Юридична відповідальність за порушення трудової дисципліни
Трудова дисципліна виступає об’єктом ряду правопорушень, за які може
наступати юридична відповідальність різних видів — адміністративна,
кримінальна, дисциплінарна, матеріальна.
Ряд порушень у трудових правовідносинах тягне застосування
адміністративної відповідальності, причому це стосується не тільки
найманих працівників, але й роботодавця, наприклад правопорушення в
галузі охорони праці — порушення вимог законодавства про працю та
охорону здоров’я на виробництві (ст. 41 КЗпАП), ухилення від участі в
переговорах щодо укладення колективного договору, угоди (ст. 41-1
КЗпАП), порушення чи невиконання колективного договору, угоди (ст. 41-2
КЗпАП), ненадання інформації для ведення колективних переговорів і
здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3
КЗпАП), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних
правил і норм (ст. 42 КЗпАП) тощо.
Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за
ряд порушень трудових обов’язків посадовими особами. Зокрема, незаконне
звільнення трудящого з роботи або невиконання рішення суду про
поновлення на роботі з особистих мотивів, а так само інше грубе
порушення законодавства про працю, вчинене посадовою особою державного
або громадського підприємства, установи чи організації карається
виправними роботами на строк до 1 року або позбавленням права займати
певні посади на строк до З років (ст. 133 КК України); відмова в прийомі
на роботу з мотивів вагітності або відмова в прийомі на роботу матері,
яка має грудну дитину, а так само зниження заробітної плати або
звільнення жінки з роботи з тих же мотивів караються виправними роботами
на строк до 1 року або позбавленням права займати певні посади на строк
до 2 років (ст. 134 КК України); умисне ущемлення посадовою особою прав
і охоронюваних законом інтересів громадянина, зв’язане з переслідуванням
його за подачу в установленому порядку пропозицій, заяв, скарг або за
критику, що міститься в них, а так само за виступ з критикою в іншій
формі карається позбавленням права займати певні посади на строк до 1
року або штрафом у розмірі від 50 до 120 мінімальних розмірів заробітної
плати, а якщо такі дії спричинили істотну шкоду правам і охоронюваним
законом інтересам громадянина — позбавленням волі на строк до 2 років
або виправними роботами на строк від 1 до 2 років, або позбавленням
права займати певні посади на строк до 3 років (ст. 134-1 КК України);
порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону
праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від
фори власності, громадянином-власником підприємства чи уповноваженою ним
особою, якщо це порушення створювало небезпеку для життя або здоров’я
громадян, карається виправними роботами на строк до 1 року, або штрафом
до 15 мінімальних розмірів заробітної плати; таке саме діяння, якщо воно
спричинило нещасні випадки з людьми, — позбавленням волі на строк до 4
років (ст. 135 КК України).
b f ?
’
6oue‚ ? $ передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відповідальність за трудовим правом — окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов'язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції. Підста вою такої відповідальності є трудове правопорушення — винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов'язків працівником. Трудове правопорушення складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і трудового майнового правопорушення. Загальним для цих правопорушень є недотримання саме трудових обов'язків працівником. Однак особливості кожного з вказаних видів правопорушення зумовлюють застосування двох видів відповідальності в рамках трудового права — дисциплінарної і матеріальної. На думку Л.А. Сироватської, відмінність таких правопорушень спричинена тим, що: 1) сфера дії норм про матеріальну відповідальність працівників значно ширша від сфери дії санкцій дисциплінарного характеру, оскільки дисциплінарні санкції застосовуються лише за дисциплінарний проступок, а матеріальна відповідальність настає і при адміністративному правопорушенні, і при кримінальному злочині, якщо останні пов'язані з заподіянням шкоди підприємству, з яким працівник перебуває у трудових відносинах; 2) дисциплінарні санкції можуть бути замінені іншими заходами впливу, оскільки вони за своєю суттю є карними, а санкції матеріальної відповідальності, які є право відновлюючими, не можуть бути замінені; 3) дисциплінарні санкції вимагають наявності акта їхнього застосування з боку уповноважених органів, в той час як обов'язок працівника відшкодувати шкоду може бути реалізований і без такого акта (Сыроватская Л.А. Ответственность за нарушение трудового законодательства. — М.: Юрид. лит., 1990. - С. 44-45). Дисциплінарна відповідальність — це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Тобто у трудових правовідносинах власник має дисциплінарну владу щодо працівника, і працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед власником (роботодавцем), а не перед державою (державним органом), як це має місце при адміністративній та кримінальній відповідальності. Правовий механізм дисциплінарної відповідальності складається з правових норм, котрі передбачають підставу дисциплінарної відповідальності, дисциплінарні стягнення, порядок їх накладення, зняття та оскарження. У законодавстві виділяється два види дисциплінарної відповідальності: загальна і спеціальна.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
