РЕФЕРАТ
на тему:
“Методи навчання на уроках фізкультури”
МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗКУЛЬТУРИ
На уроках фізкультури учні набувають знань, умінь навичок. Процес
навчання будується, як і на уроках інших предметів, відповідно до
дидактичних принципів радянської педагогіки. Внаслідок того, що змістом
уроків фізкультури є рухова діяльність, існує певна специфіка
застосування методів навчання на цих уроках. На практиці проведення
уроків використовуються різноманітні методи і методичні прийоми
навчання. Ці методи можна поділити на три групи: а) словесні (пояснення,
бесіда, розпорядження, команда, підрахунок) б) наочні (показ вправи
учителем або учнем, демонстрування техніки виконання вправ на плакатах,
схемах, кінокільцівках); в) практичні (практично виконання вправ).
Краще розроблені й більш поширені наочні методи та метод практичного
виконання вправ учнями. Поєднання показу і практичного виконання вправ
посідає основне місце при навчанні основних положень і рухів рук, ніг,
тулуба, голови, з яких складаються рухові дії.
Навчаючи учнів, учитель переважно називає вихідні положення певної
вправи, наприклад: “Руки на пояс”, визначення початку дії — «Вправу
починай!», регулювання темпу виконання вправи шляхом відліку — «Раз»
«Два», «Три» і т. д. Такий метод навчання забезпечує практичне засвоєння
учнями вправ, але не озброює їх відповідними знаннями про назви
елементарних рухів і положень тіла, про правила їх виконання, про різні
характеристики рухів тощо. В діючих програмах та методичних посібниках з
фізичної культури навіть немає чіткого визначення змісту та обсягу
знань, які повинні засвоювати учні. Передбачені навчальною програмою
елементарні теоретичні відомості з фізкультури є лише початком цієї
справи.
Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні фізичних вправ, в
активізації пізнавальної діяльне дітей і озброєнні їх знаннями. Від
того, як озброюються учні знаннями про фізичні вправи, значною мірою
лежить ефективність їх фізичного виховання: формування умінь і навичок,
виховання правильної постави, розвиток довільного регулювання рухів,
звичка самостійно використовувати засоби фізичної культури в
повсякденному житті тощо.
Однією з причин недостатнього використання словесних методів у
навчанні фізичних вправ є те, що методичній літературі не обгрунтовані
основні педагогічні вимоги щодо застосування цих методів на уроках
фізкультури. І досі недостатньо висвітлені в педагогічній і в
психологічній літературі вікові можливості школярів щодо розуміння
словесних пояснень рухів. Крім учителі-класоводи часто відчувають
утруднення, коли треба вжити спеціальний термін з фізичної культур
внаслідок цього, уникають словесних методів, а навчають переважно за
показом, який здійснюють самі або один з учнів.
З метою розробки методичних прийомів навчанні, які активізують
пізнавальну діяльність учнів і сприяють оволодінню знаннями з фізичної
культури, ми провели спеціальні дослідження. Результати досліджень
показали, що ті методичні прийоми, які стимулюють в учнів мову і
мислення при навчанні фізичних вправ, одночасно сприяють озброєнню їх
знаннями про рухові дії. Засвоєнню учнями назв вправ, ігор, окремих
елементних рухів, частин тіла, а також назв характеристик рухів сприяє
така методика навчання, при якій поєднується виконання вправ за показом
і за словом. Учитель словесно підкреслює особливості виконання певних
прав, учні самі називають вправи і рухи та правила їх виконання,
називають вимоги правильної постави у різних позах тощо.
Зрозуміло, що для успішного засвоєння учнями знань по фізичні вправи
треба враховувати вікові можливості молодших школярів. З огляду на це
учитель, проводячи опитування і бесіди, з’ясовує обсяг знань учнів та
рівень розвитку в них мови, пов’язаний з руховою діяльністю. Це має
велике значення для того, щоб правильно планувати й постійно розвивати
мову, спираючись на рухову діяльність, розширюючи межі використання
словесних методів навчання на наступних заняттях з фізичної культури.
Озброєння учнів знаннями про виконання фізичних вправ здійснюється в
процесі вивчення матеріалу усіх розділів програми, а саме, основної
гімнастики, ігор, лижної підготовки, плавання. Розглянемо на окремих
прикладах використання словесних методів у навчанні різних видів
фізичних вправ, зокрема, пояснення, розповіді, бесіди, команди,
підрахунку.
Пояснення — це опис техніки виконання рухової дії, особливостей і правил
її виконання, змісту й правил ігор. Воно звичайно поєднується з показом
учням рухової дії. В методичній літературі немає єдиної думки про
способи поєднання слова і показу у навчанні конкретних фізичних вправ,
що передбачаються програмою для молодших класів. Немає таких
рекомендацій і щодо вивчення основних положень і рухів рук, ніг, тулуба,
голови. Поєднання названих вправ і положень утворює так звані
загальнорозвиваючі вправи, які є своєрідною школою виховання культури
рухів.
Щоб визначити найефективніший спосіб поєднання і показу для свідомого
засвоєння загальнорозвиваючих вправ, ми провели спеціальне дослідження.
У перехресному експерименті вивчалась ефективність опанування учнями І
класу загальнорозвиваючих вправ за трьох способів поєднання слова і
показу: а) рух одночасно показувався і називався учителем; б) показ
передував називанню рухів; в) називання рухів передувало їх показу.
У результаті дослідження встановлено, що найкращі наслідки дає таке
поєднання слова і показу, коли на першому етапі навчання вчитель один
раз називає і відразу ж показує рух, а діти виконують його за вчителем;
на другому етапі закріплення і вдосконалення проводиться тільки за
словом учителя.
Така послідовність досить ефективна тому, що кожне називання наступного
руху спрямовує увагу школярів, викликає орієнтувальну реакцію і
готовність до дії. При поєднанні слова і показу діти пов’язують
конкретні образи рухів з їхніми назвами. Дальше формування рухових умінь
здійснюється в учнів через мову і мислення. Поряд з оволодінням руховою
дією діти засвоюють і назви рухів, що складають її. Таким чином, у
процес вивчення фізичної вправи активно включаються мова і мислення.
Коли ж показ і слово поєднуються одночасно або раніше демонструється
дія, а потім промовляється слово (назва руху), діти обирають найлегший
шлях: вони копіюють рухи вчителя, залишаючи поза увагою їхні назви та
конкретний зміст.
Рухові вміння, вироблені з активною участю мови, відрізняються від
умінь, набутих методом наслідування, тим, що учні можуть їх виконувати і
певною мірою перебудовувати за словом учителя.
Вироблення в школярів уміння виконувати рухи за словом учителя відіграє
позитивну роль у розвитку та вдосконаленні процесів регуляції рухових
актів за допомогою усного і внутрішнього мовлення. Розвиток в учнів на
уроках фізкультури внутрішнього мовлення є важливим педагогічним
завданням. Виконати його означає підвищити розумову активність дітей,
збагатити словниковий запас, розвинути логічне мислення, прищепити
вміння складати план певної рухової дії і виконувати дію за цим планом.
Можна стверджувати, що чим активніша участь внутрішнього мовлення у
руховій діяльності, тим краще ця діяльність усвідомлюється, тим
досконаліше здійснюється довільне регулювання рухів.
Ефективними прийомами розвитку в учнів усного і внутрішнього мовлення на
уроках фізкультури є такі, як словесний опис виконаної вправи (перелік
того, що і як виконував учень), словесний опис вправи, що буде
виконуватись, перелік недоліків у виконанні рухів, перелік основних
вимог до правильного виконання певної вправи тощо. Вчитель ставить
завдання учням у такій формі: «Подумайте, як виконується ця вправа, з
яких рухів вона складається?», «Який порядок та особливості виконання
рухів?» тощо. Така постановка запитань змушує всіх дітей спочатку
вдаватися до внутрішньої мовної діяльності, а потім і до усного
мовлення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
