Реферат
на тему:
“Вибір деревини для виготовлення виробів
з дерева, конструювання з деревини”Виріб і його елементи
До складу столярно-меблевих виробів можуть входити деталі, складальні
одиниці, комплекси і комплекти.
Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного по найменуванню і марці
матеріалу без застосування складальних операцій. У деревообробці
відповідно до ДСТ 15024–79 до деталей відносяться також вироби, отримані
шляхом з’єднання клеєм окремих заготівель з деревини і деревних
матеріалів. Таким чином, деталлю, наприклад, може бути не склеєний і
склеєний брусок, форма і розміри якого задані кресленням.
Складальна одиниця – це виріб, складові частини якого з’єднують на
підприємстві-виготовлювачі. Складальною одиницею, наприклад, може бути
шухляда, двері. Виріб в цілому, наприклад сервант, дверний блок, також є
складальними одиницями.
У вироби входять деталі, інші складальні одиниці і покупні вироби, тобто
не виготовлені на даному підприємстві, а одержувані в готовому виді,
крім тих, котрі надходять у порядку кооперування. До покупного
відноситься, наприклад, фурнітура для столярно-меблевих виробів.
Комплекси – це два і більш специфікованих вироби, не з’єднаних на
підприємстві-виготовлювачі складальними операціями, але призначених для
виконання взаємозалежних експлуатаційних функцій. До комплексів
відносяться набори і гарнітури меблів.
Комплекти – це два і більш вироби, не з’єднані на
підприємстві-виготовлювачі складальними операціями і представляються
набором виробів, що мають призначення допоміжного характеру. Комплектом,
наприклад, може бути набір інструмента, що поставляється
підприємством-виготовлювачем, для збірки меблів удома.
Вхідні в столярно-меблеві вироби деталі і складальні одиниці мають у
перетині гострі чи крайки різні за формою профілі у виді фасок,
зм’якшень, калевок, галтелей, фальців. З’єднання деталей і складальних
одиниць можуть бути виконані з платиком, звисом, заодно. На мал. 1
показані деякі елементи складових частин столярно-меблевих виробів,
одержувані в процесі їхнього виготовлення.
Бруски 1 – заготовки будь-якої форми з цільної і клеєної деревини,
застосовувані в конструкції столярно-меблевих виробів. Ширина бруска не
більш подвійної його товщини. Заготовки, що мають ширину більш подвійної
товщини, називають дошками, вузька частина бруска називається крайкою, а
широка – пластю; лінія перетинання пласті з крайкою – ребром. У брусків
з цільної деревини розрізняють праву, завжди розташовану до серцевини
дерева, і ліву, розташовану до периферії його, пласті. Поверхня бруска,
отримана при перерізанні волокон деревини під прямим кутом, називається
торцем, а під кутом більшим або меншим прямого – напівторцем.
Обкладками 2 називають заготівлі, якими закривають крайки плит і рамок.
Обкладки ставлять в рівень із пластю (заодно) з уступом або виступом. За
формою обкладки можуть бути прямокутними і профільними.
Розкладками або штапиками 3 називають вироби, що служать для кріплення
вставлених у чверть скла або фільонок.
Фільонки 4 – вироби, вкладені усередину (у просвіт) рамки. За формою
фільонки бувають плоскими, у виді рівної плити, і складної форми, зі
скошеними чи профільними крайками. Фільонки з такими крайками називають
фігарейними.
Фаскою 5 називається зрізане гостре ребро крайки деталі. Фаска збільшує
опір матеріалу зовнішньому впливу, тому охороняє ребро від збивання.
Зм’якшення 6 – невелике радіусом 1…2 мм. заокруглення гострого ребра,
що охороняє крайку від збивання.
Заовалювання 7 – більш значне в порівнянні зі зм’якшенням заокруглення
ребра деталі.
Гальтельник 8 – називають напівкруглу виїмку, зроблену на ребрі або
пласті деталі.
Калевка 9 – фігурний профіль якого-небудь бруска, плити або іншого
елемента, призначеного для декоративного оформлення виробу.
Чвертю 10 – називається прямокутна виїмка, що утворюється двома
площинами, що дають найчастіше вхідний прямий кут. Виступаюча частина
деталі, що утворюється в результаті добору чверті, називається губкою.
Платик 11 – це навмисно допущений уступ, призначений для приховання
клейового шва, зазору або іншого дефекту на поверхні виробу. Платики
широко застосовують у виробництві меблів. Іноді пригін деталі заодно
важка і вимагає зайвої витрати часу і праці. Тому вже в самій
конструкції передбачають платик. Наявність платиків спрощує збір
виробів, але ускладнює їхню обробку в зібраному виді.
Звисом 12 – називають виступаючу за межі підстави частина сидіння
табурета або стільця, кришки столу і т.п.
Рис. 1. Складові частини столярно-меблевих виробів:
1 – брусок, 2 – обкладка, 3 – штапик, 4 – фільонка, 5 – фаска, 6 –
зм’якшення,
7 – заовалювання,8 – галтель, 9 – калевка, 10 – чверть, 11 – платик, 12
– звис.
Основні правила конструювання, зв’язані з властивостями деревини.
Деревина як матеріал володіє цілим рядом важливих досягнень. При
невеликій щільності вона має високу міцність. Заготовки з деревини легко
і міцно склеюються, а також з’єднуються цвяхами, шурупами й іншими
металевими і пластмасовими зкріплюючими виробами. Перевага деревини
також у тім, що з неї можна виготовити міцні і легкі збірно-розбірні
конструкції. Деревина легко обробляється різальними інструментами, має
малу тепло- і звукопровідність, добре піддається обробці. І нарешті,
деревина має красиву текстуру.
Але поряд з цим деревина як матеріал має і недоліки: при зміні вологості
вона усихає і набухає, що приводить до зміни лінійних розмірів,
коробленню і розтріскуванню окремих деталей і руйнуванню виробів у
цілому. Зміна лінійних розмірів у наслідок усушки або набрякання
відбувається при зміні вологості деревини в межах від початку насичення
волокна (23…30 %) до абсолютно сухого стану.
1. При усушці деревина нерівномірно змінює свої розміри: в напрямку
волокон вона зменшується мало, у радіальному напрямку – більше й у
тангенціальному – найбільш різко. При набряканні відбувається зворотнє
явище. Деревина збільшує свої розміри приблизно в тих же межах, у яких
зменшується при усушці. Деревина твердих листяних порід (бук, дуб, ясен,
клен) усихає і змінює свою форму більше, ніж деревина хвойних (ялина,
сосна) і м’яких листяних порід (липа, осика). Крім того, деревина
листяних порід сильніше коробиться і розтріскується ніж деревина хвойних
порід.
Повна усушка деревних порід у напрямку вздовж волокон складає 0,1 %, у
радіальному напрямку – 3…5, а в тангенціальному – 6…12 %. При
конструюванні виробів з деревини необхідно враховувати зміну лінійних
розмірів деревини в поперек волокон внаслідок усушки і набрякання.
2. Конструктор повинен враховувати деформування деревини, що виникає в
радіальному і тангенціальному напрямках, і розташовувати деталі у виробі
з урахуванням їх деформацій, щоб неминучі зміни розмірів окремих
конструкцій (фільонка в рамці) відбувалися вільно. Тільки в цьому
випадку в умовах експлуатації виріб буде залишатися практично незмінним
за формою і міцністю. Слід ще раз нагадати, що найбільші зміни розмірів
бувають у необлицьованих заготовок.
Короблення плоских клеєних конструкцій з масиву деревини (плити)
залежить від розташування волокон і напрямку річних шарів деревини в
деталях (ділянках), з яких повинна бути склеєна конструкція, а також від
розміру ділянок. Клеєна конструкція із широких ділянок тангенціальної
розпиловки з розташуванням річних шарів в одному напрямку коробиться,
але має гладку поверхню (мал. 2, а). Якщо річні шари в ділянках
тангенціального розпилювання розташовані поперемінно в різних напрямках,
то клеєна конструкція має хвилеподібну поверхню (мал. 2, б). При
розташуванні в ділянках радіального розпилювання річних шарів
перпендикулярно площини ділянки клеєна конструкція не коробиться, однак
її поверхня не буде рівною через неоднакову усушки заболонної і
серцевинної частин ділянки (мал. 2, в, г).
Застосування вклеєних конструкціях вузьких ділянок дозволяє одержати
відносно плоскі заготовки з рівною поверхнею (мал. 2, д). У таких
конструкціях відношення товщини ділянки до її ширини не повинне
перевищувати 2:3, наприклад ділянки товщиною 16 мм повинні мати ширину
не більш 24 мм. Великі бруски, склеєні з дрібних частин, підібраних по
напрямку річних шарів, також менше піддаються деформації, ніж бруски,
виготовлені з цілого шматка деревини. Тому конструювати бруски з
деревини потрібно так, щоб неминучі зміни форми і розмірів їх були
найменшими. Це досягається застосуванням брусків, склеєних з окремих
частин, підібраних з таким розрахунком, щоб при неминучій деформації
виникаючі зусилля в деталях врівноважували одне одного.
3. Необхідно правильно враховувати волокнисту будову деревини, так як
усяке перерізання її волокон зменшує міцність виготовлення з неї деталі.
Якщо, наприклад, прийняти межу міцності при стисканні вздовж волокон
прямолінійних деталей за 100 %, то втрата міцності криволінійної деталі
внаслідок зміни кута між діючою силою і напрямком волокон буде мати
наступну залежність
(по В. А. Куликову):
Кут нахилу волокон, град. 3 5 10 15
45
Втрата міцності, % 2…3 4…8 8…15
10…28 50
При вигині деталі ця величина ще менше. Отже, вироби з деревини варто
конструювати з урахуванням того, щоб напрямок волокон деревини збігався
з довжиною деталі або відхилявся від неї незначно. Напрям волокон в
окремих деталях повинен співпадати з напрямом дії стискаючих або
розтягуючих зовнішніх навантажень і бути перпендикулярним напрямку
згинаючих.
Розглянуті вище правила конструювання столярно-меблевих виробів,
зв’язані з властивостями деревини, коротко можуть бути сформульовані в
такий спосіб:
а). потрібно передбачати роботу вхідних у виріб елементів так, щоб
неминучі зміни їхніх лінійних розмірів відбувалися вільно;
б). складові частини склеєних з деревини елементів потрібно підбирати
так, щоб неминучі деформації цих елементів були найменшими;
в). перерізання волокон деревини повинне бути найменшим.
Рис. 2. Короблення клеєних конструкцій з масиву деревини, набраних з
ділянок з різним розташуванням волокон і напрямком річних шарів деревини
(а-г – із широких ділянок, д – з вузьких ділянок).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
