Тема: Види
зовнішньоекономічної діяльності
Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на
зовнішний ринок, до зростання міжнародних зв”язків і взаємопереплетення
національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.
Зовнішньоекономічна діяльність може протікати в різни видах і формах.
Рівні зовнішньоекономічної діяльності бувають такими:
макроекономічний (державний рівень);
мікроекономічний (міжфірменний – ТНК).
Країни, що розвиваються, створюють інтеграційні угруповання для
подолання проблем індустріалізації. Число угруповань у країнах, що
розвиваються, складає приблизно від 35 до 40. Прикладом може служити
МЕРКОСУР (1991 рік – Асунсьонскоа угода) до складу якого входять
Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Цілями угруповання є – зниження
бюджетного дефіциту, подолання кризи.
Перешкоди на шляху взаємо обміну та співпраці країн, що розвиваються:
1.Країни, що інтегруються, слабко доповнюють економіки один одного, що
стримує процес інтеграції;
2.Звідси випливає, що необхідні структурні зміни;
3.Не розвинута інфраструктура;
4.Розходження рівнів і потенціалів розвитку;
5.Політична нестабільність.
Міжнародна зовнішньоекономічна діяльність – це об”єктивний процес
обміну та зближення країн світу, їхніх суб”єктів у всіх сферах людського
життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародні
стосунки включають міжнародну економічну, політичну, культурну
інтеграцію та обмін.
Міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним
сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної
політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з
третіми країнами.
Міжнародна економічна інтеграція означає: співробітництво між
національними господарствами різних країн, ліквідацією бар”єрів у
торгівлі між країнами, зближення ринків кожної з країн з метою створення
єдиного спільного ринку.
Фактори розвитку зовнішніх економічних зв’язків:
1.Поглиблення МПП.
2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.
3.Розаиток НТП.
4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.
5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.
6.Тривалий період співробітництва.
7.Спільні кордони і умови розвитку.
8.Розвиток комунікаційних можливостей.
9.Спільність культурних та історичних традицій.
10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо
інтеграційних процесів.
11.Об”єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем
людства.
Головні учасники і організатори зовнішньоекономічної
діяльності:
1.Держави. 3.Партії.
2.ТНК. 4.Громадські організації.
Форми зовнішньоекономічної діяльності
У своєму розвитку міжнародна економічна діяльність проходить ряд етапів,
кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.
Зона вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах
якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна
торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в
Європі).
Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит
у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших
країн.
Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і в
той же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми
країнами.
Спільний ринок – це об”єднання національних ринків декількох країн в
єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів,
товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі
питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання
економічних показників.
Економічний союз – це об”єднання національних економік декількох країн
на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і
проведення спільної валютної політики.
1Економічний союз – виникає на етапі високого економічного розвитку.
Проводиться погоджена (чи навіть єдина) економічна політика і на цій
основі йде зняття всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні)
органи. Йдуть великі економічні перетворення у всіх країнах-учасницях.
2. Валютний союз – форма економічного союзу й одночасно велика
складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:
– погоджене (спільне) плавання національних валют;
– установлення за згодою фіксованих валютних курсів, що цілеспрямовано
підтримуються Центробанками країн-учасниць;
– створення єдиної регіональної валюти;
формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї
міжнародної валютної одиниці.
Цілі і значення зовнішньоекономічної
діяльності:
1. Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.
2. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на
регіональному рівні.
3.Насичення ринку товарами.
4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної
воєнної безпеки.
Наслідки й ефективність міжнародної економічної інтеграції
для економічного розвитку країн-учасниць.
Переваги:
Збільшення розмірів ринку – ефект від масштабів виробництва (для країн
с малою ємністю національного ринку), на цій основі необхідність
визначення оптимального розміру підприємства.
Зростає конкуренція між країнами.
Забезпечення кращих умов торгівлі.
Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.
Поширення передової технології.
Негативні наслідки:
Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів
виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.
Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що приводить до підвищення
цін.
Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної
концентрації.
Література:
І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “Чернівці “Рута”
1996 ст.187-195.
В.В.Козик Л.А.Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні
відносини” ст. 63-73.
О.В. Гаврилюк А.П. Румянцев “Економічна інтеграція в сучасному світі”
Київ 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
