Реферат
на тему:
Процес мислення,
його характеристики
Мислення – це процес опосередкованого, предметного відображення
(пізнання) загальних , суттєвих властивостей об’єктів та явищ дійсності,
відображення взаємозв’язків та відношень, що існують між ними.
Мислення починається з проблемної ситуацїї, для виходу з якої індивід
повинен знайти і застосувати нові для себе знання чи дії . Вона включає
в себе невідоме (шукане ), пізнавальну потребу індивіда, його здібності
та досвід. Однак з багатьох причин індивід, оцінюючи ситуацію як
проблемну, часто не шукає виходу з неї .Він вдається до мислення тоді,
коли проблемна ситуація перетворюється на задачу – мету , яка дається
в певних умовах і в якої можна досягти за рахунок останніх. Інакше
кажучи задача-це проблемна ситуація, прийнята індивідом. Тепер вона
набуває вигляду відомого і невідомого, зв’язки між якими слід віднайти.
Пошук таких зв’язків, тобто розв‘язування задачі і становить процес
мислення.
Порівняно з відчуттями і сприйманнями це значно повніший образ світу,
який несе в собі ступінь проникнення індивіда в сутність явища дійсності
з’ясування їх неявних властивостей. У своїх розвинених формах це
раціональна пізнавальна діяльність, шляхом людина здобуває нові
абстраговані від чуттєвих даних, знання ,будує узагальнений образ
світу, створює власну філософію, з рештою, здійснює акти творчості.
Закономірності розвитку мислення, і психіки в цілому, висвітлює аналіз
його філо-історіо- та онтогенезу. Протягом філогенезу, воно
надбудовується над стадіями елементарної сенсорної та перцептивної
психіки і виконує функції інтелекту. На початкових етапах історіогенезу
цей процес має вигляд первісного (міфологічного)мислення й слугує
засобом пояснення життя людини. Він виникає під час практичних дій,
за допомогою яких, людина реалізує стосунки з природою, започатковує
шлях, яким людина прямує від чуттєвого до теоретичного пізнання
дійсності .В онтогенезі мислення формується і видозмінюється в міру
ускладнення життєвих зв’язків дитини зі світом.
Ще мислення є здатністю людини відображати об’єктивну дійсність у
поняттях та судженнях.
Процес мислення характеризується такими особливостями .
1. Процес мислення становить складну єдність. Мислення не пов’язане з
мовою, але виражене в мові .
Незважаючи на те, що в онтогенезі відношення мислення і мовлення
своєрідні і мінливі, неможливо вивчати ппроцес мислення вдитини поза
аналізом розвитку її мовлення .
2. Мислення дорослої людини має узагальнений характер. Про що б людина
не думала, над розв’язанням якої б конкретної задачі не працювала, вона
завжди думає за допомогою мови, отже, узагальнено.
І.П. Павлов визначаючислово, як особливий сигнал дійсності, як
спецефічний подразник, що має узагальнений характер, розкриває і його
відношення до мислення,
Він писав про те, що мовні сигнали “є абстрагування від дійсності і
припускають узагальнення, що й становить наше зайве спеціально людське,
вище мислення, яке створює спочатку загально-людський емпіризм, а
нарешті й науку-знаряддя вищого орієнтування людини в навколишньому
світі і в собі самій.
Зв’язки між предметами і явищами відбражаються звичайно у мовних формах,
хоч деякі зв’зки, наприклад просторові і часові, людина може сприймати
й безпосередньо.
3. Для мислення характерна проблемність, тобто пошук зв’язків у кожному
конкретному випадку, у кожному явищі, яке є об’єктом пізнання. Цей пошук
розпочинається звичайно у відповідь на словесний сигнал. Таким сигналом
є запитання, з якого розпочинається процес мислення У запитанні
формулюється завдання мислення. При цьому кожне запитання символізує
цілком визначений тип зв’язку, розкриття якого в певному конкретному
явищі і становить завдання, що постало перед людиною. Запитання: ” Чий
м’яч покотився?” – потребує встановити зв’язок лише однієї категорїї
відношень належності. Запитання: ”Куди м’яч покотився?” – сигналізує
також лише один тип зв’язку – напрям, місце Запитання:” Чому м’яч
покотився ? – зумовлює пошуки причинних зв’язків.
Запитання – одна з найбільш доказових форм єдності мислення і мови.
Запитання є сигнал, і він спричиняє відповідь – специфічну для людини
орієнтувальну реакцію, пошукову розумову діяльність.
Мислення – це розв’язання певної задачі, сформульованої в запитанні.
Пошук відповіді на поставлене запитання надає процесу мислення
спрямованого, організованого характеру.
4. Мислення – стрижень будь-якої розумової діяльності людини. Цим
розумовий процес навіть дворічної дитини, яка засвоює мову, якісно
відрізняється від примітивних форм аналізу і синтезу, доступних вищим
тваринам. Пошук шляхів розв’язання тварини здійснюють методами безладних
спроб і помилок, спрямованих на досягнення “приманки”, але не на
націленість. Сформульована в запитанні потреба пізнати, зрозуміти має в
людини усвідомлений характер. Мисляча людина знає, що вона не знає і що
хоче взнати. Вона знає, що вона знайшла, розв’язавши поставлену задачу.
Оформлення задачі в запитанні є першим етапом розумового процесу, бо
перш ніж розв’язувати задачу, треба розкрити категорію, в межах якої
лежать шукані зв’язки. Знайдений розв’язок задачі – це розуміння, тобто
встановлення нових знань, яких набула людина.
Звичайно, не тільки діти, а й дорослі і не завжди відразу знаходять
правильний розв’язок поставленої задачі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
