Конспект занять
для ІІ молодшої групи
“У гості до колобка”
Мета. Зацікавити дітей ігровим сюжетом, спонукати частково відображати
дії героїв казки, проявляти інтерес, виявляти активність в ході
програвання сюжету, відчувати радість від причетності до нього.
Спонукати частково промовляти слова казки (пісеньку Колобка), повторюючи
їх за вихователем. Вчити фіксувати характерні особливості персонажів:
Колобок круглий, він котиться, Ведмедик — клишоногий, перевальцем
ходить, Лисичка — руденька, хитра; долати перешкоди: «купи хмизу»,
горбочки та пеньки у «лісі». Викликати радість від казки, рухів.
Виховувати потребу слухати тварин, їхні інтонації, співпереживати
героям.
Обладнання. Макет хатинки; ляльки, одягнені у костюми дідуся та бабусі;
іграшкові колобок, лисичка, ведмедик, зайчик, вовк; шишки, пеньки
(куби), купа хмизу (спортивні палки), об’ємні ялинки; спечені маленькі
колобки кожній дитині.
Хід заняття
В групі виставлено макет хатинки, біля неї — ляльки: бабуся І дідусь.
Вихователь збирає дітей, промовляє приказку. Зліталися пташки з моря,
Сідали в нашому дворі,
А ГРУПА
Пісні нам всім співали, Казку розповідали. Ось яку…
Звертає увагу на хатинку, на бабусю, дідуся, на Колобка, якого спекла
бабуся. (Розглядають його, доторкаються ручками, котять).
Вихователь. Колобок рум’яний, кругленький, не хоче лежати на підвіконні,
хоче покотитися, погратися. Покотився Колобок, а ми за ним підемо.
Веде дітей до макета лісу, розглядають ялиночки, вони колючі, зелені, їх
багато.
— Діти, аж ось і звірята! (Показує іграшки).
— Ти хто? (Зайчик називає себе). Діти розглядають Зайчика, стрибають
разом з ним.
— Зайчику, а подивись-но, який у нас гарненький, смачненький Колобок!
(Зайчик хоче з’їсти Колобка, нахиляється до нього).
Колобок співає свою пісеньку, діти підспівують йому.
— Скачи ж собі, Зайчику, назад у ліс, а ми до тебе ще прийдемо у гості.
— А ти хто? (Ведмедик називає себе, запитує у Колобка, хто він такий.
Колобок і йому співає свою пісеньку).
— Йди, Ведмедику клишоногий, до себе у ліс, а ми до тебе теж прийдемо у
гості.
Діти переступають через купи хмизу, перестрибують «горбочки» у лісі.
— А це хто? (Показує Вовка. Він називає себе. Підходить до Колобка,
починає його обнюхувати).
— Діти, а яку пісеньку заспівав Колобок Вовкові? [Діти підспівують).
Засмутився сірий Вовчик-братик, що не з’їв він Колобка, покотився далі.
— Котиться Колобок, а назустріч йому біжить хитра пустунка, руденька
шубка, хвіст—краса: Лисичка-сестричка.
Грається сценка зустрічі Колобка і Лисички.
Колобок співає свою пісеньку, Лисичка обнюхує його, облизується: «Ой,
який смачненький, запашний».
Аж тут побачили Лисичку дідусь із бабусею, підбігли до неї, схопили за
лапи: «Не. їж нашого Колобка, не їж!» А Лисичка й каже: «Та я тільки
понюхати хотіла. Дивіться, скільки я сама Колобків напекла, усіх дітей
почастую!»
Лисичка виносить кошик із колобками. Вихователь заохочує подякувати
Лисичці за гостинці, запросити до нас у гості в дитячий садок.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
