Тема: Системи і види цін та їх функції.
План
Системи цін.
Види ціни.
1. В умовах командно-адміністративної системи управління економікою
переважало планове ціноутворення. В умовах ринку існує вільне
ціноутворення. При цьому держава може впливати на нього тільки
економічними методами, а саме:
встановлення граничного рівня ціни;
визначення і обмеження рівня рентабельності;
використання податкової політики;
проведення заходів, які направлені на розвиток конкуренції та ін.
Велика кількість діючих в економіці цін утворює систему, на яку мають
вплив різні ринкові фактори.
Система цін складається з окремих підсистем, які взаємопов’язані і
взаємозумовлені.
В основі взаємозв’язку всіх цін лежить принцип “спільних посудин”: рух
цін в одній підсистемі викликає автоматично зміни в усіх інших
підсистемах.
Утворення єдиної системи цін, які між собою взаємопов’язані і
взаємозалежні обумовлено такими причинами:
формування цін на одній методологічній основі (на законі вартості, за
законі попиту і пропозиції та ін.);
взаємозв’язок виробництва підприємств, господарська діяльність яких
обумовлюється цінами.
Систему цін характеризують такі параметри:
рівень, структура і динаміка;
Рівень – це абсолютне кількісне вираження ціни в грошах.
Структура – це визначене співвідношення елементів ціни в % або долях.
Динаміка – це зміна рівня цін в умовах ринку, динаміка цін не завжди
передбачена.
Навіть окремі держави можуть впливати на рівень цін інших держав.
2. У системі господарювання застосовуються багато видів цін, які
визначаються за різними класифікаційними ознаками.
Основними із них є:
рівень встановлення та регулювання цін;
особливості купівлі-продажу та сфери економіки.
За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання
застосовують централізовано-фіксовані і регульовані, договірні та вільні
ціни.
Централізовано-фіксовані ціни встановлює держава на ресурси, що
впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, які
мають вирішальне, соціальне значення, а також на продукцію (послуги)
виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне
становище на ринку.
Рівень договірних цін формується на засаді домовленості між виробником
(продавцем), споживачем (покупцем) і стосується конкретної партії
товару.
Вільні ціни – це ціни, що їх визначає підприємство самостійно. Проте
держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи
антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування та кредитування
для окремих груп об’єктів господарської діяльності.
Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують
світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на
перевезення пасажирів, наданні різноманітних послуг тощо.
Світові ціни – це грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що
реалізуються (продаються) на світовому ринку.
Вони визначаються: для одних товарів – рівнем цін країни експортера;
для інших – цінами бірж та аукціонів; для багатьох готових виробів –
цінами провідних фірм світу.
Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення,
товари широкого вжитку, с/г продукцію встановлюються виходячи з:
фактичних витрат на виробництво (с/в);
прибутку підприємства (виходячи з кон’юнктури ринку і якості продукції);
величини ПДВ, акцизу та ліцензійного збору і алкогольних виробів.
Закупівельні ціни застосовуються постачальниками збутовими,
заготівельними функціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами
оптової торгівлі та іншими юридичними особами, які здійснюють
торговельну діяльність відповідно до свого статуту. Вони включають
оптову ціну підприємства виробника, ПДВ, акцизні та ліцензійний збори, а
також витрати зазначених підприємств для закупівлі, збереження,
фасування, транспортування і реалізації продукції та прибуток,
необхідний для нормальної діяльності.
Роздрібні ціни визначаються самостійними торгівельними підприємствами,
підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які
здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню згідно з
кон’юнктурою ринку, якістю товару виходячи з вільної ціни закупівлі.
Окрему групу цін становлять різноманітні тарифи.
Тарифи вантажного та пасажирського транспорту – це плата за перевезення
вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприємства з відправників
і населення.
Тарифи на платні послуги характеризують розмір оплати послуг із
побутового обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, юридичних,
консультаційних та інших різновидів послуг, що надаються фізичним та
юридичним особам.
У сучасній практиці господарювання застосовуються також ринкові ціни,
які відокремлюються без певної класифікаційної ознаки (див. на схему).
Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування цін.
Франко – це вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну
товару включають витрати на його страхування і доставку в місце,
зазначене в договорі.
Треба розрізняти ціни “франкостанція відправлення” та “франкостанція
призначення”.
За умови встановлення оптової ціни “франкостанція відправлення”, витрати
на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе
покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає у
ціну.
Оптова ціна “франкостанція призначення” включає транспортні витрати, які
відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції.
Основні види ринкових цін представлені схемою.
Класифікують за такими ознаками:
Ціни залежать від обслуговування конкретних галузей або сфер економіки:
а. готові ціни на продукцію промисловості;
б. закупівельні ціни;
в. ціни на буд. продукцію;
г. тарифи вантажного і пасажирського транспорту;
д. тарифи на платні послуги;
е. роздрібні ціни
є. ціни, що обслуговують зовнішньоторговий оборот;
ж. надбавки, скидки, націнки в сфері обігу.
Залежно від територіальної дії:
а. ціни єдині по країні;
б. ціни регіональні.
Залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по
перевезенню вантажів:
а. ціни ФОБ в місці виготовлення продукції;
б. єдині ціни з виключенням витрат по доставці;
в. визначення цін на основі базисного пункту.
Залежно від новизни товару:
а. ціни “зняття вершків”;
б. ціни провадження на ринку;
в. престижні ціни;
г. ціни з відшкодування витрат виробництва;
д. психологічні ціни.
На товари, що порівнюються тривалий час реалізації на ринку
встановлюються такі ціни:
а. ковзаючи ціни;
б. ціни споживчого сегмента ринку;
в. гнучкі або еластичні ціни;
г. переважаючі ціни;
д. ціни на вироби уже зняті з виробництва;
е. ціни, що встановлюються нижче, ніж у більшості підприємств;
є. договірні ціни.
Ціни, що обслуговують зовнішньо-торгівельний оборот:
а. світові ціни;
б. тверді ціни;
в. ковзаючи ціни;
г. ціни з наступною фіксацією;
д. остаточні (залишкові) ціни;
е. франко-пункт відправлення;
є. франко-пункт призначення;
Ціни, які використовують в обліку та статистиці:
а. порівняльні і незмінні;
б. поточні;
в. середні;
г. індекс.
В процесі проектування нових виробів використовують ціни:
а. лімітні (граничнодопустимі);
б. проектні;
в. орієнтовні.
Ціни залежні від ринків податків:
а. біржові;
б. комісійні;
в. аукціонні.
У ході планово-управлінських робіт використовують прогнозні і планові
ціни, які використовуються при розробці індикативного плану, плану
фірми, бізнес-плану.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
