UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМісцева та загальна реакції на інфекцію. Клініка та діагностика (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось978
Скачало172
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

МІСЦЕВА ТА ЗАГАЛЬНА РЕАКЦІЇ НА ІНФЕКЦІЮ.

 

КЛІНІКА ТА ДІАГНОСТИКА

 

Розвиток інфекції, як ранової, так і інфекційних хірургічних

захворювань, супроводжується місцевими та загальними клінічними проявами

й симптомами, а також низкою змін у організмі. Місцеві ознаки зовнішніх

форм інфекції — це класичні прояви запалення, а саме: почервоніння

шкіри, гіперемія (rubor), набряк чи припухлість тканин (tumor),

підвищення місцевої температури (color), біль (dolor) та порушення

функції (functiolaesa) ураженого органа. Інфікування супроводжується

гіперемією тканин по краях рани, накопиченням і виділенням з рани в

початковій стадії серозного, а пізніше гнійного чи гнійно-гнильного або

навіть гншно-геморагічного ексудату. Гнійний ексудат, в якому, окрім

рідини, що містить білок, яка просочується через стінку судин з крові, є

велика кількість лейкоцитів та продуктів розщеплення загиблих клітин і

мікробів. Запалення при нагноєних ранах або у разі хірургічних

інфекційних захворювань спричинює інфільтрацію тканин ексудатом та

нагромадження останнього в тканинах навколо вхідних воріт інфекції

(інокуляція). Ексудат призводить до некрозу клітин у центрі осередку та

їх розплавлення. Так формується в тканинах порожнина, наповнена гноєм,

тобто абсцес або флегмона.

 

Екстравазальний ексудат навколо первинного осередку інфекції, хоч і

сприяє деструкції, але за рахунок стиснення та блокування кровоносних і

лімфатичних судин обмежує проникнення мікробів та поширення інфекції за

його межі. Поряд із механічним обмеженням поширення мікробів та їх

токсинів лейкоцити, що проникають з ексудатом до осередку, утворюють

навколо нього так званий лейкоцитарний вал, що стає антибактеріальним

бар'єром завдяки поглинанню лейкоцитами мікробів (фагоцитозу).

 

Другим бар'єром, який перешкоджає поширенню інфекції, гнійного

запалення, є розростання (внаслідок гіпоксії в інфільтрованих тканинах)

навколо осередку сполучнотканинної оболонки, так званої гнійної мембрани

(membrana piogenica). Вона перетворює місцевий осередок інфекції на

обмежену форму — абсцес або абсце-дуючу флегмону.

 

Проте у багатьох випадках гнійної інфекції місцевих механізмів захисту з

різних причин буває недостатньо (вони не встигають розвинутися внаслідок

високої вірулентності мікробів чи масивності їх інвазії або через

порушений імунний захист), і тоді мікроби та їх токсини поширюються по

тканинах чи органах через лімфатичні та кровоносні судини, а також

контактним шляхом (per contuitatem). Контактний шлях характерний для

поширення інфекції з внутрішніх органів на навколишні тканини та органи,

зокрема на серозні оболонки порожнин (черевна, грудна, черепа,

суглобів). Так, у разі запалення червоподібного відростка чи жовчного

міхура інфекційний процес нерідко поширюється на очеревину, спричинюючи

перитоніт, а запальний процес в легенях (пневмонія, абсцес легень тощо),

переходячи на плевру, ускладнюється плевритом.

 

Шлях поширення інфекції по продовженню спостерігається у разі інфекції в

обмежених фасціальними листками тканинах та органах, в фас-ціальних

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ