Тема:
Санітарно-протиепідемічний режим, його мета, засоби забезпечення
Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних,
санітарно-профілактичних, гігієнічних та протиепідемічних заходів, які
направлені на попередження внутрішньо лікарняної інфекції.
Санітарно-протиепідемічний режим включає вимоги до санітарного стану
території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні,
освітлення, опалення, вентиляції, санітарного стану приміщень.
Внутрішньо-лікарняна інфекція – це будь-яке інфекційне захворювання, яке
поражає хворого в результаті його поступлення в лікарню або звернення за
лікувальною допомогою, або інфекційне захворювання співробітника
внаслідок його роботи в цьому закладі.
Внутрішньо-лікарняні інфекції є актуальною проблемою охорони здоров’я як
в медичному, так і в соціальному і економічному аспектах. Вони можуть
приводити до смерті, збільшують строки перебування пацієнтів в
стаціонарі, відповідно збільшується вартість його лікування, приводять
до інвалідності.
Серед факторів, які сприяють збільшенню розповсюдження
внутрішньо-лікарняних інфекцій, необхідно відзначити наступні:
– впровадження нових (пошкоджуючи або проникаючих) діагностичних і
лікувальних маніпуляцій;
– використання лікарських засобів, які пригнічують імунітет, або
викликають привикання мікробів до антибіотиків;
– збільшення осіб похилого віку;
– збільшення ослаблених дітей, пацієнтів з невиліковними захворюваннями;
Способи передачі інфекції:
Контактний:
а. прямий (від джерела до господаря): педикульоз, сифіліс…
б. непрямий (через проміжний об’єкт: руки, предмети): кишкові інфекції:
гепатит А, раневі інфекції….
Повітряно-крапельний: тбц, вітряна віспа….
Трансмісивний (при введенні ліків, крові, їжі, через живого
переносника): гепатит В, А, малярія, ВІЛ-інфекція….
В лікувальному закладі існує багато потенційних причин джерела інфекції:
пацієнти, персонал, відвідувачі, апаратура, інструменти, білизна і т.д.
Хворі можуть бути інфіковані патогенними факторами як із зовнішнього
середовища, так і своїми власними у випадку ослабленого імунітету.
З цією метою крім контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог
щодо приміщень, особистої гігієни важливо знати:
– своєчасне виявлення і санація носів патогенного стафілокока: один раз
у квартал обов’язкове обстеження співробітників на носійство патогенного
стафілокока у медпрацівників хірургічних відділень та пологового
будинку, а при виникнення інфекції – по мірі необхідності;
– контроль за поступаючи ми хворими на виявлення в них педикульозу та
протипедикульозної в них обробки (наказ № 410), теніозу, інфекційних
захворювань, гепатиту тощо;
– заходи безпеки при СНІДі та протиепідемічний режим (наказ № 486),
заходи профілактики зараження ВІЛ-інфекцією (наказ № 120);
– дотримання правил асептики і антисептики;
– достатня кількість дезинфікуючих розчинів, та їх ефективність;
– достатня професійна підготовка медперсоналу, і т.д.
Важливе значення у попередженні виникнення лікарняної інфекції має
особиста гігієна медичного працівника.
Медичний працівник повинен бути зразком чистоти і акуратності. Він
повинен дотримуватися правил особистої гігієни і гігієни одягу. Халат
чистий, косинка (шапочка) закриває волосся. Халат повинен прикривати
одяг, в ньому не виходити за межі лікарні. Тапочки шкіряні або гумові,
зручні для санітарної обробки. Слідкувати за чистотою свого тіла
(гігієнічний душ перед роботою. миття рук перед і після маніпуляцій,
перед їдою, після відвідування туалету).
Профілактичні заходи спрямовані на попередження виникнення
внутрішньо-лікарняної інфекції
1.Санітарно-гігієнічні
а. Режим провітрювання (кондиціонери, вентиляція, вентиляційні канали);
б. Прибирання (регулярність, використання дезінфікантів, дезинфекція
притирального інвентаря);
в. Дезинфекція постільних речей (дезинфекційна камера);
г. Разові комплекти.
2.Розміщення хворих (бокси, ізолятори, мати з дитиною в пологових
будинках).
3.Раціональна терапія (обґрунтована раціональна антибіотико терапія).
4.Протиепідемічний режим:
а.знезараження інструментарію (централізовані стерилізаційні);
б.безпечне харчування (контроль харчоблоку, пункту роздачі, раціональне
збереження продуктів);
в.контроль здоров’я персоналу, хворих.
Дезинфекція (від французького слова дез – заперечення, і латинського –
інфекція).
Це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорганізмів
(бактерій, грибків, вірусів, найпростіших) їх переносників.
Мета дезинфекції – знищити збудника в середовищі, що оточує людину (в
приміщенні, на предметах, на посуді, білизні, виділеннях і т.д.).
Розділи дезинфекції:
власне дезинфекція – знищення патогенних мікроорганізмів;
дезинфекція – знищення комах, переносників захворювань (мух, комарів,
вошей….);
дератизація – знищення гризунів, переносників захворювань (мишей,
щурів….);
?
\ ’ ? ////ooo/ieaeUIIIIIIIA?
&
dh^„Ae
`„Ae
&
&
`„Ae
стерилізація – знищення всіх мікроорганізмів;
Є два види дезинфекції:
Вогнищева:
а. поточна (текуча), яка проводиться у вогнищі інфекції в присутності
хворого або бацилоносія. Мета її: негайне знищення збудника інфекції
після його виведення з організму хворого чи носія з метою запобігання
розсіювання збудника в навколишньому середовищі.
б. заключна дезинфекція проводиться у вогнищі інфекції після ізоляції
хворого чи бацилоносія. Її мета: повне знезаражування об’єктів, які
могли бути заражені збудником інфекції.
Профілактична проводиться постійно, незалежно від наявності джерела
інфекційного захворювання. Її мета: запобігти виникненню і поширенню
інфекційного захворювання та накопичення збудника захворювання в
навколишньому середовищі.
Методи дезинфекції:
При проведенні дезинфекції користуються двома основними методами:
фізичним і хімічним.
Можна ще виділити третій метод – комбінований, при якому фізичні і
хімічні методи знезаражування застосуються одночасно (напр.. прання
білизни в гарячій воді з милом).
Фізичні методи дезинфекції проводять за допомогою механічних, термічних
та променевих засобів.
-Механічні засоби забезпечують видалення, але не знищення
мікроорганізмів. Це чищення, протирання, миття, прання, витрушування,
підмітання, провітрювання. При використовуванні пилотягів видаляється до
98% мікроорганізмів. Вентиляція ефективна досить, коли її тривалість не
менша, ніж 30-60 хв.
-Термічні засоби ґрунтуються н застосуванні високих та низьких
температур, а саме: гаряче повітря, водяна пара, кип’ятіння,
пастеризація, спалювання, пропалювання, заморожування, висушування.
Прасування білизни є дезинфікуючим засобом, але він діє в основному
поверхнево. Замороження не спричинює загибелі мікроорганізмів, а
приводить із часом до зменшення їх кількості.
Висушування тривалий час приводить до загибелі великої кількості
мікробів.
-Променеві засоби знезаражування – це застосування сонячного світла,
ультрафіолетових променів, радіоактивного випромінювання. Прямі сонячні
промені згубно діють на багатьох збудників інфекційних захворювань.
Проте цей метод залежить від пори року, погоди і він використовується,
як допоміжний.
Ультрафіолетове опромінювання використовують для знезараження повітря в
операційних, процедурних тощо. Для цього використовують бактерицидні
лампи.
Радіоактивне опромінювання згубно діє на всі види мікроорганізмів та їх
спори. Найчастіше іонізуючим випромінюванням у заводських умовах
стерилізують інструмент для одноразового використання. В деяких випадках
для дезинфекції використовують ультразвук.
Хімічні методи дезинфекції знайшли широке застосування в практиці. В
основі їх лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають
мікроорганізми. Хімічні речовини мають різну дію на мікроорганізми:
-бактерицидну – здатність вбивати бактерії;
-бактріостатичну – пригнічують їх життєдіяльність;
-віруліцидну – здатність вбивати віруси;
-фунгіцидну – здатність вбивати грибки;
Серед хімічних дезинфікуючих засобів виділяють засоби м’якої
дезинфекції, які використовують для дезинфекції шкіри рук, одягу,
білизни і засоби сильної дезинфекції, які використовують для
знезараження дуже забруднених матеріалів (випорожнень, взуття, туалетів
тощо).
До хімічних дезинфікуючих засобів належать:
Хлор і його сполуки (р-ни хлорного вапна, хлорамін….)
галогени (йод, йодонат, р-ни Люголя….)
окисники (перекис водню, перманганат калію….)
феноли (фенол, лізол)
спирти (етиловий, метиловий)
альдегіди (формалін, формальдегід)
кислоти, луги, барвники, солі важких металів та інші.
Антисептика – комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів в
рані, в патологічному вогнищі або організмі в цілому.
Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи
антисептики.
Фізичні методи: їх суть полягає в створенні в рані несприятливих умов
для розвитку бактерій і всмоктування токсинів та продуктів розпаду. Це
забезпечується зовнішнім дренажуванням інфікованої рани тампонами,
дренажами а також висушування ран за допомогою світлових та теплових
процедур (опромінення солюксом, кварцом).
Механічні методи включають прийоми, які спрямовані на якнайшвидше (в
перші години) видалення з рани некротичних тканин, згустків крові,
сторонніх тіл а разом з ними мікроорганізмів, що потрапили в рану
(туалет рани).
Хімічні методи забезпечують знищення мікробів у рані аз допомогою різних
антисептичних засобів. Антисептичні засоби мають бути бактерицидними або
бактеріостатичними і н завдавати шкоди тканинам.
Біологічні методи антисептики спрямовані на підвищення захисних сил
організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів.
До біологічних засобів належать: антибіотики, ферменти, імунні
виворотки.
Література:
М.Г. Шевчук “Сестринська справа” ст.. 26-34, 40-46, 54-64.
Тасечко “Основи сестринської справи” ст.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
