.

Демокріт – видатний філософ стародавнього світу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
794 6473
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Демокріт – видатний філософ

стародавнього світу”

Демокріт був, на думку Маркса, “першим енциклопедичним
розумом серед греків”. Діоген Лаертський (III в. н.е.) називає світлом
серед хмар його твори, у яких були освітлені питання філософії, логіки,
математики, космології, фізики, біології, громадському життю,
психології, етики, педагогіки, філології, мистецтва, техніки й інші.
Аристотель писав про нього: “Узагалі, крім поверхневих вишукувань, ніхто
нічого не встановив, крім Демокріта. Що ж стосується його, то виходить
таке враження, що він передбачив усі, та й у методі обчислень він
вигідно відрізняється від інших”.

Вступною частиною наукової системи Демокріта була “каноніка”, у
якій формулювалися й пояснювалися принципи атомістичної філософії. Потім
випливала фізика, як наука про різні прояви буття, і етика. Каноніка
входила у фізику в якості вихідного розділу, етика ж будувалося як
породження фізики. У філософії Демокріта насамперед встановлюється
розходження між “справді сущим” і тим, що існує тільки в “загальній
думці”. Справді сущими вважалися лише атоми і порожнеча. Як справді
суще, порожнеча (небуття) є така ж реальність, як атоми (буття).
“Велика порожнеча” безмежна і укладає в собі все існуюче, у ній немає ні
верха, ні низу, ні краю, ні центра, вона робить перериваної матерію і
можливим її рух. Буття утворять незліченні дрібні якісно однорідні
першотільця, що розрізняються між собою по зовнішніх формах, розміру,
положенню і порядку, вони далі неподільні внаслідок абсолютної
твердості і відсутності в них порожнечі і “по величині неподільні”.
Атомам самим по собі властиво безперестанний рух, розмаїтість якого
визначається нескінченною розмаїтістю форм атомів. Рух атомів вічно
і в остаточному підсумку є причиною всіх змін у світі.

Задача наукового пізнання, згідно Демокріту, звести явища, які
досліджуються, до області “щирого сущого” і дати їм пояснення виходячи з
загальних принципів атомістики. Це може бути досягнуте через спільної
діяльності відчуттів і розуму. Гносеологічну позицію Демокріта Маркс
сформулював у такий спосіб: “Демокріт не тільки не віддалявся від
світу, а, навпаки, був емпіричним природовипробувачем”. Зміст вихідних
філософських принципів і гносеологічні установки визначили основні риси
наукового методу Демокріта:

а) У пізнанні виходити від одиничного;

б) Будь-який предмет і явище розкладені до найпростіших
елементів (аналіз) і з’ясовні виходячи з них (синтез);

в) Розрізняти існування “по істині” і “відповідно до думки”;

г) Явища дійсності – це окремі фрагменти впорядкованого космосу,
що виник і функціонує в результаті дій чисто механічної причинності.

Математика по праву повинна вважатися в Демокріта першим розділом
власне фізики і випливати безпосередньо за канонікою. На справді,
атоми якісно однорідні і їхні первинні властивості мають кількісний
характер. Однак було б неправильно трактувати вчення Демокріта як
різновид піфагоризму, оскільки Демокріт хоча і зберігає ідею панування
у світі математичної закономірності, але виступає з критикою апріорних
математичних побудов піфагорійців, вважаючи, що число повинне виступати
не законодавцем природи, а виходити з неї. Математична закономірність
виявляється Демокрітом з явищ дійсності, і в цьому змісті він
випереджає ідеї математичного природознавства. Вихідні початки
матеріального буття виступають у Демокріта в значній мірі як математичні
об’єкти, і відповідно до цього математиці приділяється видне місце в
системі світогляду як науці про первинні властивості речей. Однак
включення математики в підставу світоглядної системи зажадало її
перебудови, приведення математики у відповідності з вихідними
філософськими положеннями, з логікою, гносеологією, методологією
наукового дослідження. Створена в такий спосіб концепція математики,
називана концепцією математичного атомізму, виявилася істотно відмінної
від попередніх.

У Демокріта всі математичні об’єкти (тіла, площини, лінії, крапки)
виступають у визначених матеріальних образах. Ідеальні площини,
лінії, крапки в його навчанні відсутні. Основний принцип математичного
атомізму є розкладання геометричних тіл на найтонші листочки
(площини), площин – на найтонші нитки (лінії), ліній – на дрібні
зернятка (атоми). Кожен атом має малу, але ненульову величину і далі
неподільний. Тепер довжина лінії визначається як сума неподільних
часток, що містяться в ній. Аналогічно зважується питання про
взаємозв’язок ліній на площині і площин у тілі. Число атомів у кінцевому
обсязі простору не нескінченно, хоча і настільки велико, що недоступно
почуттям. Отже, головною відмінністю навчання Демокріта від розглянутих
раніше є заперечення їм безкінечній подільності. У такий спосіб він
вирішує проблему правомірності теоретичних побудов математики, не
зводячи їх до почуттєво сприймаємих образів, як це робив Протагор. Так,
на міркування Протагора про торкання окружності і прямої Демокріт міг
би відповісти, що почуття, що є відправним критерієм Протагора,
показують йому, що чим точніше креслення, тим менше ділянка торкання; у
дійсності ж ця ділянка настільки мала, що не піддається почуттєвому
аналізу, а відноситься до області щирого пізнання.

Керуючись положеннями математичного атомізму, Демокріт проводить
ряд конкретних математичних досліджень і досягає вирезультатів, що
даються, (наприклад, теорія математичної перспективи і проекції). Крім
того, він зіграв, за свідченням Архімеда, важливу роль у доказі
Евдоксом теорем про обсяг конуса і пірамиди. Не можна з упевненістю
сказати, чи користався він при рішенні цієї задачі методами аналізу
нескінченно малих. А.О.Маковельський пише: “Демокріт вступив на шлях,
по якому далі пішли Архімед і Кавальері. Однак, підійшовши впритул до
поняття нескінченно малого, Демокріт не зробив останнього рішучого
кроку. Він не допускає безграничного збільшення числа доданків, що
утворять у своїй сумі даний обсяг. Він приймає лише надзвичайно велике,
що не піддається вирахуванню унаслідок своєї величезності число цього
складу”.

Видатним досягненням Демокріта в науці, зокрема математиці з’явилася
також його ідея про побудову теоретичної математики як системи. У
зародковій формі вона являє собою ідею аксіоматичної побудови
математики, що потім була розвита в методологічному плані Платоном і
одержала логічно розгорнуте положення в Аристотеля.

Можна сміло стверджувати, що наукові досягнення Демокріта носять не
тільки математичний і прикладний характер, але і філософський. Оскільки
через свої наукові пошуки Демокріт намагався пізнавати світ в цілому,
дати пояснення явищам, які на сьогодні досліджує наука філософія.

Використана література:

Видані персони Стародавнього світу. – К., 1996.

Велика Українська Енциклопедія. Том 2. – К., 1989.

Філософія. В 2 т. – М., 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020