Реферат
на тему:
КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ
І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ
Кількісна теорія грошей.
Кількісна теорія грошей виникла на основі класичної теорії, найвідоміший
представник якої А. Сміт. Він вніс найбільший вклад у розуміння
категорій споживача і мінова вартість. Завдяки С економічна теорія
збагатилася тезою, що основою мінової вартості є субстанція вартості, Ця
теза – основа для формування К. Марксом тези про двоїстість праці в
товарі. Д. Рікардо продовжив теорію Сміта і перший підійшов до розуміння
категорій абстрактна і суспільна праця.
Найбільша заслуга класиків – завдяки їм була закріплена версія щодо
товарного походження грошей, а також остаточно сформульовано зв”язок
між трудовою теорією вартості і розвитком грошей.Класики мали активний
вплив на економічну думку до 19ст.
НТП і НТР обумовили появу концепції, яка трактувала суть грошей як
технічний засіб. Основна теза – легкість зміни грошей та існування
можливості без будь-яких ускладнень відмінити гроші.
Поява кількісної теорії пов”язана з класичною теорією. Незважаючи на
спрощений погляд Сміта і Рікардо, ця теорія вважалась найбільш
оригінальною в 19 ст. Рікардо формулював свої постулати на прикладі
фінансової кризи в Англії в 18-19ст. Після відміни обіну фунтів на
золото, англійська економіка ввійшла в стан авторефлексії. Рікардо
вважав, що відкриття нових родовищ золота може подовжити термін обігу
золотих монет. Тому, поява паперових 12.грошей і закріплення їх в обігу
необхідно пояснювати як нестачу золото в обігу.
Класична теорія внесла своєрідний вклад в розвиток сучасного розуміння
сутності грошей. Але її постулати трансформувалися з врахуванням
особливостей грошового обігу вищих стадій. Кількісна теорія пояснбє
зміну вартості грошей і рівень цін зміною кількості грошей в обігу.
Тобто, всі економічні зміни можуть ініціювати збільшення або зменшення
грошової маси.
Зародження кількісної теорії – в 16ст, але її розквіт – в 19ст. Основна
подія в грошовій теорії 16ст. – розвінчання ідей меркантилізму.Але
кількісна теорія в тих умовах не могла бути затверджена як основна, бо
домінували ін. ідеї.
Базові положення кількісної теорії .
постулат причинності (ціна залежить від кількості грошей);
постулат пропорційності (ціна змінюється пропорційно зміні кількості
грошей).
Перший відомий представник кількісної теорії – Ж. Бодден. В своєму
трактаті він пояснює зміни економічного устрою зміною маси золота і
срібла в товарному обігу. (Дж. Локк, Даванзатті, Монтарріні)
Найбіль виразно ідею кількісної теорії висловив Д. Юм. Він обгрунтував
принцип однорідності: якщо гроші є однорідними (золото/
срібло/паперові),це веде до подвоєння їх вартості: як матеріалу і як
товару.Це подвоєння пояснює виникнення різних цин на різних територіях.
Помилка Юма – він вважав гроші нейтральними до впливу ендо- і екзогенних
факторів. Основна думка кількісної теорії в цьому варіанті –
трактування відсутності зв”язку впливу грошей на рівень цін: ці фактори
13.відокремлені і не мають закономірного взаємовпливу.
В епоху розвинутого капіталізму виникла т. з. “банківська школа в
Англії. Її засновник – Т. Тук – ціноутворення багатофакторний процес.
Ціни товарів не залежать від кількості грошей, а навпаки, сума грошей –
наслідок цін. Прогрес у розвитку кількісної теорії у 19ст. не розірвав
вузьке коло механічного зв”язку товарних цін і грошей.Зберігся принцип
ігнорування функції грошей як міри вартості та засобу нагромадження.
2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.
На початку 20ст. кількісна теорія вважалася домінуючою, але для
остаточного закріплення її. як наукової, необхідно внесті ряд доповнень.
Виникає трансаакційний варіант І. Фішера. Зв”язок кількості грошей з
рівнем цін він пояснював формулою:
М*V=P*Q, де
М- грошова маса
V-швидкість обігу грошової одиниці
Р- рівень цін
Q- товарна маса
M=(P*Q)/V
Фішер вважав. що грошова маса прямо пропорційна рівню цін і обернено
пропорційна швидкості обігу.Фішер формулює причинно-наслідкові зв”язки
рівень цін змінюється
прямо пропорційнокількості грошей
прямо пропорційно швидкості обігу
обернено пропорційно обсягу торгівлі
Але фішер пояснював справедливість такого зв”язку тільки в
довгостроковому періоді, вважаючи. що в короткостроковому періоді це
рівняння не обов”язково справедливе, бо можуть діяти тимчасові фактори,
які виводять рівняння з ідеального стану. Фішер довів, що в
довгостроковому аспекті обсяг виробництва залежить від
техніко-економічних умов та інфраструктури.Обидва фактори змінюються
повільно, тому теорія від них абстрагується.
Завдяки трансакційному варіанту остаточно закріпився розрив між грошовою
і загальноекономічною теорією.
В 20 рр. кількісна теорія трансформувалася т. з. “кембріджською
школою”(А. Пігу, Робертсон, Маршал). Аналогічно фішеру КШ виходить з
тези про вплив грошей на ціни, але основний акцент зроблений на мотиви і
механізм заощаджень. Особливість КШ – розміри заощаджень пов”язувалися з
мотивами поведінки людей. Відома формула Пігу пояснює, що між грошовою
масою і заощадженнями населення існує постійний зв”язок:
M=k*R*P. де
R – величина виробництва у фізичному вигляді за одиницю часу
P-ціна продукту
k- частка виробленого продукту, яку людина хоче нагромаджувати.
k, Р -стабільні- виникаєоберненопропорційний зв”язок між вартістю
(купівельною силою) грошової одиниці та величиною наявних касових
залишків (нагромаджень). Це – основний постулат кількісної теорії.
В 20 ст. кількісна теорія розглядалася розглядалася державами як
стратегія коригування грошових параметрів.
В умовах монопольного капіталізму у регулюванні грошової маси вбачається
спосіб впливу на рівень цін.Економічна активність також пояснюється
ефективністю грошової політики.На початку своєї діяльності прибічником
кількісної теорії був Кейнс.
3. Кейнсіанська школа і її розвиток в розвиток теорії.
Ускладнення і розвиток капіталістичної економіки спричинило необхідність
пояснити вплив грошово-кредитних установ на товарне виробництво.
Оскільки грошові та кредитні інструменти активно використовувалися
державою при проведенні економічної політики, необхідно пояснити
закономірності цього процесу.
Кейнс підкреслював необхідність поєднання кількісної теорії з теорією
кон”юнктур, Якщо класична теорія визначає гроші як короткочасний
посередник , а їх нагромадження вважається нераціональним, то
кембріджська школа намічає певну відмову від тезі про нейтральність
грошей.
Кейнс не намагався відійти від обох варіантів.Важливістьгрошей він
пояснював з точки зору прийняття господарських рішень. Нагромадження
грошей вважається своєрідним барометром економіки.Модель Кейнса
спростовує розрив між реальними і грошовими процесами, тобто “класичну
дихотомію”. На його думку зв”язок між економікою і гршима – норма
відсотку і гроші набувають істиної важливості тільки в теорії відсотку.
Чим сильніша невпевненість людини в майбутньому економічному розвитку,
тим більша структура гршових заощаджень і менше попит на потчну
продукцію.
Кейнс виділяє такі мотиви заощадження:
трансакційний
обачність
спекулятивний
1 і 2 відображають традиційну роль грошей як засобу обігу і длатежу. 3-й
пов”язаний з попитом на спекулятивні залишки. Кейнс пов”язував цей мотив
з динамікою цін фінансових активів чи облігацій. В теорії з”являється
проблема вибору.
Завдяки Кейнсу проблеми чисто монетарних показників відходять на другтй
план. Основними показниками, що характеризують економіку та дають змогу
її регулювати стають рівень безробіття і об”єм виробництва.
Кейнс вперше запропонував політику т. з. “дешевих грошей”. На практиці
ця політика неминуче призводила до інфляції. В період економічної
депресії рецепти Кейнса були ефективні і політика “дешевих грошей”
допомагла вийти з фінансової кризи, але сталося ігнорування грошових
показників економіки і перебільшення ролі бюджетного регулювання.
Сукупний попит на гроші, за Кейнсом, складається з частин:
трансакційної та спекулятивної. З одного боку, суб”єкт еконономіки
прагне максимізувати свій прибуток і вкладає кошти в фінансові активи,
що найбільш вірогідно прибуткові. З іншого боку, існує мета зберегти
найбільш ліквідні кошти, а примушує людину потийно вибирати між
об”єктами вкладень і, як результат, найпривабливіше зберігання готівкою.
Кейнс вперше ввів у грошову теорію поняття “норма відсотку”. Традиційний
зв”язок грошей і цін відсуното на другий план.
Кейнсіанська доктрина після подолання економічної кризи і пожвавлення
грошово-кредитних відносинпослаблює свій ефект. За умов стабільної
економіки, инструменти. що пропонує Кейнс, нездатні ефективно регулювати
грошовий обіг. На початку 70-х років ідеї Кейнса 17.зазнають критики.
Стрімкі темпи інфляції виводять на перший план грошові фактори.
Т. ч. знову зростає интерес до кількісної теорії. За кейнсіанством
закріплюється рль “проінфляційної теорії”, що ігнорує грошове
господарство і виносить на найвищий рівень потреби економічного зросту.
4. Сучасний монетаризм і його позиції.
Марк фрідмен – найвідоміший представник.
Монетаризм як самостійний напрямок сформувася в США в середині 50-х
років на основі кількісної теорії. Монетаристи намагались затвердити
інший підхід до до економічного механізмк порівняно з Кейнсом.
Основне джерело нестабільності економіки – в грошовій сфері.На думку
Йегера. економістом може вважатися людина, яка шукає основні причини
кризових явищ в сфері грошових показників. Логічний зв”язок між грошима
і економікою в монетаризмі трансформується , лозунг “гроші мають
значення” перетворюється на “тільки гроші мають значення”.
Завдяки Фрідмену, грошові фактори економічної стабільності декларуються
як основний зміст ділової активності. Головна причина економічного
хаосу. за Фрідменом, в неефективному регулюванні грошової маси.Теорія
Фрідмена наз. портфельною моделлю. тобтоекономічний вибір суб”єктив
відбувається в межах фінансових активів для вкладів. Такі ідеї згодом
підтримали Шарп та Маркоінц (засновник сучасної портфельної теорії).
Монетарна теорія базується на натуралістичному трактуванні капіталу
(Бем- Баверк). В сучасній економіці погляди монетаристів посідають
18.суттєве місце. Розбіжности миж монетаристами та кейнсіанцями вилилися
в протистояння двох основних інструментів макроекономічного коноторолю:
грошово-кредитна і фіскальна політика.
Грошово-кредитна політика пов”язується з впливом Центрального банку.
Фіскальна, що грунтується на зміні податкових ставок, трактується
монетаристами як свавілля уряду і малоефективний засіб.
Андерсен і Джордон (США) співставили ефекти монетарної та кейнсіанської
версії. Вони прагнули перевірити справедливість тверджень Кейнса:
фіскальні засоби сильніше впливають на економіку, ніж грошові
реакція економічної кон”юнктури на фіскальні заходи легше
передбачується. ніж ефект грошово- кредитної політики
вплив фіскальних заходів швидше проявляється в реальній дійсності. ніж
грошово-кредитні інструмунти.
Врезультаті досліджень з”ясовано. що вплив грошово-кредитних
інструментів сильніший і більш передбачуваний. ніж фіскальні методи.
Тому під сумнів був поствлений постулат Кейнса першочерговість бюджетної
політики. Сантлузькамодельзакріпила позиції монетаризму. Протягом
багатьох років монетаристи виступають з пропозицією про кардинальну
перебудову традиційний грошово-кредитних і банківськіх інститутів.Вплив
держави на грошову експансію необхідно зменшити і підняти на вищий
рівень саморегульованість грошової сфери.
У 80-90-ті роки основна мета монетаристів у встановленні жорстких
обмежень на можливість держави фінансувати 19.дефіцит бюджету за рахунок
емісії.
Найбільший позитивний ефект монетарна версія мала в Англії (М. Теччер).
5. Рекомендації монетаристів та неокейнсіанців щодо сучасної
грошово-кредитної політики.
Основна проблема сучасної грошоо-кредитної політики – питання про те чи
вистачає грошей для задоволення потреб суб”єктів економіки. Найбільш
детально в українській науковій літературі це питання досліджено в
1996р. М. Савлуком.
Загальна грошова маса в обугу за 6р. зросла в 4520разів,але темпи її
збільшення не рівномірні: до 1993р. – збільшення. з 1993р. зменшення.
Зниження рівня монетизації ВВП (співвідношення маси обігу до об”єму
ВВП)використовується для звинувачення НБУ вжорсткій грошово-кредитній
політиці. Падіння рівня монетизації біль ніж у 5разів на перший погляд
прерконує про дефіцит грошей в обігу.З довгострокових позицій зниження
рівня монетизації є негативним. бо означає згортання грошових відносин і
зменшення ролі грошей в економіці. Реальні причини:
широка бартеризація економіки
значна доларизація економічного обороту
прискорення обігу грошей
Об”єм товарообороту України, включаючи тіньовій, за 1991-96рр. зріс
>2рази., а швидкість обігу >5 разів.Таке зниження несправедливо
пояснюється дефіцитом грошей в обігу.
Динаміка рівня монетизації не має пряиої залежності від грошової маси.
Показник монетизації в міру зростання грошової маси знижується. бо це
зумовлене внутрішніми закономірностями інфляції(т. з. критичний момент).
До критичного моменту темпи інфляції відстають від темпів емісії грошей.
На цьому етапі інфляція позитивно впливає на економіку. Після критичного
моменту темпи інфляції випереджають темпи емісії, інфляція спричиняє
збільшення номінального об”єму ВВП, відповідно знижується рівень
монетизації.
В довгостороковому аспекті зниження рівня монетизації не має чіткого
негативного впливу на грошову систему. Найкраще цей показник вимірюється
за допомогою швидкості обігу грошей.Вдовгостроковому періоді швидкість
грошовогообігу показує на скільки часто грошова одиниця змінює власників
в межах одного циклу відтворення. В довгостроковому аспекті різке
збільшення грошової маси не сприяє росту рівня монетизації.Неминучий
наслідок нарощування грошової маси – інфляція. Це підтверджує факт
1996р. коли інфляціязростала швидше. ніж емісія грошей.
Існує істотна різниця між попитом на гроші і попитом на грошовий
доход.Останній існує потійно. перший залежить від багатьох економічних
факторів.Якщо зростає попит на грошовий доход. при незміному попиті на
гроші, грошові кошти направляються на валютний або товарний ринкйі
баланс на цих ринках порушується. Це призводить до загальноекономічного
дисбалансу і не має істотного впливу на покращення рівня монетизації
ВВП.
Призростанні попиту на гроші суб”єкти спрямовують свої заощадження на
покриття цього приросту. Врезультаті збільшується грошова маса в обігу,
рівень монетизації.Найхарактер ніші ознаки цього процесу виявилися в
Україні в кінці 1996р. Цьому сприяли:
випуск в обіг гривні
збільшення довіри до монетарної політики НБУ
розвиток фінансового ринку
розвиток валютного ринку і збільшення реального курсу гривні
На сучасному етапі грошово-кредитної політики будь-якої країни повинен
базуватися на реальних монетарних показниках. Це спричиняє, зокрама,
зміну жорсткої монетарної політики на більш м”яку.
На початку 1998р. це виявилось в політиці НБУ, яка стала менш жорсткою.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
