UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗовнішньоекономічні і торговельні звязки країн Сходу (реферат)
Автор
РозділМіжнародні відносини, ЗЕД, міжнародна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2278
Скачало295
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Зовнішньоекономічні і торговельні зв'язки країн Сходу.

 

План.

 

1. Загальна характеристика.

 

2. Середньовічний Китай.

 

3. Середня та Центральна Азія.

 

4. Аравійський півострів.

 

До країн Сходу економічна теорія відносить Середньовічний Китай, імперію

Великих Моголів (Середня та Центральна Азія), Бухарське ханство, країни

арабського Сходу, Османська імперія.

 

Загальна характеристика полягає в тому, що розвиток феодальних відносин

в країнах Сходу відбувається дещо пізніше, ніж в Західній Європі. Якщо в

минулій темі ми позначали 15-16 століття, то для країн Сходу пік

розвитку феодальних відносин припадає на 14-17 століття. Значною мірою

розвиток феодальних відносин в країнах Сходу йшов тим же шляхом, що і на

Заході: виробничі відносини грунтувалися на земельних відносинах, які

спиралися на велике феодальне землеволодіння і на дрібне господарство

селян-виробників і селян-орендаторів. Таке ж значення, як і в Європі

мали орендні відносини.

 

В той же час в кожній із зазначених країн мали місце свої особливості і

власні оригінальні ознаки зовнішньоторговельних відносин.

 

В усіх країнах зовнішня торгівля жорстко регулювалася державою, більш

того, вона була функцією держави. Державна монополія поширювалася як на

внутрішню, так і на зовнішню торгівлю. Розглянемо це на прикладі

Середньовічного Китаю.

 

Середньовічний Китай.

 

Китай вів торгівлю переважно з країнами і територіями Південних морів –

це був головний, визначальний вектор зовнішньої торгівлі Китаю. Другий

напрямок –торгівля через Великий Шовковий шлях.

 

Особливістю китайської торгівлі з територіями Південних морів є те, що

вона була традиційною і розвивалася протягом століть.

 

Основні форми та принципи китайської торгівлі визначалися такими

характеристиками:

 

1) Існувало тісне взаємопереплетення офіційних дипломатичних відносин із

зовнішньою торгівлею. Значною мірою дипломатичні служби як в Китаї, так

і китайські в інших країнах Південних морів виконували функції

торгівельних посередників і навіть функції купців.

 

2) Своєрідною і найбільш поширеною формою зовнішньої торгівлі Китаю була

доставка в Китай данини, а також надсилання подарунків.

 

Надсилання данини набувало форми обміну за рахунок зворотнього

надсилання дарунків. Оскільки у вигляді дарунків надсилалися ті товари,

якими дана територія прагнула торгувати, обмін дарунками виконував певну

інформативну і рекламну роль: висвітлював рівень розвитку продуктивних

сил певної території і її потенційні можливості. Недоліком такого обміну

дарунками є те, що він помітно гальмував розвиток грошових відносин.

 

3) Характерною особливістю китайської зовнішньої торгівлі було те, що

вона супроводжувалася жорстким митним режимом. Китайські митниці при

переході кордону дипломатами, які везли з собою значні маси товару, а

також купцями, на користь двору забирали у вигляді мита половину

товарної маси.

 

4) Інша характерна риса зовнішньої торгівлі Китаю – її централізований

характер. Експорт / імпорт повністю регламентувався двором.

 

Ознакою державної монополії на зовнішню торгівлю була так звана торгівля

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ