Образ Євгенiя Рафаловича – представника покривджених у повiстi Iвана
Франка “Перехреснi стежки”
Iван Франко у своїй творчостi часто звертався до зображення селян i
робiтникiв, якi через об’єктивнi i суб’єктивнi причини ставали
провiдниками народних заворушень. У повiстi “Перехреснi стежки”
письменник виписав образ iнтелiгента, головною метою якого було покласти
своє життя на жертовник щастя людського.
Саме з цiєю метою адвокат Євгенiй Рафалович пiсля закiнчення
унiверситету приїжджає в невеличке повiтове мiстечко працювати на благо
селян. I сама повiсть розпочинається сценою успiшного закiнчення захисту
адвокатом селян, котрим загрожувала тюрма за “аграрний бунт”. Бiльше
того, Рафалович повiв справу так, що у селян зародила ся надiя вiдiбрати
через суд самочинно захопленi помiщиком пасовись ка. Зразу ж
зав’язується конфлiкт: боротьба мiж селянами i симпатизуючим цьому класу
адвокатом та землевласниками.
Хоч “матадори” мiста, в якому жив i працював Рафалович, м’яко натякали,
що нiяких заворушень не потрiбно в повiтi, однак адвокат повiв свою
справу рiшучо i безкомпромiсно.
Рафалович боляче сприймав контрасти, що впадали в око при порiвняннi
життя людей в хатi i в кам’яницi. Вiн бачив причини страшного убозтва
села, бачив ворогiв села, якi живляться його соками. Адвокатовi часто
траплялися у процесi роботи темнi картини селянського життя, i це
змушувало його замислитися над шляхами допомоги нещасним людям. Його
думки нiби кристалiзувалися в реченнi-зiтханнi: “Ах, як багато працi
потрiбно!”
Ця праця стала для нього справою життя, заради якої вiн принiс у жертву
навiть особисте щастя.
Рафалович вирiшив спочатку полiпшити економiчне становище селян,
поширити їхню економiчну органiзацiю, а потiм вчити їх полiтичної
свiдомостi.
Подання скарг до прокуратури i надсилання статей до газети нiчого не
дали, i Рафалович вирiшив органiзувати селян на масовi виступи проти
своїх визискувачiв. Розгортаючи полiтичну дiяльнiсть на селi, адвокат
“мав таке почуття, що пiдсаджує свої плечi пiд високу i важку кам’яну
гору з намiром зрушити її з мiсця. Вiн знав, що се праця страшенна,
довга i важка, але сказав собi в душi: “Все одно! Мушу двигнути!”
,
ей одночасно i економiчно, i полiтично, i власне просвiтительськими
методами. Євгенiй прагнув розвинути в народi почуття солiдарностi. Але
це страшенно важко. Прикладом цьому може служити зустрiч iз селянином,
який заблукав у лiсi i не мiг потрапити до свого села. Ця зустрiч набула
в головi Рафаловича символiчного значення: “Чи ж се не символ усього
нашого народа?” А слова адвоката: “Хто то вкаже тобi дорогу, хто пiдведе
тебе, мiй бiдний народе?” становлять iдейну основу повiстi.
Щоб рельєфнiше, драматичнiше зобразити дiяльнiсть головного героя, автор
повiстi вводить у твiр любовну сюжетну лiнiю. Виявляється, що вже десять
рокiв Рафалович носить у серцi “незагоєну рану”. Сталося розлучення
Євгенiя iз своєю коханою Регiною Твардовською. Рафалович дiзнався про
примусове одруження його коханої з якимось чоловiком. Пiсля тяжких
страждань Євгенiй поїхав в невелике мiсто, де окунувся в роботу. Вiн так
i не одружився.
Рафалович не знав, що в мiстi, куди вiн переїхав працювати, i живе його
колишня кохана, тепер уже жiнка судового чиновника Стальського.
Сцени зустрiчей Євгенiя i Регiни пройнятi глибокими емоцiями i лiризмом.
Рафалович хотiв навiть забрати Регiну i клявся покинути полiтичну
дiяльнiсть. Регiна повелася достойно: вона розумiла, що це лише порив
адвоката i цим вiн собi лише зашкодить. I справдi, сам Євгенiй через
мить каявся в сказаному.
Хоч Регiна вже давно жiнка iншого чоловiка, вона весь час пам’ятала про
свою велику любов i у вiдповiдальний момент вирiшила допомогти адвокату:
вiддати саквояжик iз своїми коштовностями для орга-нiзацiї полiтичної
дiяльностi.
Незважаючи на численнi перепони повiтового начальства, Рафалович досяг
мети – скликав вiче. Але тут же органiзатор був схоплений за нiбито ним
вчинений злочин. Адвокат заспокоює всiх присутнiх: “Не падайте духом!
Робiть своє, щоб нашi вороги не тiшилися з нашого занепаду…”
Невдовзi адвокат був на свободi завдяки спростуванню злочинних фактiв, i
вiн подав заяву на скликання нового вiча.
На цьому письменник закiнчує повiсть, залишаючи сюжет вiдкритим,
спрямованим на майбутнє. Бо зрозумiло: основнi подiї розгортатимуться за
межами цього твору.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
