.

Шкіра (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
317 3172
Скачать документ

Реферат на тему:

“Шкіра”

План.

Топографія.

Будова.

Функції.

Похідні шкіри.

Шкіра (cutis) – складний орган, що являється зовнішнім покривом тіла
людини і тварини.

Вона побудована з епідермісу та власне шкіри. Епідерміс (epidermis)
належить до плоского багатошарового епітемію, що має на різних ділянках
тіла неоднакову товщину (1-4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має
значну товщину, він складається з п’яти шарів.

Найглибший шар епідермісу називають основним, або призматичним, він
побудований з базальних епідермацитів, між якими розміщується
меланоцити, які виробляють пігмент меланін. Від кількості пігменту
залежить колір шкіри. Назовні від основного розміщується шипуватий шар,
що складається з клітин, від яких відходить багато панофіламентів. На
цьому шарі лежить зернистий шар, що складається з клітин, у цитоплазмі
яких є невеликі зернята. Назовні від зернистого є блискучий шар,
побудований з 2-4 рядів плоских без’ядерних клітин, заповнених
елеїдином, що добре заломлює світло.

Зовнішній шар (роговий шар), складається з багатьох рядів рогових
пластинок, що утворилися внаслідок дегенерації клітин і заповнення їх
роговою речовиною кератином. Рогові пластинки поступово злущуються і
замінюються новими. У ділянках тіла, де шкіра покрита волоссям,
епідерміс побудований з трьох шарів: основного, шипуватого та рогового.

Дерма (corium zen dermis), знаходиться під епідермісом і складається з
двох шарів – сосочкового і сітчастого. Сосочковий шар складається з
колагеновий і еластичних волокон. У ньому є кровоносні і лімфатичні
капіляри, розгалуження нервів і їхні закінчення. Волокна обплітають
базальні епідермоцити і частково заходять у проміжки між ними, утворюючи
сосочки. Це сприяє з’єднанню епідермісу і дерми.

Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних волокон,
які йдуть у різних напрямках і перетинаються між собою. Знання будови
цього шару має велике значення, тому, що при розрізах шкіри краї рани,
завдяки скороченню еластичних волокон, розходяться.

При огляді шкіри кожен може побачити гребені, утворені сосочками
сосочкового шару, та борозни між ними. Гребені найкраще виражені на
шкірі долоні та підошви, де утворюють індивідуальний і постійний
протягом усього життя людини малюнок. У борозни відкриваються протоки
залоз шкіри, тому, коли долоня (підошва) стискається з рівною поверхнею,
на ній залишається малюнок гребенів. Підшкірна основа (te’la subcutanea)
зв’язує шкіру з глибше розташованими тканинами. У власне шкірі і
підшкірній основі є кровоносні та лімфатичні судини. У підшкірній основі
артерії розміщені в сполучній тканині між жировими скупченнями, від яких
відходять гілки, які у власне шкірі утворюють дермальну артеріальну
сітку, гілки від якої йдуть до потових залоз шкіри. На межі між
сітчастими та сосочковими шарами артеріальні судини формують
підсосочкову артеріальну сітку. Лімфотичні судини формують підшкірну
лімфокоепілярну сітку шкіри.

У власне шкірі та підшкірній основі міститься нервові закінчення та
сплетіння, які сприймають та проводять різні подразнення. Шкіра тісно
зв’язана з усіма органами і системами. Вона виконує багато різноманітних
функцій.

Захисна функція. Механічний захист від внутрішніх подразників
забезпечується щільним роговим шаром, особливо на долонях та підошвах,
еластичністю і механічною резистентністю волокнистих структур сполучної
тканини. Завдяки цим ознакам шкіра здатна здійснювати опір – тиску,
ударам, розривам. Вона захищає організм від радіаційних подразників.
Інфрачервоні промені затримуються роговим шаром. УФ. промені стимулюють
вироблення пігмента – меланіна, який поглинає УФ промені. Тому у жителів
теплих країн шкіра є темнішою, ніж у жителів більш помірного клімату. В
захисті від хімічних подразників велику роль відіграє кератин рогового
шару. Захист від мікроорганізмів забезпечується бактерицидними ознаками
шкіри. Шкіра приймає участь у процесах імунітету. Вона має малу
електропровідність, а її електрорезистентність, особливо рогового шару,
велика.

Дихальна функція. За добу при t0 300C людина виділяє через шкіру
(виключаючи шкіру голови) 7,0-9,0 г вуглекислоти і поглинає 3-4 кисню,
що складає більше 2% усього газообміну в організмі кожне дихання
посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища, під час
фізичної роботи, при травленні, підвищенні барометричного тиску. Кожне
дихання тісно пов’язане з окисно-відновним процесами. Це процес, який
контролюється багатими кровоносними судинами і нервовими волокнами.

Абсорбційна функція недостатньо вивчена. Всмоктування через шкіру води
не проходить через просочення ліпідами рогового шару. Жирні речовини
всмоктуються через епідерміс. Багато токсичних газів через шкіру не
проникає. Легко всмоктується морфін, моноетиловий ефір, етиленгліколю,
диметилсульфоксид і інші лікарські речовини.

Видільна функція здійснюється секрецією потових і сальних залоз.
Кількість речовин, що виділяються, залежить від статі, віку,
топографічних особливостей шкіри. Потовиділення здійснюється а різних
частинах шкірного покриву і проходить під контролем ЦНС. В склад поту
входять вода, органічні речовини (0,6%), хлористий натрій (0,5%), певна
кількість сечовини, холіну, летючих жирних кислот. За добу виділяється
від 700 до 7300 мл поту, залежить від температури середовища, складу
шкіри, рівня основного обміну. Потовиділення збільшується при збільшенні
внутрішньої температури, сухості повітря, гіперемії шкіри, а під час сну
чи некрозу різко знижується і припиняється. Секрет сальних залоз
складається на 2/3 із води, а 1/3 із аналогів казеїна. Шкіра відіграє
роль фільтра.

Пігментоутворююча функція заключається у вироблені пігменту меланіна, в
шкірі може відкладатися залізовместимий кров’яний пігмент гемосидерин, і
також тріхосидерин – у рижому волоссі; каротин.

Також шкіра бере участь у терморегуляції організму, обмінних процесах. У
шкірі є багато нервових закінчень, які сприймають різні подразнення і
передають їх у ЦНС, де відбувається синтез їх і аналіз. У зв’язку з цим
шкіру відносять до органів чуттів.

Похідними шкіри являються: волосся, нігті, потові, сальні та молочні
залози.

Протягом життя у людини з’являються волосся 3 типів. Первинне існує від
4 до 8 місяців, вторинне утворюється на 9 місяці внутрішньоутробного
життя; третинне – під час статевого дозрівання. З віком волосся
зменшується. Волосся складається з кореня і стержня. Корінь (roconix) є
у власне шкірі, а його нижня частина позашкірна і має назву цибулини.

Цибулина лежить у сумці волосся, її дно потовщене і занурюється частково
у цибулину, утворюючи сосочок. Стрижень (icapus) є над поверхнею шкіри,
складається з мозкової речовини, кори та кутикули. Мозкова речовина – у
центрі стержня, до її складу входять сквамоцити, зернятка меланіну.
Стрижень розміщується відносно епідермісу майже під гострим кутом.

Похідними епідермісу є нігті (unguis), які захищають чутливі кінці
пальців та допомагають захоплювати невеликі предмети. Найбільша частина
– тіло – розміщується у ложі. Передній край нігтя закінчується вільно, а
бічні та задній занурюються під валики шкіри. Тіло складається з
клітини, які зв’язані між собою.

Потові залози (dlanjlulace sudoriferac) за будовою трубчасті, а за типом
секреції апокринні і екринні. Вони є на всіх ділянках шкіри, крім
проміжної частини губ, головки статевого члена та його передньої
кірочки. У шкірі є близько 2,5 млн. потових залоз, які виділяють за добу
500-600 мм поту. Потова залоза складається з кінцевої частини, що є у
сітчастому шарі на межі з підшкірною основою, та довгої потової протоки,
яка проходить крізь шари дерми і епідерміс і відкривається на його
поверхні потовою парою.

Екринні залози є у шкірі долонь і підошв, їхній секрет на 99%
складаються з води і не має запаху. Апокринні залози представлені
широкими відділами. Секрет більш концентрований, має специфічний запах.

Сальні залози (dlanaulae sebaceae) за будовою прості альвеолярні, за
типом секреції – голокринні. Є на всіх ділянках шкіри, крім долонь і
підошв. За добу вони виробляють 20 г шкірного сала. Сальні залози
поділяються на залози волоса і відокремлені, які складаються з мішечка
та протоки. Розміщуються на межі між сосочковим і сітчастим шарами.
Мішечок відносно широкий, протока – коротка і відкривається на шкірі
разом з волосиною. Молочна залоза (dlanolula mammaria) призначена для
вигодовування жінкою новонародженого. Маса у жінки, що не родила –
150-200 г, а у жінки, яка годує 350-400 г. Речовина залози складається з
15-20 часточок, вивідні протоки яких сходяться до грудного соска,
утворюють молочні пазухи і відкриваються на їх. Сполучна тканина утворює
капсулу і за рахунок неї і залозистої частини груди збільшується. З 4-5
місяця вагітності залоза виділяє секрет – молозиво, після пологів
з’являється молоко. Після припинення годування залоза переходить у
недільний стан. У жінок грудь має форму правильної півкулі, а у
чоловіків має рудиментарну форму.

Список літератури:

Анатомія людини. Автори: О.М. Очкуренко, О.В. Редатов.

Велика медична енциклопедія. (том ІІ) – автор Б.В. Петровський.

Анатомія людини з основами гістомії і ембріології. Автор – О.М.
Очкуренко.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020