Реферат
з медицини на тему:
“Основні компоненти їжі”
Кремній – секрет нашої міцності.
Середня місткість кремнію від маси земної кори складає 29,5% (друге
місце після кисню – 47%).
В.І.Вернадський пише: “Ніякий організм не може жити без кремнію”.
Вчені схиляються до того, що саме він лежить в основі
енергоінформаційного обміну у космосі і на Землі.
Саме на його основі будується пам’ять комп’ютера, прекрасного
напівпровідника.
В організмі людини він восьмикратно бере участь у процесах
життєзабезпечення. По даним М.Г.Воронкова 38% нашого здоров’я залежить
від кремнію. Його посилений обмін і нестача викликає дисбаланс 70
мікроелементів.
Він відіграє важливу роль як структурний компонент сполучної частини .
При дефіциті кремнію в організмі вміст його, передусім знижується в
самій еластичній тканині – судинних стінках. Тому існує чіткий зв’язок у
розвитку атеросклерозу з ростом дефіциту кремнію.
В обмінних процесах, сполуки кремнію – сильні каталізатори
окисно-відновних процесів, сполуки необхідні для побудови гемоглобіну. В
організмі він забезпечує міцний енергоінформаційний потенціал і
забезпечує здоров’я біоенергетичного тіла, тонких Полевих структур.
Розприділення в організмі
Кремній широко поширений в природі і займає 3 місце по запасах мінералів
в земній корі. Однак в організмі тварин і рослин він міститься в дуже
малих кількостях. В організмі умовної людини масою 70 кг може міститися
біля 2100 мг кремнію (2,1 г).
Найбільш високі концентрації кремнію виявлені в гіалуроновій кислоті
пуповини, в 1 г якої міститься 1,53 мг вільного і 0,36 мг зв’язаного
кремнію. Шкіра, волосся, кришталик ока теж багаті на кремінь. Велика
частина присутнього в організмі кремнію міститься в сполучній тканині.
Біохімічні знання
В експерименті додавання 50 мг неорганічного кремнію на 100 г корму
викликало збільшення маси тіла щурів і курят, яким кремній необхідний
для правильного формування скелета і швидкості росту.
Показано, що кремній примутній в тих частинах кістки, де відбувається
активна кальцинація, наприклад, остеобластах (клітинах кістки, які
формують субстанцію з солей кальцію, фосфорної кислоти і колагенового
білка).
В клітинах кремній допомагає “зливати” молекули в одну структуру і
знаходитись в живих системах у вигляді кремнієвої кислоти.
Дує цікаві дані про те, що переломі кістки в місці її регенерації
знаходиться незвично висока концентрація кремнію, яка перевищує норму в
216 разів. При цьому вже на 3-тю добу після перелому в крові
відмічається зниження концентрації кремнію. Вчені Скоблін А.П. і Бєлоус
А.Ш. рахують, що шляхом впливу на обмін кремнію можна посилити фіксацію
кальцію і фосфору в кістках.
Клінічне значення
1. Сприяє всмоктуванню кальцію і стимулює ріст кісток;
стимулює роботу імунної системи;
попереджає остеопороз;
покращує стан волосся, нігтів, шкіри;
зменшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань;
зміцнює кровоносні судини, хрящі і сухожилля.
Обмін в здоровому організмі
Добова потреба в кремнії складає 20-30 мг.
В звичайних умовах кремній попадає в людський організм через
шлунково-кишковий тракт і через легені.
Рахується, що з їжею людина споживає до 3,5 мг кремнію на добу.
З’єднання, які містять кремній, широко поширені в домашньому
господарстві: порошки для чищення, тальк, каолін, будівельні матеріали.
Контактуючи з ними, вдихаючи з повітрям кремнієвий пил, ми получаємо в
легені до 15 мг кремнію в добу.
В шлунково-кишковому тракті всмоктується до 80%. М’ясна їжа пригнічує
всмоктування (К), а рослинна – посилює.
Клінічні показники порушення обміну кремнію
З віком концентрація кремнію в сполучній тканині знижується, що на думку
західних вчених, можливо, приводить до розвитку пораження судин,
атеросклерозу, порушенню міцності кісткової тканини.
У пильній атмосфері, накопичуючись в легенях чи перебронхіальних
лімфовузлах, кремній може викликати склероз легеневої тканини (склероз
легень).
При хронічному отруєнні фтором вміст кремнію в кістках різко падає і
може розвиватися розм’якшення кісток.
Харчові джерела кремнію
Морські рослини (діатолові водорості) і деякі найпростіші організми
використовують перекис кремнію для побудови опорних тканин. Спікули
морських губок містять до 98,3% перекису кремнію, який формує самі
причудливі форми їх скелету.
У наземних тварин кремнію набагато менше, чим в організмі морських
тварин. Більша кількість перекису кремнію знайдено в пір’ях птахів.
Висока місткість кремнію знаходиться в картоплі, буряці, зелені, ріпі,
намбурі, мінеральних водах.
Фосфор – елемент думки
Розприділення в організмі
Фосфор – це металоїд, який в залежності від умов може проявляти то
окисні, то відновні властивості. Очевидно. Ця його здібність привела до
того, що він дуже широко розповсюджений в тваринних і рослинних
організмах.
86% фосфору, який знаходиться в організмі людини, перебуває у вигляді
важкорозчинного фосфору кальцію (гідроксілапатиту), який складає
мінеральну частину кісток і зубів.
Таким чином, баланс фосфору в організмі середньої людини в скелеті – 700
г, в м’язах – 50 г, в тканинних рідинах і організмах – 30 г, добове
поступлення з їжею і рідиною – 1,2 – 1,4 г.
Біохімічне знання фосфору
Фосфор надзвичайно необхідний для життя. Академік А.Е.Ферсман назвав
фосфор “елементом життя і думки”.
Головна функція фосфору пов’язана з ростом і підтримкою цілісності
кісткової тканини і зубів.
Залишковий фосфор знаходиться в м’яких тканинах, де він бере участь у
багатьох анаболічних і катаболічних реакціях:
в утворенні високо енергетичних сполук (наприклад АТФ);
входить в склад фосфоліпідів, які грають важливу роль в утворенні
клітинних мембран і регуляції їх проникливості;
служить попередником в синтезі тематично важливих сполук і ДНК;
бере участь в утворенні буферної ємності рідин і клітин тіла;
у формуванні кісткової тканини;
бере участь в трансмембранному транспорті речовин;
підкислює сечу і понижує вірогідність утворення ниркових каменів.
Додатковий прийом фосфору, в першу чергу, необхідний: людям, які
приймають великі дози антрацитів; хворим на гіперпаратиреоз; хворим на
печінку; хворим на алкоголізм; людям, які приймають малокалорійну їжу,
хворіючим довгий час хронічними захворюваннями.
Обмін фосфору в здоровому організмі
Добова потреба 1000-2000 мг.
Людина в середньому вживає на добу 1050 мг кальцію і 2940 мг фосфору.
При цьому основна кількість фосфору поступає з молоком і м’ясом (по 550
мг), м’ясом домашньої птиці (380 мг), рибою (350 мг), борошном (270 мг),
хлібом (205 мг), овочами (140 мг).
В результаті того, що жінки вживають меншу кількість їжі, вони отримують
менше фосфору (в середньому 1200-1300 мг).
При штучному годуванні дитина отримує фосфору в 5 разів більше дитини,
яка знаходиться на природному вигодовуванні. Зі всього прийнятого з їжею
фосфору всмоктується не більше 70%. Винятком є фосфор риби, який
всмоктується в кишечнику майже повністю.
Половина фосфору, який всмоктався, відкладається в кістках. Кількість
його обернено пропорційна вмісту кальцію в їжі, оскільки ці елементи
складають нерозчинні солі фосфору. Однак, жири, вітамін Д, фітин і його
похідні посилюють всмоктування фосфору, яке проходить головним чином в
початкових відділах тонкої кишки.
Зуби і кістки потребують в особливо великих кількостях кальцій і фосфор
під час росту. Співвідношення між кальцієм і фосфором в кістках
дорівнює: 1 концентрація фосфору в плазмі крові в протилежність кальцію
змінюється з віком, дієтою, гормональним станом. У дорослих людей вона
складає 2,5-4,3 / 100 мл, а у дітей – 5,0 – 6,0 мг / 100 мл.
У склад кісток фосфор входить у вигляді фосфату кальцію. Зубна емаль –
це також сполука фосфору. З сечею виводиться до 60-65% фосфору, який
надійшов.
Клінічні ознаки порушення обміну фосфору
При прийомі їжі з низьким вмістом кальцію та високим вмістом фосфору і
фітинової кислоти, може розвитися залізодефіцитна анемія, внаслідок
різкого зниження всмоктування заліза з кишечника.
Існують відомості про фосфорне виснаження у хворих, які довгий час
приймали антацидні препарати, які не всмоктуються (які понижують
кислотність шлункового соку): альмагель, маалокс, фосфолюгель і ін. Ці
ліки порушують всмоктування фосфору в шлунково-кишковому тракті, що
призводить до гіпофосфатемії (низький вміст фосфору в крові) і
гіперкальціємії (підвищення вмісту кальцію в крові через виливання його
з кісток).
При цьому у людей відмічались: втрата апетиту, загальна слабість, болі
в кістках, а інколи – порушення психіки.
При високому вмісті фосфору порушується всмоктування магнію і внаслідок
цього збільшується потреба організму в магнії для попередження
кальцинації нирок, аорти і ін. м’яких тканин.
Харчові джерела фосфору
Найбільш багаті на фосфор ікра осетрових (594 мг), жовток яйця (470 мг),
квасоля (390-460 мг), печінка теляча, вівсяна (322 мг) і гречана (297
мг) крупи, какао, грецькі горіхи і гарбуз.
Селен – елемент молодості
Розприділення в організмі
У людини основна кількість селену знаходиться в м’язах (905000 мкг),
печінці (до 1200 мКг), крові (до 1100 мКг) і легенях (до 180 мКг).
Біохімічне і біологічне значення селену
Про роль селену, як важливого біоелемента свідчать слідуючи
спостереження:
в мікрокількостях він міститься практично у всіх тканинах організму, за
виключенням жирової;
профілактичне приймання його в їжі охороняє печінку, шкіру і м’язову
тканину від токсичних пошкоджень ядохімікатами, виявленими радикалами,
радіоактивним опроміненням;
бере участь в передачі фото сигналів сітківки ока і в процесах
світловідчуття;
проявляє опорідненість до добре відомого антиоксидоліту – вітаміну Е;
є сильним імуномодулятором і канцеростатичним агентом і трансформує
активність імунної системи таким чином, що гальмує швидкість розвитку
пухлинної тканини;
входить як структурний компонент у склад анти окисних ферментів
(глутатіонредуктаза, перексидаза і ін., які захищають мембрани клітин
від пошкоджень вільними радикалами.
Селен здатний знизити захворюваність майже на 40% і зменшити смертність
від раку на 50%.
Оптимальна потреба в селені
Добова потреба 50-200 мкг.
Для людини вагою 70 кг (середньостатистична людина) втрата селену на
добу складає біля 150 мкг: екскреція з сечею – 50 мкг, з калом – 20 мкг,
з потом – 80 мкг, з волоссям – 0,3 мкг. Добре відомо про існування
кореляції між високим вмістом селену в раціоні і низькою смертністю від
раку.
Нормальним можна рахувати поступлення селену 150-200 мкг (0,15-0,2 мг)
на добу.
Перевищення цієї дози в 100 раз може викликати токсичний ефект,
зменшення дози в 4-5 раз викликає симптоми недостатності селену.
Селен добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При прийомі
рослинної їжі всмоктується до 60-80% селену, який міститься в ній.
При прийнятті їжі тваринного походження – тільки 8,5-25%, з-за важкості
розщеплення сполук селена з тваринними білками.
Клінічні ознаки порушення обміну селену
Селен в природі присутній неоднорідно. В місцях біогеохімічних зон з
низьким вмістом його в грунтах виявлені різноманітні масові захворювання
сільськогосподарських тварин.
У людей недостатність селену проявляється слідуючи ми ознаками:
різким зниженням працездатності (фізичної і розумової);
швидким розвитком професійних захворювань людей, які працюють на
шкідливих виробництвах;
зниження клітинного і гуморального імунітету, часті простудні чи шкірні
гнійничкові захворювання;
повільна регенерація (за живлення ран) після травм, порізів чи виразок;
підвищена схильність до захворювань печінки;
порушення зору (гостроти, акомодації і ін. прояви);
виникнення статевої слабості, імпотенції.
Харчові джерела селену
Селен міститься у багатьох продуктах, особливо морських (морська
капуста, устриці, креветки). Високі концентрації його виявлені також в
крупах (вівсяній, гречаній), оливковій олії, маслинах, кокосі, бобових,
свинячому жирі.
Активність селену підвищується в присутності антиоксиданта – вітаміна Е.
Кальцій – король білосніжної посмішки
Розприділення в організмі
Кальцій входить в склад скелета, зубів, нігтів, волосся.
Біохімічне значення кальцію
Катіон кальцію являється найважливішим регулятором обмінних процесів і
функцій клітин:
активізує кальцієві канали;
входить в склад молекул – переносників, які транспортують поживні
речовини в середину клітин з міжклітинної рідини;
активізує ряд життєво важливих ферментів, відповідальних за згортання
крові і які беруть участь в утворенні молекул АТФ;
підтримує тонус судин за рахунок впливу на тонус гладкої мускулатури,
яка розміщується в стінках судин;
контролює скорочення і розслаблення скелетної мускулатури;
послаблює алергічні реакції за рахунок підвищення резистентності судин;
являється антагоністом Na, сприяє виведенню солей важких металів і
радіонуклідів;
сильний антиоксидант і антистресор.
Обмін кальцію в здоровому організмі
Оптимальні потреби
Добова потреба в кальції змінюється з віком:
Діти 1-5 років 800 – 900 мг
Діти 6-7 років 1000 – 1200 мг
Більшість дорослих 800 мг
Вагітні жінки 1000 мг
Кормлячі жінки 1500 мг
Засвоєння кальція організмом людини передоприділяється його іонізацією і
залежить від вмісту в продуктах харчування рослинних кислот, вітаміна Д
і жирів.
У зв’язку з цим, засвоюється тільки 20-30% від прийнятої загальної
кількості кальцію. Важко задовольнити організм людини в щоденній потребі
кальцію при такій низькій його біодоступності.
Клінічні признаки порушення обміну кальцію
Недостатність його проявляється самими різноманітними симптомами:
порушення росту у дітей;
рахітичні зміни пропорцій черепа внаслідок розм’якшення кісток
(“баштоподібний” череп);
сплющенням кісток таза з змінами його поперечних розмірів, що може у
майбутньому мати рокові наслідки для роділь і їх дітей, внаслідок
забрудненого проходження голівки плода через родові шляхи;
викривлення хребта, кісток нижніх кінцівок;
висока пітливість, дратівливість дітей, раннє облисіння, тусклий колір
волосся;
схильність шкіри до алергічних висипань;
порушений ріст зубів, раннє руйнування емалі;
погане згортання крові, схильність до сильних кровотеч;
множинні синяки на тілі внаслідок кровотеч з капілярів тканин;
схильність до судомних реакцій, м’язовим судомам;
у людей похилого віку – схильність до переломів кісток, у молодих людей
– схильність до судом гомілкових м’язів;
часті закрепи
Клінічне значення кальцію:
сприяє попередження остеопорозу;
заміщує запаси кальцію людей, які страждають рахітом, остеонеамецією,
гіпопаратиреозом;
використовується при лікуванні тетанії (сильні м’язові спазми),
викликані алергічною реакцією, отруєнням свинцем;
утворює захист від кислот у шлунку, діє як антацид;
допомагає регулювати ритм роботи серця, згортальність крові, скорочення
м’язів;
лікує гіпокальциемію у новонароджених;
знижує концентрацію фосфатів у людей, які страждають на хвороби нирок;
понижує кров’яний тиск;
понижує ризик утворення каміння в нирках;
полегшує гомілкові судоми;
лікує токсикоз у вагітних;
попереджає рак ободової кишки;
сприяє захворюванню вітаміна В12
Харчові джерела кальцію
Це є молоко, сир, сардини, рожевий лосось, мигдаль, кунжутне сім’я,
капуста, шпинат.
Магній – самий серцевий мінерал
Магній відноситься до мікроелементів, тому що організм кожен день
потребує його у великій кількості. Він також відноситься до структурних
елементів організму людини, які складають 99% елементного складу (С, О,
Н, N, Са, Mg, K, S, P, F, Ce).
Добова потреба дорослої людини складає 400 мг.
Науково встановлено, що магній – самий важливий мінерал для серця.
Більше 300 різноманітних ферментів в організмі залежать від нього, все ж
більше 80% людей не вживають магній в таких кількостях, які їх
необхідні. Цього мінерала майже зовсім немає в тій “мусорній” їжі
(рафінований цукор, мук, рис і ін.), яка складає більше 35% середньої
людини. Крім того, сільськогосподарські культури вирощують на грунті,
постійно збіднено магнієм. У саме організм витрачає більшу частину своїх
скудних запасів на те, щоб очиститися від пестицидів, смогу і отруйних
речовин зовнішнього середовища. Все, що після цього залишається з нас
витягає потовиділення і стрес, а також діуретини і інші ліки.
По мірі того як ми старіємо, ми засвоюємо з їжі все менше і менше
поживних речовин, в тому числі і магнію.
Він бере участь в обміні фосфору. Являється основним внутрішньоклітинним
елементом. Його дефіцит звичайне явище для людей, які знаходяться у
постійних стресах. Як магній, так і калій являються елементами
синергістами – посилюють дії один одного. При дефіциті магнію виникає
дефіцит калію, в цьому випадку антагоніст калію – натрій, проникає
усередину клітини, що несе за собою затримку води в організмі (одна
молекула Na може затримати 400 молекул води). Це веде за собою порушення
вуглеводневого, а слідом і жирового обміну.
Клінічні знання
сприяє росту кісток;
регулює серцевий ритм;
регулює вміст цукру в крові;
діє як природний аналог блокатора кальцієвих каналів, що призводить до
зниження підвищеного артеріального тиску;
благо приємний для лікування проеклампсії (ускладнення пізньої стадії
вагітності);
покращує функцію дихання при хронічних бронхітах, астмі, емфіземі;
профілактичний засіб проти мігрені;
для лікування м’язових і суглобових болей (фіброміалгія) і синдрома
хронічної втоми;
покращення функцій мозку при різноманітних видах слабоумства (хвороба
Паркінсона, Альугеймера);
лікування остеопороза;
покращення стану при перед менструальному синдромі;
при ракових захворюваннях, особливо для зменшення симптомів ускладнення
променевої і хіміотерапії, так як вони знижують запаси магнію в
організмі;
зміцнює зубну емаль;
зменшує наслідки отруєння свинцем;
для комплексного лікування сечокам’яної хвороби;
Природні джерела: банани, зародки пшениці, зелені листові овочі,
камбала, карп, креветки, мигдаль, молочні продукти, морський окунь,
горіхи, палтус, оселедець, скумбрія, тріска.
Марганець – захисник клітин
Марганець відноситься до найважливіших з необхідних мікроелементів. Він
бере участь у регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі:
синтез і обмін нейромедіаторів (ЦНС), утворення кісток, імунна
відповідь, перекисне окислення ліпідів, обмін інсуліну і ліпідів.
Добова потреба дорослої людини – 1-2 мг.
З їжею його має поступати 5-10 мг.
Дефіцит марганцю – одна з поширених відхилень в елементному обміні
сучасної людини. Це пов’язано як з підвищеною психоемоційною нагрузкою
на людину (марганець необхідний для забезпечення основних нейрохімічних
процесів в центральній нервовій системі), збільшення токсичних дій
(МN-cod – один з найважливіших ферментів, які перешкоджають свобідному
радикальному окисленню – пошкодженню цілісності клітинних мембран), так
і з значним зниженням вживання багатих на марганець продуктів (груба
рослинна їжа, зелень), збільшення кількості фосфатів, які вживаються з
консервованою їжею (консерви солодка вода і ін.).
Марганець бере участь в регуляції жирового і вуглеводневого обміну,
утворенню кісткової і сполучної тканин, в обміні тироксину (гормон
щитовидної залози).
Естрогени (головні статеві гормони) посилюють біологічну ефективність
марганцю, надлишковий прийом кальцію, фосфору, заліза і міді може
сповільнювати засвоєння марганцю і знижувати його дію.
Марганець приймає участь в регуляції обміну вітамінів С, Е, холіну,
вітамінів групи В.
Як свідчить мікро елементарний аналіз зразків волосся людей, у багатьох
в організмі менше марганцю, ніж його мА бути.
Знижений його вміст відмічається у людей зі скаргами на підвищену
втомлюваністю, поганий настрій, загальну слабість, головокружіння, зайву
вагу, болі у м’язах, а також серед хворих з алергозами, ревматичними
захворюваннями, цукровим діабетом, бронхіальною астмою, епілепсією,
розсіяним склерозом, віталаго.
У жінок дефіцит марганцю часто асоціюється з гінекологічною патологією
(дисфункція яєчників, ризик безпліддя). Порушення обміну марганцю після
клімакса – одна з причин остеопорозу.
Марганець необхідний для росту, відновлювання заживних ран, ефективної
роботи мозку і правильного метаболізму цукрів, інсуліну, холестерину.
Без його оптимальної кількості зростає ризик ревматоїдного артриту,
остеопорозу, катаракти, розсіяного склерозу і захворювань типу
епілепсії.
Рахується, що він може надавати профілактичну дію у відношенні розвитку
недостатності вінцевих артерій серця, діабету, патології вуглеводневого
і ліпідного обміну.
Клінічне значення
сприяє метаболізму вуглеводів;
підвищує роботу нервової системи;
сприяє утворенню сполучної тканини;
бере участь в процесах антиоксидації;
зменшує астматичні симптоми;
підвищує дітородну функцію.
Марганець слід приймати разом з цинком.
Природні джерела: арахіс, бобові, крупи, горіхи, зелений чай, смородина,
петрушка.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter