Твiр-опис картини Iллi Рєпiна. “Запорожцi пишуть листа турецькому
султановi”
Гордiстю Слобожанщини є художник I. Ю. Рєпiн, наш славетний земляк.
Центральне мiсце в зiбраннi Харкiвського художнього музею посiдає його
картина “Запорожцi пишуть листа турецькому султановi” (1889-1896). Це
полотно належить до перiоду розквiту творчої дiяльностi художника.
У результатi натхненної працi над цiєю патрiотичною темою з iсторiї
запорозького козацтва, яка тривала майже два десятилiття, Рєпiн створив
двi великi картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить
Росiйському музею в Петербурзi, другу, що ранiше знаходилась у Державнiй
Третьяковськiй галереї, 1932 року було передано на батькiвщину Рєпiна –
в Харкiв.
Початок роботи над “Запорожцями” добре вiдомий: мистецтвозна вець М.
В. Прахов, спiвучень Рєпiна по Академiї, порадив використати лист
запорожцiв до турецького султана як сюжетну основу для картини. Творча
уява художника була пiдготовлена до цiєї теми дитячими i юнацькими
враженнями на Слобожанщинi, його захопленням українською iсторiєю та
етнографiєю.
Поїздка 1880 року на мiсця колишньої Запорозької Сiчi за маршрутом,
розробленим iсториком М. I. Костомаровим, дала необхiдний
iсторико-документальний i натурний матерiал. Рєпiн ближче познайомив ся
з козацькими старожитностями та архiтектурою, народним побутом. Тодi ж,
1880 року, художник приступив до створення першого варiанта
“Запорожцiв”. Картина ще не була завершена, а Рєпiн, який надзвичайно
серйозно ставився до поняття iсторичної правди, вiдчув брак допомiжного
матерiалу i знань. Особливо це стало очевидним пiсля зна-йомства 1887
року з Д. I. Яворницьким – земляком художника, знавцем iсторiї
запорозького козацтва.
За новим маршрутом, запропонованим Яворницьким, 1888 i 1889 роками
Рєпiн вiдвiдує Україну, Кубань, Пiвнiчний Кавказ, де зустрiчається з
нащадками запорожцiв. Яворницький став дiяльним порадником художника у
роботi над запорозькою темою, допомiг йому глибше вивчити життя i побут
народу.
Новий колоритний типаж, блискучi екскурси Яворницького в iсторiю Сiчi та
нарис про легендарного кошового Iвана Сiрка – нашого земляка iз Мерефи,
написаний спецiально для Рєпiна, дали iмпульс подальшiй роботi над цiєю
темою. 1889 року Рєпiн розпочинає новий твiр. “Картину свою на прежнем
холсте, казалось, совсем вот-вот должен был кончить. А он вдруг под
наплывом новых представлений начал на новом холсте, и вышло две
картины”, – пише М. I. Мурашко 1890 року пiсля вiдвiдування майстернi
художника. Багатющий матерiал останнiх поїздок, емоцiйне переосмислення
теми стали основою створення нашого полотна.
На вiдмiну вiд петербурзького варiанта з його досить академiчною,
урiвноваженою композицiєю i горизонтально-фризовою ритмiкою, харкiвськiй
картинi притаманне жанрово-романтичне звучання, бiльш емоцiйний пiдхiд
до вирiшення iсторичної теми.
Чуття генiального художника i людини, що зросла на Українi, допомогло
Рєпiну вiдбити в “Запорожцях” дух нацiї, її менталiтет. А захват i
повага, що вiн вiдчував до цього лицарського народного ордену, втiлились
в оригiнальнiй багатофiгурнiй композицiї – виявi сутi запорозької
вольницi. Показуючи запорожцiв у момент найвищого прояву їх життєлюбства
i безстрашностi, Рєпiн розкриває справжню стихiю народних характерiв,
дух лицарства i товариства, притаманний козакам.
“…Ну i народец же!!! …Голова кругом идет от их гаму и шуму, с ними
нельзя расстаться, – писав Рєпiн Стасову, – веселый народ. Чертовский
народ!” У цiй “хоровiй” картинi кожен персонаж веде свою партiю – кожен
зображений має свiй характер, свiй норов. Такий же динамiчний, соковитий
i темпераментний живопис, витриманий в теплiй червоно-вохристiй
колористичнiй гамi, що передає приглушенi фарби лiтнього надвечiр’я,
диму, туману, що огортають козацьке товариство.
За глибиною i серйознiстю втiлення iсторичної теми, фундаменталь нiстю i
рiвнем наукового пiдходу обидвi картини належать до кращих зразкiв
iсторичного живопису. Роль “Запорожцiв” у творчiй спадщинi Рєпiна оцiнив
Стасов – ще в ескiзi вiн вiдчув їх значущiсть як “высшего творения”,
порiвнявши з “Нiчним дозором” Рембрандта.
Харкiвську картину Рєпiн завершив 1896 року. Вперше її показано на
Виставцi дослiдiв художньої творчостi росiйських та iноземних художникiв
1896-1897 роками у Петербурзi. Тодi ж картину купив П. М. Третьяков.
До його галереї вона потрапила 1897 року, пiсля Виставки мистецтва й
iндустрiї в Стокгольмi.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter