті й діяльності людини.

До сфери особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової порожнини,
гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим
звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна
відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової
праці, психогігієна тощо.

Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є
найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне вмивання
забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у
зв’язку з її фізіологічною роллю.

Так, через шкіру за одну годину виділяється 10-20 мл поту. При виконанні
важкої роботи і перегріванні ця кількість може збільшуватися до 300-500
мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини виділяється до 15-40 г
шкірного жиру, до складу якого входять різні жирові кислоти, білки та
інші речовини, відбувається злущення до 15 г епідермісу, що ороговів.

Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких,
як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні
солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на
шкірі бактерій і грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника.

Понад 90% від загальної кількості мікроорганізмів знаходяться на шкірі
рук. На ній також скупчується велика кількість пилових і мікробних
аерозолів, забруднення з предметів, одягу, і, як наслідок, шкіра швидко
втрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів.

Проникнення в шкіру гноєтворних мікроорганізмів може спричинити локальні
та генералізовані запальні процеси в ній.

Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості — кількість
мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру
протягом 2 год, знижується більше ніж на 90 %. Бактерицидність добре
вимитої шкіри в 15-20 разів вища, ніж брудної. Тому необхідно обмивати
все тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на
тиждень. Крім обов’язкових умивань уранці і перед сном, щодня увечері
слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні
статеві органи, що також є елементом щоденної особистої гігієни. Волосся
рекомендується мити 1 раз на тиждень, якщо шкіра суха, і 1 раз на 3-4
дні, якщо шкіра жирна.

Якщо замість душу із санітарною метою використовують ванну, то після
миття обов’язково слід ополіскувати тіло чистою водою. Необхідно
обов’язково мити руки перед їдою.

Для більш ефективного усунення забруднень із поверхні шкіри і волосся
застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ). Мила — це
різновид водорозчинних солей вищих жирних кислот, що мають мийну
здатність і до складу яких входять поверхнево-активні речовини (ПАР), їх
отримують шляхом нейтралізації вищих жирних кислот або омилення
нейтральних жирів їдкими лугами.

Завдяки високій поверхнево-адсорбційній активності мило сприяє
емульгуванню та знищенню жирового змащування і відмиванню забруднень із
поверхні шкіри. Контактуючи з епідермісом, луг, що входить до складу
мила, перетворює його білкову частину на легкорозчинні лужні
альбумінати, які знищуються внаслідок змивання. Тому часте миття сухої
шкіри з милом діє на неї несприятливо, збільшуючи сухість, спричиняючи
свербіж і утворення лупи, а також випадання волосся. Кількість вільних
лугів у милі регламентується, наприклад, в туалетних його сортах їх
вміст не повинен перевищувати 0,05 %.

Додавання до мила ланоліну, що входить, зокрема, у рецептуру «Дитячого»
мила, пом’якшує подразливу дію лугів. Відновленню кислої реакції шкіри,
що визначає її бактерицидну дію, сприяє полоскання сумішшю, до складу
якої входить оцтова кислота.

Під час прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед
парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати
перегріванню голови.

Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожниною — двічі на
день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чищення зубів необхідне для
знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного
каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і
пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості
мікроорганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних,
для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо
температури і вологості умови.

Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки й
пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні
додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна
достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є
абразивний вплив на емаль зубів. Асортимент зубних паст включає
гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру
лікувально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою
створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і
ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні
екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.

Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізняються одна від
одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або
синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою
робочою поверхнею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей.

Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова
гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортивних ігор і занять.
Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично
здорові дорослі й діти. Обов’язковим елементом режиму дня мають бути
адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які
хронічні захворювання.

Практично для більшості людей найдавнішим, найдоступнішим і таким, що не
має протипоказань, видом фізичної діяльності є ходьба. «Рух як такий
може за своєю дією замінювати будь-які ліки, але всі лікувальні засоби
світу не в змозі замінити дію руху» — неодноразово підкреслював відомий
французький терапевт Тіссе.

Загартовування — це підвищення стійкості організму до впливу коливань
температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску,
сонячної радіації та інших фізичних чинників навколишнього середовища.

Розпочинати загартовування можна в будь-яку пору року. Головними
загартовуючими чинниками є повітря, вода і сонячна радіація. Однак,
найпоширенішою формою загартовування повітрям є повітряні ванни
(аеротерапія). Розрізняють повітряні прохолодні (14-20 °С) і холодні
(менше ніж 14 °С) ванни. Доступною і корисною формою загартовування
повітрям верхніх дихальних шляхів є соду приміщенні з відчиненою
кватиркою в будь-яку пору року).

Одним із найефективніших видів загартовування водою є купання у
відкритих водоймах, сприятливий вплив якого зумовлений поєднанням його
позитивних рис та переваг з активними фізичними вправами, сонячною
радіацією та механічним впливом води.

Дуже корисні звичайні і особливо контрастні душі, їх варто застосовувати
поперемінне тривалістю 0,5—2 хв. за температури, що змінюється в
діапазоні від 20-35 °С до 10-45 °С. За відсутності технічної можливості
використання душу з різкою зміною температури води прийняття теплого
(гарячого) душу можна чергувати з обмиванням прохолодною (холодною)
водою в заздалегідь підготовленій ємності.

Обов’язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих
звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень
тощо.

Несприятливий вплив паління на здоров’я пов’язаний насамперед із
хімічним складом тютюнового диму, що вдихається, і його високою
температурою. З димом в організм надходять нікотин, синильна кислота,
оксид вуглецю, аміак, миш’як, радіоактивні полоній-219 і свинець-210,
інсектициди, смолисті речовини та багато інших (близько 100) шкідливих
речовин, що утворюються внаслідок ,сухої перегонки тютюну і паперу за
температури 250-300 °С. Паління підвищує вміст у крові
карбоксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на
функції шлунка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову
порожнину, погіршує пам’ять і увагу, знижує розумову працездатність.
Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5-7 років коротша, ніж тих,
хто не палить.

Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене
пасивне паління під час перебування у приміщенні, що забруднюється
тютюновим димом.

Усі ці дані свідчать про необхідність посилення боротьби з палінням
(першими приклад цього мають демонструвати медики) і активізації
відповідної профілактичної роз’яснювальної і організаційної роботи.

Зловживання алкоголем також негативно впливає на організм на всіх етапах
його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під впливом алкоголю
можуть настати передчасні пологи, відбувається збільшення перинатальної
смертності. З алкогольною інтоксикацією вагітних жінок багато вчених
пов’язують зростання в 60-70 разів кількості випадків специфічних
виродливостей і порушень розвитку дітей, алкогольного синдрому плода та
енцефалопатій. Алкоголь негативно впливає на всі органи і системи
організм

Оптимальна життєдіяльність людини неможлива без суворого дотримання
режиму дня, чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та
сну. За всіляких індивідуальних розбіжностей для більшої частини осіб,
які працюють і навчаються, доба поділяється приблизно на три однакові за
тривалістю частини: трудова діяльність (навчання), вільний час та сон.

Великого поширення в останні роки набуло телебачення. На перегляд
телепередач у середньому щодня витрачається 1,5-2 год. Значна частина
населення, в тому числі діти шкільного віку, проводять біля телевізора
3-4 год і більше на день. Щоб запобігти негативним наслідкам цього,
необхідно дотримуватися певних гігієнічних рекомендацій. Час перегляду
телепрограм слід обмежити (в середньому не більше ніж 2 год щодня). Від
екрану телевізора потрібно перебувати на відстані 2,5-5 м, чорно-білі і
кольорові передачі дивитися при потужності освітлення приміщення 7-9
Вт/м2 у віці до 35 років, 9-11 Вт/м2 у віці за 35 років. Кут зони
перегляду передач має бути в межах 60° стосовно центру екрана.

Обов’язковим елементом щоденного відпочинку є 7-8-годинний нічний сон.
Його повноцінність забезпечується дотриманням таких вимог: останнє
вживання їжі не пізніше ніж за 2 год до сну; 200-30-хвилинна прогулянка
на свіжому повітрі перед сном; припинення занять, що потребують сильного
розумового й емоційного напруження за 1,5-2 год до сну; лягати в один і
той самий час; спати в добре провітреній кімнаті, взимку — з відчиненою
кватиркою; забезпечити відсутність або максимальне зниження

До повсякденного побутового одягу ставляться такі гігієнічні вимоги:

Забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти установленню
теплового комфорту людини.

Не утруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщувати і не
стискувати внутрішні органи та частини опорно-рухового апарату.

Бути достатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх
забруднень.

Не містити токсичних домішок, що виділяються в навколишнє середовище, не
мати фізичних і хімічних властивостей, які несприятливо впливають на
шкіру і людський організм у цілому.

Мати порівняно невелику масу (до 8-10 % маси тіла людини).

Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є
підодяговий мікроклімат. За температури навколишнього середовища 18-22
°С рекомендуються такі його параметри: температура підодягового повітря
32,5-34,5 °С, відносна вологість — 55-60 %, концентрація діоксиду
вуглецю — до 1-1,5 %.

Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її
фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тканин для одягу
використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні,
хімічні). Натуральні органічні волокна — найдавніший вид тканинних
матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть
бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних
(целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут,
прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові)
належать вовна і шовк. Для виготовлення деяких видів спецодягу можуть
використовуватися неорганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест.

Останніми роками все більшого значення і поширення набуває інша група
текстильних волокон — хімічні. Як і натуральні, вони можуть бути
органічними і неорганічними. Проте останні застосовуються тільки для
виготовлення спеціальних видів одягу.

У поєднанні з одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно
має велике естетичне значення, відбиваючи культуру, виховання та
національні традиції і формуючи зовнішній вигляд людини.

Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:

Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат
взуттєвого простору та його добру вентиляцію.

Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і
формування кістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під
час ходьби, занять фізичною культурою і під час виконання трудових
операцій.

Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і
біологічних впливів.

Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних речовин у
концентраціях, здатних у реальних умовах експлуатації мати несприятливий
вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру
ступні і організм у цілому.

Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям
організму.

Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати

вихідні форму та гігієнічні властивості.

Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з якого воно
виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних
особливостей та експлуатаційних якостей.

Для виготовлення взуття використовують різні натуральні і штучні
матеріали. Багато показників, за якими судять про переваги й недоліки
того чи іншого матеріалу і можливості використання його у взутті різного
призначення, збігаються з тими, які характеризували гігієнічні
властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання,
повітропроникність та паропроникність.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020