.

Огієнко Іван – український феномен (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
364 3581
Скачать документ

Реферат на тему:

Огієнко Іван –

український феномен

Іларіон, митрополит (Огієнко Іван Іванович) – визначний український
учений, державний, громадський, релігійний діяч, педагог, мовознавець,
літературознавець, історик, філософ, поет, редактор, видавець, автор
першого повного канонічного перекладу українською мовою Біблії.

Народився 2 (15) січня 1882 року в містечку Брусилів Радомишльського
повіту на Київщині (нині – районний центр Житомирської області). Помер
29 березня 1972 року у Вінніпезі (Канада), де й похований.

Освіту здобував у Київській фельдшерській школі (1896-1900), на
історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира
(1903-1909). 1915-1917 – приват-доцент цього універистету, 1917-1918 –
професор Київського українського університету, що існував паралельно з
універистетом Св. Володимира (згодом – Київський державний український
університет).

У серпні 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського І. Огієнко
призначається ректором щойно утвореного Кам”янець-Подільського
державного українського університету. 4 січня 1919 року, при уряді
Директорії, приступає до виконання обов’язків міністра освіти УНР з
одночасним залишенням на посаді ректора, 15 вересня призначається
міністром ісповідань, 15 листопада того ж року – Головноуповноваженим
уряду УНР в Кам”янець-Подільському після евакуації уряду до Тарнова
(Польща).

21 листопада 1921 року Іван Огієнко з дружиною і трьома малолітніми
дітьми назавжди полишає Україну.

Під час перебування у Варшаві розгортає активну просвітницьку і
видавничу діяльність: засновує науково-популярні щомісячники “Рідна
мова” (1933-1939), “Наша культура”(1935-1937), приступає до видання
30-томної “Бібліотеки українознавства”, тритомного збірника “Визволення
України”, пише й видає цілий ряд своїх наукових праць.

Після смерті дружини Домініки Данилівни (квітень 1937) професор Огієнко
приймає рішення про чернечий постриг (9 жовтня 1940 року) й обирає ім’я
Іларіона – на знак спадкоємності духовного подвигу першого митрополита
Київського часів Ярослава Мудрого – митрополита Іларіона. 19 жовтня того
ж року стає архієпископом, а 16 березня 1944-го – митрополитом Холмським
і Підляським православної Варшавської митрополії.

У липні 1944 року у складі керівного духовенства Української
православної церкви, що діяла на теренах Польщі, митрополит Іларіон
покидає цю країну. Після кількох місяців митарств воєнними дорогами
Західної Європи він опиняється у Швейцарії (30 квітня 1945), відновлює
діяльність свого видавництва “Наша культура” і разом зі своїм спільником
із Парижа Павлом Сомчинським налагоджує друк і поширення по Європі й
Америці україномовних книжок. На запрошення православної громади собору
Св. Покрови у Вінніпезі переїздить до Канади (16 вересня 1947), де
починає працю священика при цій парафії. Під час роботи Собору
Української православної церкви Канади (8-9 серпня 1951 року) Іларіона
обирають предстоятелем цієї церкви – “митрополитом Вінніпегу і всієї
Канади”, де він залишався на цьому посту до своєї смерті. Митрополит
Іларіон відновлює перервану воєнними діями в Європі активну наукову і
видавничу діяльність. (“народний християнський місячник “Слово Істини”,
“Віра й Культура”видає такі праці, як “Історія української літературної
мови”, “Українська церква за час Богдана Хмельницького”, “Іконоборство”,
“Книга нашого життя на чужині” Ці та інші твори ученого містять у собі
принципові для нашої науки концепції, заборонені раніше тоталітарним
режимом, щодо тих проблем сучасного українознаства, з яких і сьогодні
тривають наукові дискусії. Йдеться, зокрема, про концепцію виникнення і
розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства
у слов’янських народів, про українську приналежність створених на наших
землях рукописних книжкових шедеврів періоду Х-ХІУ століть та концепцію
виникнення і розвитку української мови, літератури, культури в цілому.

У 60-х роках справу видання колосальної Огієнкової спадщини перебирає на
себе Товариство “Волинь” та Інститут дослідів Волині.

12 червня 1962 року здійснилася мрія життя митрополита Іларіона – з
Лондонської друкарні на його вінніпезьку адресу було прислано розкішно
виданий том – повний канонічний переклад українською мовою Біблії. Це
був результат 40-річної праці українського вченого, яку доводилося
виконувати у надзвичайно несприятливих житейських умовах.

Помер митрополит Іларіон після тяжкої і тривалої хвороби 29 березня 1972
року.

Відповідно до юридично офрмленого заповіту, здійсненого 15 квітня 1967
року, весь свій колосальний архів і книгозбірню він передав на
зберігання Колегії Св. Андрія з тим, щоб із постанням вільної і
незалежної України всю цільну колекцію переслати на Батьківщину. На
сьогодні залишаються невиданими ряд наукових праць ученого, які в
рукописах зберігаються у вінніпезькому архіві. Це тисячі
несистематизованих, невичених сторінок: поезій, легенд, оповідань,
драматичних п’єс, документально-публіцистичних життєписів.

 

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020