UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХронічна неспецифічна інфекція (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1179
Скачало168
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ХРОНІЧНА НЕСПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ

 

Хронічна неспецифічна інфекція, як і гостра, є сутністю не нозологічною,

а клінічною. Між гострою (гнійною та гнильною) і хронічною неспецифічною

інфекцією нема чіткої різниці. Головними критеріями, які кладуться в

основу цього розмежування, є менші прояви запального процесу та

триваліший перебіг хронічного інфекційного захворювання чи інфекційного

ускладнення травми (рани, перелому та ін.) порівняно з гострими формами

хірургічної неспецифічної інфекції.

 

До хронічних форм інфекції звичайно зараховують такі, що тривають понад

2—3 міс від початку до одужання.

 

Більшість форм хронічної неспецифічної інфекції є наслідком хронізації

гострої інфекції з повільним і тривалим перебігом. Лише невелика

кількість випадків її розпочинається з повільного хронічного перебігу.

Ці останні форми називають первинно-хронічними, тоді як перші є

ускладненням гострої інфекції (вторинні види хронічної інфекції).

Збудниками хронічної неспецифічної інфекції є ті самі патогенні

мікроорганізми, що й гострої. Це переважно стафілококи, головним чином

золотистий, стрептококи, пневмококи, кишкова, синьогнійна палички, гриби

та бактероїди.

 

Найчастіше хронічна інфекція розвивається в опікових та гнійних ранах,

особливо після розкриття гнійних утворень (флегмонозно-некротичні форми

бешихи, карбункул). До вторинних форм належать остеомієліт гематогенного

та травматичного, рідко контактного, походження, та первинно-хронічні

форми його (абсцес Броді, склерозуючий остеомієліт Гарре, альбумінозний

остеомієліт), хронічні гнійні захворювання прямої кишки та

біляпрямокишкової клітковини (хронічний парапроктит — фістульна форма

парапроктиту), сухожилково-кістковий, хронічний тромбофлебіт, артрит та

пе-рихондрит, хронічний абсцес легень чи плеврит, хронічний сальпінгіт

та саль-пінгоофорит, хронічний гідраденіт, хронічний періодонтит тощо.

 

Причини переходу гострої інфекції у хронічну численні, їх можна

розділити на місцеві та загальні, а також на об'єктивні та ятрогенні.

 

Серед місцевих чинників треба насамперед назвати слабку васкуляризацію

тканин у ділянці осередку інфекції. Вона може бути зумовлена попередніми

патологічними змінами тканин у ділянці інфекції, наприклад, склерозом їх

після травми чи опіку, або анатомо-фізіологічними особливостями ділянки

(дистальні відділи нижніх кінцівок). Важливу роль у хронічному перебігу

інфекції відіграють і інші місцеві чинники: наявність у осередку великої

кількості змертвілих чи некробіотичних клітин, наявність у глибині

гнійного осередку секвестрів (кісткових чи м'якотканинних, наприклад,

шматків некротизованої підшлункової залози при гнійному панкреатиті) або

сторонніх тіл (металевих, дерев'яних, кам'яних, тканинних, у тому числі

полімерних — лігатури, ксенопротези тощо), недостатнє дренування

місцевих осередків інфекції та неефективні шляхи відтоку ексудату й

некротичних клітин. Хронічному перебіїу інфекції сприяють також

надходження у осередок інфекції нових порцій мікрофлори з ендогенних

джерел, наприклад, з порожнини прямої кишки в параректальну клітковину

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ