UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоняття про ліки тваринного походження (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1135
Скачало187
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Поняття про ліки тваринного походження

 

Продукти домашніх і диких тварин, птиці, риби, комах, окремі тваринні

організми споконвіку знаходили широке застосування в практиці народного

лікування усіх народів. Зумовлювалось це, з одного боку, багатовіковим

досвідом, вивчення їх дії на організм, з другого – ілюзорними уявленнями

про життя і смерть, про здоров'я і хворобу. Тут, як і в інших народних

засобах лікування, знайшли поєднання раціональні і ірраціональні

початки.

 

Раціональну основу мало лікування молоком та молочними виробами.

Лікувальна дія їх скрізь загальновідома. Численні факти засвідчують

велику популярність їх при лікуванні багатьох недуг.

 

В місцевостях, де тваринництво було основних заняттям, молочні вироби

застосовували з лікувальною метою значно ширше. Населення Карпат,

наприклад, тепле пряжене молоко пило і клало з нього компреси при

простуді, особливо дитячій, з нього робили примочки до ран від порізу та

укусу. Для лікування очних захворювань прикладали компреси з кислого

молока, ним промивали рани, болячки, воно, як свідчать численні

етнографічні матеріали, протидіяло укусові гадюки.

 

Горяни рекомендували при легеневих недугах, туберкульозі легень овече

молоко, в ряді місцевостей України, як і Білорусії та Росії – козяче.

 

В деяких місцевостях досліджуваної території зафіксовано вживання

кобилячого молока. На Закарпатті, Гуцульщині, Поліссі його пили при

коклюші, на Східному Поділлі – при скарлатині. Гуцули лікували ним астму

(„задуха”, „ядуха”). Вживання кобилячого молока при захворюваннях

дихальних шляхів відоме в практиці багатьох народів. Дані про це

знаходимо в літературних джерелах середини ХІХ ст. Свіжу сметану скрізь

застосовували при гнійній висипці, золотусі, наривах.

 

Коров’яче молоко застосовувалось і для натирання, служило основою для

виготовлення мазей. Так, у селі Палиці Володимирського р-ну Ровенської

області зафіксовано один з таких рецептів. При дитячому діатезі

рекомендувалось масло, збите не з сметани, а з молока. При підозрі на

туберкульоз готували суміш із масла, меду, горілки і внутрішнього

несолоного сала. Усе це клали в пляшку, які щільно закривали, ставили у

глечик з просом і запікали у печі. Готовий напій вживали по одній чарці

на ніч.

 

Широке застосування на східнослов’янській території мали й інші тваринні

жири – свинячий, собачий, бор сучий, ведмежий, гусячий, їжачий, а

подекуди – кротовий, зміїний, черепаховий. Вони вважались добрими

ранозагоюючими засобами, ними розтирались при простуді й ревматизмі, їх

вживали внутрішньо при запаленні легенів, астмі й туберкульозі. В

багатьох місцевостях „курячі сліпоту” лікували печінкою тварин. В одних

місцях – це печінка чорної курки, в інших – поросяти, чорного, ще інших

– волова чи теляча печінка.

 

Не можна відмовити у доцільності використання жовчі, вживаної, до речі,

і науковою медициною. Різноманітність лікарських форм та широке коло

недуг, при яких вона вживалась, дають підставу говорити про популярність

цього засобу в народній медицині. Дія його в ряді випадків зафіксована в

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ