Реферат
на тему:
„ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ
СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ”
Особливу увагу слід приділяти роботі з дітьми, які за ставом здоров’я
зараховані до спеціальної медичної групи, відповідно до наказу
Міністерства охорони здоров’я України від 31.12.92 p. №211 «Про
вдосконалення лікарсько-фізкультурної служби».
Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у
2000/2001 навчальному році – (Інформ. зб. Міністерстві освіти і науки
України, №15-16, 2000 р.)
Згідно з Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи
всі учні проходять обов’язковий щорічний медичний огляд, внаслідок якого
їх розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу, спеціальну.
До основної медичної групи належать діти без відхилень у стані здоров’я
або з незначними відхиленнями, але з достатньою фізичною
підготовленістю. Учні основної групи займаються за програмами з фізичної
культури в повному обсязі, можуть бути членами спортивних секцій,
фізкультурних гуртків, брати участь у змаганнях.
Підготовчу медичну групу складають учні, які мають незначні відхилення у
фізичному розвитку і стані здоров’я та недостатньо фізично підготовлені.
Вони навчаються разом із дітьми основної групи за загальною програмою з
фізкультури. Для дітей підготовчої групи застосовують певні обмеження
навантажень і більш поступове засвоєння нових рухових умінь і навичок,
особливо пов’язаних з високими фізичними навантаженнями. У зв’язку з цим
школярі підготовчої групи потребують додаткових занять для підвищення
рівня фізичної підготовленості. З цією метою їх слід залучати до секцій
загальної фізичної підготовки.
До спеціальної медичної групи належать діти зі значними відхиленнями в
стані здоров’я, яким протипоказані значні фізичні навантаження. Ці
відхилення можуть бути постійного або тимчасового характеру (наприклад,
після перенесення захворювання). З учнями спеціальної групи проводять
заняття за спеціальною програмою. Цим дітям необхідні заняття
лікувальною фізкультурою.
Переведення учнів з однієї групи до іншої доводиться до відома учителя
класу і учителя фізичної культури, які в своїй практичній роботі
використовують індивідуальний підхід до дітей з урахуванням їхнього
стану здоров’я.
У тих випадках, коли учень починає відвідувати школу після перенесеного
захворювання, він обов’язково проходить додаткове лікарське обстеження.
Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки фізичної культури в
позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім
того, вони обов’язково відвідують загальні для всіх уроки фізичної
культури, беруть участь у підготовчій і заключній частинах уроку, а під
час проведення основної частини виконують вправи, вивчені на заняттях у
спеціальній медичній групі, або допомагають вчителеві.
У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким
здоров’ям, а також ті, хто раніше не виконував фізичних вправ. Ці діти
потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному кроці.
На заняттях з учнями спеціальної медичної групи треба додержуватись
загальноприйнятої структури шкільного уроку фізичної культури, проте він
має складатися не з трьох, а з чотирьом частин.
У вступній частині уроку (3-4 хв.) вчитель організовує учнів, пояснює
завдання уроку, повідомляє теоретичні відомості, сприяє виробленню
правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичні шикування й
перешикування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також
підрахунок частоти пульсу і дихання.
У підготовчій частині (10-15 хв.) проводять загальнорозвивальні вправи,
ходьбу з різним положенням рук, танцювальні вправи, ігри з елементами
стройових вправ, а також підготовчі вправи.
В основній частині (25-28 хв.) вивчають один з найважливіших рухів і
проводять ігри малої і середньої рухливості.
У заключній частині, яка триває до 5 хв., діти виконують дихальні вправи
і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини – знизити фізіологічне
навантаження і врівноважити організм дітей. У цій частині уроку вчитель
підбиває підсумки і дає домашнє завдання.
Усі частини уроку спрямовані на розв’язання освітніх, виховних і
оздоровчих завдань, органічно поєднані між собою і становлять єдине
ціле.
Дітей спеціальної медичної групи насамперед необхідно навчити різним
типам дихання: грудному, черевневому і змішаному (повному). У роботі зі
школярами, які мають захворювання органів дихання, використовують
дихальні вправи з видихом через рот, із вимовою голосних і приголосних
літер.
Одним з основних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим
здоров’ям є навчання їх правильному диханню, формування навичок
довільного керування диханням. Порушення функції дихання, особливо при
фізичних навантаженнях, утруднює діяльність системи кровообігу, знижує
насиченість крові киснем і призводить до порушення обміну речовин.
Дихальні вправи полегшують роботу серця, сприяють нормалізації нервової
регуляції дихання і усуненню порушень у діяльності дихальної системи,
збільшують життєву ємкість легенів, сприяють дифузії газів у легенях і
насиченню крові та тканин киснем, поліпшенню постави, позитивно
впливають на загальний стан здоров’я учнів.
Під час усного рахунку, розв’язування завдань, виконання трудових
процесів і нових фізичних вправ, що вимагають більшої уваги, дихальні
рухи дітей гальмуються, дихання стає поверховим, не ритмічним, що
посилює кисневу недостатність і прискорює стомленість. Такі самі зміни
дихання відбуваються під час навчання дітей нових трудових дій І
фізичних вправ; дихання затримується ще до початку виконання вправи, що
негативно позначається на якості руху. У дітей мимовільне гальмування
дихання відбувається біля дошки, під час відповіді, письма, читання, на
змаганнях та в інших складних для учня ситуаціях. Довільна регуляція
дихання знімає втому, нормалізує ритм і глибину дихання та підвищує
працездатність організму школяра.
Необхідність використання довільної регуляції дихання в період росту і
формування організму зумовлена також тим, що механізми саморегуляції у
дітей і підлітків не завжди надійно й економно забезпечують
пристосування організму до умов шкільного життя, які постійно
змінюються.
Сучасні досягнення фізіології дихання відкривають перспективи подальшого
розвитку теорії і практики довільного керування диханням, що з успіхом
можуть застосовуватись для адаптації і оптимізації розумової та фізичної
працездатності школярів з відхиленнями у стані здоров’я та їхньої кращої
професійної підготовки до трудової діяльності.
Структура дошкільного керування диханням людини передбачає:
1. Затримку дихання (довільне апное) та імперативний стимул (точка
зриву);
2. Довільне регулювання дихання (зміна ритму, глибина І об’єм легеневої
вентиляції) та облігативний рівень легеневої вентиляції:
а) дихання при заданому постійному рівні вентиляції;
б) довільна гіповентиляція;
в) довільна гіпервентиляція;
г) керування диханням у стані спокою;
ґ) керування диханням під час виконання фізичних вправ на місці та в
русі;
д) керування диханням під час виконання силових вправ і статичних
зусиль.
3. Довільне регулювання газового стану альвеолярного повітря, оксидація
крові.
4. Довільне регулювання через дихальну систему емоційного стану і
розслаблення м’язів, зняття рухової домінанти.
5. Застосування довільного дихання для боротьби з гіпоксією і
прискорення процесів відновлення.
Необхідно, щоб уже на початку навчання діти засвоїли деякі правила:
1. Дихати треба носом. Це найдоцільніше природне дихання. Проходячи
через носові ходи, зовнішнє повітря очищується від пилу і зігрівається.
Зворотній струмінь повітря з легенів зволожує слизову оболонку носа,
оберігає її від пересихання. Посилюється позитивний вплив дихання на
розвиток дихального апарату і центральної нервової системи. Наводимо
орієнтовні вправи для розвитку носового дихання:
а) в.п. — основна стійка. Великим і вказівним пальцями по черзі
закривати праву і ліву ніздрю («закривати і відкривати клапани»).
Тривалість вдиху і видиху 4-6 с;
б) в.п. — те саме. Під час вдиху вказівні пальці рухаються по краях
носової поверхні. Під час видиху вказівними пальцями виконувати
постукування по крилах носа (видих тривалий);
в) в.п. — те саме. Кінчиком язика натиснути на тверде піднебіння. Вдих і
видих виконувати через ніс;
г) в.п. — те саме. Спокійний вдих. Під час видиху постукати по крилах
носа і вимовляти склади «ба-бо-бу».
2. Вдих виконувати плавно і безшумно. Для цього дітям рекомендують
вдихати повітря тоненькою цівкою без напруження. Наприкінці вдиху
обов’язково необхідно зберігати можливість деякого його продовження.
3. Вдих виконувати активно і до кінця. Поступове надходження повітря під
час вдиху змінюється його стрімким виведенням під час видиху.
4. Тип дихання має бути повним. У процесі дихання беруть участь грудна
клітка і діафрагма.
5. Під час виконання дихальних вправ увагу треба зосереджувати на
ділянці живота, грудної клітки, на фазах вдиху і видиху.
6. Потрібно враховувати гігієнічні умови виконання вправ. Дихальні
вправи доцільно виконувати в провітреному приміщенні, на свіжому
повітрі. (Необхідно виховувати у дітей нетерпимість до задухи в
приміщенні).
7. Виконуючи рухові завдання потрібно забезпечувати оптимальну структуру
дихання:
а) узгоджувати фази дихання і руху за анатомічною ознакою;
б) враховувати рефлекторний вплив дихання на частоту рухів і силу
скорочення м’язів.
9. Дотримуватись принципів адекватності дихання вимогам даного моменту,
тобто забезпечувати надходження до організму потрібної кількості кисню і
виведення вуглецю. Слід пам’ятати, що хвилинний об’єм дихання, який
відповідає даному віку, є межею раціонального збільшення вентиляції;
межа мінімального рівня легеневої вентиляції в стані спокою знаходиться
на 20-30 % нижче від її нормального рівня; глибина дихання під час
м’язової роботи не має перевищувати 40-50 % життєвої місткості легенів.
Навчання дітей правильному диханню починають з теоретичних відомостей
про дихання та його значення для життя і здоров’я людини. Розповідають
про механізм дихання, його основні показники, зміни під час фізичних
навантажень. На прикладах найтиповіших вправ демонструють узгодженість
дихання з рухами. Ознайомлюючи дітей з новими способами дихання,
одночасно з поясненням техніки його виконання показують, як правильно
дихати. Під час виконання вправи варто нагадувати про сам характер
дихання.
Процес формування навичок довільного дихання можна умовно поділити на
три періоди. У першому періоді (5-10 занять) застосовується система
підготовчих вправ із поступовим розширенням дихальних функцій, для
подолання дискоординації між різними групами дихальної мускулатури,
засвоєння навички повного дихання.
У другому періоді навчання (12-14 занять) засвоюються певні рухові цикли
під час виконання вправ на місці і в русі. Дітей навчають контролювати
ритм і глибину дихання на основі вдосконалення пропріоцентивної
чутливості дихальних м’язів.
У третьому періоді навчання (6-8 занять) учні закріплюють і вдосконалю
довільного керування диханням під час виконання найважливіших фізичних
вправ і розумової діяльності. Успішне закріплення засвоєних навичок
пов’язане з утворенням і використанням дихальних і рухових стереотипів
на основі вдосконалення пропріоцептивної чутливості дихальних м’язів.
Учні з порушенням обміну речовин повинні виконувати вправи в помірному
темпі, але тривалий час, довільно робити вправи з гантелями, набивними
м’ячами тощо.
Дітям із захворюванням нервової системи треба створювати на уроках
спокійну обстановку, стимулювати впевненість у своїх силах, не
зловживати елементами змагань, що спричинюють перенапруження нервової
системи.
Для учнів Із хронічними захворюваннями органів травлення, жовчного
міхура, печінки необхідно обмежувати кількість стрибків, натомість
широко використовувати вправи з вихідних положень лежачи на спині і
сидячи. Учням, які мають проблеми із зором, не слід виконувати вправи,
пов’язані із струсом тіла.
Індивідуального підходу потребують діти підготовчої медичної групи, які
перенесли захворювання, а також діти з порушенням постави або незначними
відхиленнями від правильної постави. Для цієї категорії дітей необхідно
добирати спеціальні фізичні вправи, обмежувати тривалість проведення
кожної вправи та кількість повторень.
Фізичне виховання ослаблених учнів не повинно обмежуватися уроками
фізичної культури. Для підтримки здоров’я таким дітям необхідно
дотримуватись правильного режиму дня з обов’язковими
фізкультурно-оздоровчими заходами (ранковою гімнастикою вдома,
гімнастикою до занять у школі, фізкультхвилинками і паузами під час
проведення уроків та приготування домашніх завдань, іграми та фізичними
вправами на великих перервах, фізкультурними заняттями в групах
подовженого дня). Крім того, цих учнів слід залучати до посильної
позакласної роботи з фізичної культури: участі в масових фізкультурних
виступах, святах, прогулянках, екскурсіях, спортивних ранках тощо.
ТИПИ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Шкільні уроки фізичної культури розрізняють за змістом і педагогічними
завданнями. За змістом розрізняють комплексні уроки та уроки з акцентом
на певний вид навчального матеріалу. В І-IV класах у більшості випадків
проводять комплексні уроки, які передбачають рухливі ігри, вправи з
основної гімнастики, легкоатлетичні вправи або вправи з лижної
підготовки. Можна проводити уроки, що передбачають один вид вправ.
Наприклад, лижної підготовки, плавання чи рухливих ігор.
Залежно від поставлених педагогічних завдань, уроки фізичної культури
поділяють на вступні, уроки ознайомлення з новим матеріалом, вивчення
нового матеріалу, повторення вивченого матеріалу та удосконалення у
виконанні, уроки мішаного типу, контрольні та підсумкові.
Будь-який урок фізичної культури має відповідати типовій структурі, але
кожен з них має свої особливості.
Вступні уроки проводять на початку навчального року, чверті або перед
вивченням матеріалу нових розділів програми, наприклад, плавання, лижної
підготовки. На вступному уроці вчитель проводить бесіду – ознайомлює
учнів із завданням і змістом уроків на навчальний рік або чверть, а
також з вимогами, що ставляться до уроків (порядок приходу на урок,
поведінка, одяг, взуття та ін.). Бесіда має бути виразною і викликати у
дітей інтерес до занять фізичною культурою.
Вступний урок завжди починається в класі, а продовжується в спортивному
залі, на майданчику або в іншому місці, де заплановано провести його
практичну частину.
Учителеві треба звернути особливу увагу на підготовку і проведення уроку
для учнів 1 класу на початку, навчального року. Перший урок фізичної
культури має велике значення в житті дітей, тому його треба ретельно
підготувати і добре провести.
Уроки ознайомлення з новим матеріалом можуть бути поодинокими з кожного
виду фізичних вправ, тому що на вступних уроках діти виконуватимуть вже
знайомі вправи. Особливість таких уроків – розучування нових вправ.
Учитель повинен дібрати цікавий матеріал, який легко сприймається і
засвоюється.
Уроки вивчення нового матеріалу проводять після вступних уроків і уроків
ознайомлення з новим матеріалом.
Уроки повторення та вдосконалення пройденого матеріалу сприяють
удосконаленню техніки виконання тих або інших вправ шкільної програми,
формують правильні рухові навички. У школі найчастіше проводять уроки
мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу учні вдосконалюють
техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчались раніше. Спочатку
вивчають новий матеріал, а потім удосконалюють виконання вивченого
раніше.
Контрольні уроки проводять як після вивчення певної вправи, так і після
проходження розділу програми в цілому. На цих уроках після прийняття на
оцінку навчальних нормативів програми можна вдосконалювати вивчені
раніше вправи.
Під час проведення контрольних уроків рекомендується завчасно
підготувати місця занять, щоб вимірювання результатів не забирало багато
часу. Перевірку слід проводити оперативно протягом одного уроку.
Підсумкові уроки проводять в кінці кожної чверті і навчального року: на
них підбивають підсумки виконаної роботи і визначають завдання на час
канікул. Головна увага приділяється самостійним заняттям, виконанню
режиму дня, заняттям у спортивних гуртках та секціях. Учитель дає поради
учням щодо навчання плавання і фізичних вправ у позаміських та міських
оздоровчих таборах.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
