“А ми тую червону калину пiдiймемо”
Iснує легенда, за якою Бог створив свiт i почав розселяти людей. Кожну
нацiю вiн чимось обдарував. Українцiв Бог нагородив красою i пiснею, бо
без пiснi вони не уявляють свого життя. Спiвають в Українi в радостi i в
горi, на хрестинах i весiллi, на роботi i пiд час вiдпочинку, в свята i
в буднi. У пiснях розкривається щира душа нашого народу, його славна
iсторiя.
Кожен з нас iз самого малечку носить у серцi материнську пiсню – те
вiчне, що живить душу, не дає їй змiлiти i зламатися. З-помiж усiх
материнських пiсень особливою красою сповненi пiснi, пов’язанi з
калиною, адже калина – один з прекрасних символiв України, який уходить
в нашу свiдомiсть з маминої колискової:
Ой спи, сину, бо покину,
Сама пiду по калину,
Наламаю калиноньки
Для дитини в голiвоньки.
Як калина цвiсти буде,
То дитина рости буде,
Вже калина процвiтає,
А дитина виростає.
&
?
Калина – це своєрiдний символ України, що увiбрав у себе i образ матерi
й образ родини, i усього нашого прекрасного українського роду. Сьогоднi
Україна постала у свiтi рiвною серед рiвних, вiльною серед вiльних,
проголосивши незалежнiсть у Декларацiї вiд 16 липня 1990 року та в Актi
про незалежнiсть вiд 24 серпня 1991 року. Тому гордо i велично лунають
слова пiснi “Розлилися крутi бережечки”:
А ми тую червону калину пiдiймемо,
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Славнi козаки, що склали цю пiсню, i їх нащадки вiдстояли славу рiдної
землi i заповiли нам завершити розпочату ними справу щодо вiдродження
нацiональної держави. На мою думку, замало просто милуватися i пишатися
Україною, з гордiстю усвiдомлюючи, що ти належиш до славетного
українського роду. Кожен повинен визначити своє мiсце у справi
вiдродження України i присвятити своє життя цьому святому покликанню.
В. Симоненко писав:
Тiльки тим iсторiя належить,
Хто сьогоднi бореться й живе.
Ця боротьба, прагнення до знань – запорука розквiту нашої держави, бо
без цих знань, досвiду ми не зможемо побудувати цивiлiзовану незалежну
Україну. Я вiрю, що i своїм нащадкам ми передамо її щасливою i вiльною,
а над нашими здобутками буде полум’янiти нiжна калина, об’єднуючи своїх
дiтей-українцiв:
У лузi калина, у лузi червона
Хорошенько цвiте,
Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося, небагато нас є.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
