Медицина як виробництво:
до питання про оцінку ефективності системи ОМС
Біля шести років пройшло з дня вступу в силу “Закону про медичне
страхування громадян у Російській Федерації”. За невеликий, в
історичному масштабі, відрізок часу в основному забезпечене не тільки
впровадження нових відносин у системі державної охорони здоров’я, але і
вироблений визначений алгоритм стійкого функціонування територіальних
систем обов’язкового медичного страхування.
Правда варто визнати, що сьогодні суперечки між прихильниками і
супротивниками введення системи ОМС в умовах Росії не тільки не затихли,
але і гранично загострилися. Практична реалізація Закону про медичне
страхування в умовах найжорстокішої економічної кризи не виправдала
реформаторських надеж і дала супротивникам системи ОМС визначені
переваги, хоча і не додала цим опонентам об’єктивних аргументів. Порию,
замість наукового пошуку слабких сторін системи ОМС, розкриття і
визнання управлінських помилок при реалізації конкретних територіальних
моделей, лунають заклики до демонтажу те одних, те інших суб’єктів
системи, а порию і ліквідації медичного страхування як
соціально-суспільного інституту.
Дослідження наукових і суспільних публікацій показують, що в
дискусійному протистоянні прихильників і супротивників системи ОМС украй
слабко використовуються аргументи, що базуються на об’єктивних критеріях
ефективності або неефективності конкретної моделі системи ОМС.
У цьому немає нічого несподіваного: у доступній нам науковій літературі
відсутні дані фундаментальних досліджень і розробок, умовно об’єднаних
рубрикою “Ефективність охорони здоров’я”. У численних публікаціях, що
досліджує системи охорони здоров’я і зокрема одну з її можливих форм –
обов’язкове медичне страхування, і реалізації, що представляють
практичний досвід, останньої в умовах Росії, лише розглядаються окремі
складові цього поняття.
Сьогодні залишається актуальним висловлення Ю.П.Лісіцина: “Наша наука й
участь суміжників (економістів, фінансистів і ін.) не можуть
похвастатися скільки-небудь безперечними, переконливими результатами
досліджень, оцінками економічної ефективності охорони здоров’я” [7].
Ефективність медичної допомоги в поле ринкових відношень, (якщо хочете в
рамках ОМС), може характеризуватися ієрархічною системою показників, що
відображають визначені основні “місії” маркетингу медичних послуг, до
яких варто віднести двох взаємно доповнюють і в теж час суперечливі:
гуманітарна місія охорони здоров’я;
виробнича місія охорони здоров’я.
Оперуючи категоріями “ефективність/неефективність” у додатку до охорони
здоров’я, необхідно домовитися, а в наслідку і директивно закріпити
крапки і границі, у рамках яких можуть бути застосовані розроблені
конкретні і загальновизнані об’єктивні критерії цих понять.
Співвіднесення категорій “ефективність/неефективність” з гуманітарною
місією медицини представляється не цілком коректним: у кращому випадку
поняття “ефективність/неефективність” у цих рамках не повинні
наповнятися класичним змістом категорії “ефективність”, як її прийнято
розуміти у виробничій сфері.
Сутністю ефективності будь-якого виробництва при інших рівних, як
відомо, є економічні характеристики. Саме змішання економічних
характеристик виробничої місії охорони здоров’я з оцінками її
гуманітарних задач – основне протиріччя в нескінченних суперечках
прихильників і супротивників системи, що вводиться, ОМС, що спирається,
як відомо на ринкові, фінансово-кредитні відносини.
У виробничій діяльності системі ОМС такі критерії, як ефективність /
неефективність, у першу чергу, орієнтовані на потрібну кількість
медичних послуг і відповідний попит медичних процедур. Саме необхідний
обсяг і якість медичної допомоги є своєрідним мірилом, крапкою відліку
для опису характеристик визначальних ефективність окремої складових або
системи в цілому.
Як би не хотілося практикам охорони здоров’я і їхніх опонентів, але на
сучасному етапі розвитку суспільства представляється малоймовірним
охарактеризувати ефективність якої-небудь територіальної системи ОМС
єдиним формалізованим інтегрованим показником. (Метою дійсного
повідомлення не є критика розроблювальних критеріїв ефективності
медичної допомоги, заснованих на оцінці “якості життя” чи концепції
“людського капіталу”). У цьому змісті ефективність охорони здоров’я і,
зокрема, у формі обов’язкового медичного страхування, як маркетингової
системи по задоволенню попиту на медичні процедури, не може бути
визначена однозначно.
Підтвердженням багаторівневого підходу до оцінок ефективності окремих
складових системи ОМС є широкий спектр пропонованих методик і
показників, використовуваних і рекомендованих окремих авторів для оцінки
діяльності системи і її складових.
Так ефективність нормативної бази галузі може описуватися системою
натуральних, вартісних і відносних показників, що характеризують
результати, як медичної професійної роботи, так і господарської
діяльності в охороні здоров’я [3].
В оцінках ефективності використання бази лікувальних заснувань з
визначеним успіхом можуть бути застосовані традиційні методи:
адекватність потужності ЛПЗ в системі ОМС для стаціонарів оцінюється
функцією ліжка, для поліклінік – кількістю відвідувань пацієнтів
(клієнтів) в одиницю часу [9].
Пропонуються методики оцінки економічна ефективність використання
медичного устаткування [8].
Аналіз матеріалів статистичної звітності ОМС дозволяє деякою мірою
характеризувати адекватність обсягів фінансування потребам у медичних
послугах, визначати обсяг і якість медичного обслуговування, тобто
ступінь виконання програми ОМС, цільове використання коштів [5].
Ступінь ефективності надання (продажу) медичних послуг може
характеризуватися розпланованими як по визначенню так і по глибині
системами бальних оцінок. Так оцінка наданої медичної допомоги за
даними, відображеним у Реєстрах медичних послуг, можлива за методикою
бальної оцінки [1]. Фінансова діяльність лікувального заснування може,
зокрема, характеризуватися індексом фінансової еластичності [10].
Економічна доцільність комерційного маркетингу медичних послуг може
характеризуватися з рівнем максимального доходу (прибули). У цьому
змісті лікувально- профілактичні заснування однозначно орієнтовані на
споживача, тобто як правило, на обслуговування економічно прибуткових
сегментів ринку [6].
На прикладах приватних питань впровадження інформаційних технологій і
автоматизованих систем у діяльність суб’єктів системи ОМС
представляється аналіз економічної ефективності /неефективності таких
інновацій, і в окремих випадках улаштовується збитковість їх на
сучасному етапі становлення системи ОМС [2].
Визначені методики статистичної оцінки діяльності страхових медичних
організацій дозволяють одержувати усереднені дані по ряду компаній,
указують місце кожної такої компанії в ряді інших і з визначеною часткою
вірогідності дають інтегровану картину справ в області страхування
населення [4].
У ряді багатьох, одна з проблем економічних відношень у маркетингових
системах охорони здоров’я зв’язана з з’ясуванням того, якої очікується і
який реальний результат професійної діяльності медичних працівників,
включаючи при інших рівних характеристиках і економічні критерії. Оцінка
такого результату бачиться як складових параметрів визначених рівнів і
ступенів функціонування маркетингової системи медичних послуг у
напрямках споживчого (особистісного), гуманітарного (соціального),
професійного (медичного) і виробничого (економічного) оптимуму.
У самім широкому понятті – ефективність маркетингових систем медичних
послуг зв’язана з задоволенням попиту.
У цьому змісті ефективність діяльності лікувально-профілактичних
заснувань маркетингової сутності характеризується їхньою конкурентною
здатністю на ринку медичних послуг.
Подібний підхід допомагає виділити й у наслідку класифікувати основні
напрямки, по яких представляється можливим, деякою мірою, вирішити
проблему, узагальнено позначену як “Ефективність системи ОМС”, і вести
цілеспрямовані дослідження у визначених напрямках.
У побудові моделі об’єктивних оцінок оптимальності й ефективності
системи обов’язкового медичного страхування можуть бути використані
параметри традиційних існуючих критеріїв діяльності лікувальних
заснувань, розроблені нові показники і спрогнозовані перспективні.
Таким чином, у зв’язку з викладеним ефективність конкретної моделі
територіального рівня системи обов’язкового медичного страхування може
оцінюватися в межах деяких складових, до основного з який, можна було б
віднести наступні:
умовно оптимальні показники здоров’я населення;
адекватність виробничої бази медичних послуг відповідному обсягу попиту
медичних процедур;
обсяг і структура медичних кадрів;
економічні критерії стійкості й оптимального функціонування системи ОМС,
як виробництва;
критерії оцінки ефективності по ступені виконання стандартів,
застосовувані в системі охорони здоров’я;
критерії оцінки ефективності за результатами відомчої і позавідомчої
експертизи якості медичної допомоги;
критерії оцінки ефективності за даними соціального моніторингу.
Понятно, что кожний з цих критеріїв вимагає своєї розробки і
деталізації.
Вибір визначеного і достатнього набору показників, з безлічі
параметричних характеристик, що об’єктивно описують ступінь оптимізації
системи (зокрема ее ефективності) на тім чи іншому рівнях, дозволяє
наблизитися до об’єктивної оцінки функціонування системи ОМС на
конкретній території й у конкретному тимчасовому інтервалі.
Література
1. Быкова Ж.Е. Використання методики бальної оцінки медичних послуг як
стабілізуючий фактор витрат на охорону здоров’я. – Економіка охорони
здоров’я, №10,11-1998-з.12-15.
2. Жданов А.М. Аналіз економічної ефективності “Автоматизованої системи
обліку надання медичних послуг по програмі ОМС у медичних заснуваннях м.
Москви”. – Економіка охорони здоров’я, №2-1998-з.18-21.
3. Кучеренко В.З., Галкін Е.Б. Предмет економіки охорони здоров’я. –
Економіка охорони здоров’я, №1-1996-з.5-9.
4. Кожинов В.Я. Статистичні показники фінансової стійкості страхових
компаній. – Економіка охорони здоров’я, №2-1998-з.15-17.
5. Лебедєв А.А., Лебедєва И.В. ОМС крізь призму статистики. – Економіка
охорони здоров’я, №8-9-1997-з.44-50.
6. Лебедєв А.А. Використання маркетингової філософії в діяльності
медичних заснувань державної системи охорони здоров’я в умовах ринкових
відносин. – Економіка охорони здоров’я, №7-1997-з.31-37.
7. Лисицын Ю.П. Концепція “людського капіталу”: медико-економічний
аспект. – Економіка охорони здоров’я, №2-1998-з.5-9.
8. Манукян Л.М., Вишняков В.Т. Економічна ефективність використання
медичного устаткування. – Економіка охорони здоров’я, №8-9-1997-з.30-31.
9. Меламед Л.А., Гурдус В.О., Данилов В.В. Короткий аналіз завантаження
ЛПЗ в системі ОМС. – Економіка охорони здоров’я, №12-1996-з.21-23.
10. Jenifer L. Ehreth Оцінка фінансової діяльності лікувального
заснування для проведення аналізу економічної політики. – Економіка
охорони здоров’я, №4-1996-з.35-41.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter