UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДифтерія (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12673
Скачало1001
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему: Дифтерія.

 

Дифтерія – це гостра інфекційна хвроба,що викликається токсичними

корінебактеріями,з повітрянокраплинним механізмом передачі

характерзується дифтеретичним або крупозним запаленням з утворенням на

місці проникнення збудника фібринозних плівок,а при деяких формах – і

токсичним ураженням органів кровообігу,нервової системи, надниркових

залоз и нирок.

 

Дифтерія була відома ще в античний період. Сучасний період вивчення цієї

хвороби почався ХІХ столітті,коли французькі лікарі Бретонно і Труссо

описали цю хворобу і запропонували сучасну назву. Наприкінці ХХ

століття у Східній Європі виникла епідемія дифтерії. Її епіцентромумовно

вважалася Росія і Україна. Виникає питання як могла розвинутись епідемія

інфекції,вакцина проти якої винайдена у 70 роках тому і щеплення

вважається обов’язковим?

 

До ведення масової вакцинації дифтерія була епідемічною інфекцією.

Епідемія мала хронічний і хвилеподібний характер. На фоні постійної,

звичайної захворюванності кожні 10 років спостерігались підйоми, коли

вона подвоювалась і повторювалась. Десятелітні регулярні підйоми

захворюваності були пов’язані з тим, що впродовж 10 років народжувалось

і підростало покоління дітей, які не хворіли на дифтерію. Коли їх

кількість досягала критичного рівня, спалахувала епідемія. Вона

припинялась, тільки-но перехворіла основна маса дітей, і захворюваність

поверталась до початкового звичайного для певної місцевості рівня. Через

10 років ситуація повторюється. Так було завжди і продовжувалось

безперервно. Число хворих виражалося сотнями тисяч. Збудник постійно

циркулював серед людей, і рівень захворювання реголювався станом

колективного імунітету. В ті часи діфтерівя була дитячою хворобою. До

десятилітнього віку основна маса дітей вже набула імунітету. Для цього

необов’язково перености тяжку форму дифте6рії, достатньо було

перехворіти легко, дуже легко або зовсім не помітно. Дорослі мали

імунітет, несприйнятливі до дифтерії і не хворіли.

 

Сьогодні відомо, що тривалість протидифтеріного імунітету не перевищує

10 років. Чомуж дорослі не хворіли зовсім? Тому, що в умовах, коли

захворюваність на дифтерію зберігалась постійно, дорслі дуже часто

повторно заражалися, що примушувало організм постійно підвищувати

імунітет. Доросла людина хворіла на дифтерію як вийняток, наприклад,

коли заражалась масивною дозою збудника.

 

Збудник дифтерії – відкритий Клебсом Леффлером у 1884 р. На основі цього

відкриття в кінці ХІХ століття вдалось отримати для лікування дифтерії

протидифтерійну сироватку, яка значно знизила летамність. У 20-их роках

ХХ століття Рамон запропонував щеплення анатоксином для створення

активного імунітету. Але інфекція залишилась актуальною, бо не виключне

токсигенне носійство.

 

Зьудник дифтерії – Corynebakterium diphtheryae – грампозитивний,

нерухливий, неспороутворюючий, паличковидний аероб; досить стійкий у

зовнішньому середовищі; у молоці зберігається більше місяця, у воді до

12 днів; на дитячих іграшках, білизні –1–2 тижні. Добре переносить

висушування,але висока температура і дизенфікуючі розчини швидко

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ