UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧума і Туляремія (реферат)
Автор
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3454
Скачало458
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

по темі:

 

„ЧУМА” і „ТУЛЯРЕМІЯ”

 

План.

 

Туляремія.

 

Етіологія і епідеміологія.

 

Патогенез і патоморфологія.

 

Клініка.

 

Діагностика.

 

Лікування і профілактика.

 

Туляремія (син. : мала чума, хвороба Франсиса, кроляча гарячка, мишача

хвороба, гарячка від оленячих мух) — гостра природно-осередкова

інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється

туляремійною бактерією, передається контактним, повітряно-пиловим,

аліментарним і трансмісивним шляхом, характеризується гарячкою,

специфічним лімфаденітом (бубон) і ураженням залежно від вхідних воріт

шкіри, очей, Мигдаликів, легень і інших органів.

 

Етіологія. Збудник туляремії — Francisella tularensis — належить до роду

Francisella, родини Brucellaceae. Розрізняють три підвиди бактерії

туляремії: голарктичний (європейський), середньоазіатський і неарктичний

(американський). Це дрібна кокобактерія розміром 0, 2—0, 5 мкм,

нерухлива, не утворює спор, має капсулу, грамнегативна. Забарвлюється

карболовим фуксином також за Романовським—Гімзою.

 

Епідеміологія. Резервуаром і джерелом Інфекції при туляремії є різні

види диких і синантропних гризунів (ондатри, зайці, водяні щурі,

полівки, хом'яки, миші та ін. ), а також свійські тварини (свині, вівці,

велика рогата худоба). Серед тварин хвороба поширюється в основному

через кровососних комах. Від людини до людини туляремія не передається.

 

Зараження людини можливе всіма відомими шляхами: 1) контактним — під час

контакту з хворими тваринами і їх виділеннями; 2) аліментарним — при

вживанні інфікованих продуктів харчування і води; 3) повітряно-пиловим

(аспіраційним) — під час обмолоту зернових, обробки фуражу тощо; 4)

трансмісивним — через укуси комара, кліща, ґедзя, мухи-жигалки та ін.

 

Патогенез і патоморфологія. Збудник туляремії проникає в організм людини

через шкіру (навіть неушкоджену), слизові оболонки дихальних шляхів,

травного каналу, очей, мигдаликів. Залежно від воріт інфекції формується

певна клінічна форма хвороби. З місця проникнення інфекції, де іноді

розвивається первинний афект, бактерії туляремії лімфатичними шляхами

заносяться в регіонарні лімфатичні вузли, частина їх гине, виділяється

ендотоксин, виникає місцева запальна реакція (лімфаденіт).

 

У лімфатичних вузлах і в більшості внутрішніх органів виявляють множинні

туляремійні гранульоми з лімфоїдних, плазматичних, епітеліоїдних,

велетенських клітин, нейтрофільних гранулоцитів, які схильні до некрозу

(нагадують туберкульоми). Іноді спостерігається тотальний некроз

лімфатичного вузла. У регіонарних лімфатичних вузлах, первинних

(лімфогенних) бубонах першого-другого порядку можливе нагноєння. У

вторинних (гематогенних) бубонах гранульоматозні зміни не приводять до

нагноєння. Помітно збільшені і повнокровні печінка та селезінка. Остання

схожа на

 

септичну, в ній багато гранульом. Визначаються дегенеративні зміни в

нирках, міокарді, легенях, мозку.

 

Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 20 днів (у

середньому 3—7 днів). Перебіг хвороби може бути гострим, підгострим,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ