Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це
передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які
складаються в процесі суспільного виробництва.
Поява прибутку безпосередньо зв’язана з появою категорії «витрати
виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що
реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат
виробництва. Обособления частини вартості продукції у вигляді витрат
виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає
національний дохід за його первинного розподілу і наступного
перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного
й додаткового продукту в суспільстві.
Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для
з’ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі
поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною
теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального
виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу
забезпечується створення «… фонду життєвих коштів або робочого фонду,
що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за
всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й
відтворювати».
Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосередніми виробниками
понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім
суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього
успішного розвитку. У необхідному й додатковому продукті втілено заново
створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід.
Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої,
готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як
втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере
грошової форми.
Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю
первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву
вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального
виробництва — це частина національного доходу.
Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його
формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві,
у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат
фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів
господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу
багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств
залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми
власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що
відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів
господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат
на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних
прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають:
результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;
сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови
обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного
господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей
економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін
у порядку обліку фінансових результатів.
У таблиці наведено дані щодо сучасної структури прибутку по галузях
економіки. Частка прибутку промисловості становить трохи більше 50%
усього прибутку. Частка цієї галузі в обсязі одержуваного прибутку є
достатньо сталою. На збиткове перетворилося сільське господарство.
Значно зросла частка транспорту і зв’язку в загальному обсязі прибутку й
досягла 25,6%. На третьому місці за обсягом отриманого прибутку в 1996
році були підприємства фінансово-банківської сфери.
Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей
економіки за 1992-1996 роки свідчать про складні процеси, що
відбуваються в окремих галузях економіки і пов’язані зі зміною обсягів
виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності
господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.
По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але
пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких
послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.
Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на
сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У
цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації
продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів
(групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх
реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток
від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх
реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються
витрати, пов’язані з реалізацією (комісійний збір).
Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на
окремих підприємствах і в окремі періоди.
По-третє, це діяльність пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій.
У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на
акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки
від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні
цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього
прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до
зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових
інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід
зазначити, що з другого півріччя 1997 року прибутки від володіння
корпоративними правами та державними цінними паперами, що отримані
суб’єктами господарської діяльності, обкладаються податком.
По-четверте, це діяльність, зв’язана з отриманням позареалізаційних
прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.
До них належать:
• прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
• невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж,
аварій);
• надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
• штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських
договорів суб’єктами господарювання у зв’язку із застосуванням
фінансових санкцій;
• штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з
державного бюджету;
• кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми
власності, щодо якої минув термін позовної давності;
• дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
• прибуток від завищення цін і тарифів;
• курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
• прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
• вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного
повністю бартерного контракту;
• прибуток (збиток) від спільної діяльності.
Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб’єктами господарювання
пов’язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.
Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку
не включаються.
З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про
оподаткування прибутку підприємств”» від 22 травня 1997 року, податкові
адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення
оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого
прибутку безпосередньо не зв’язана з формуванням балансового прибутку
підприємства.
Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку
податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства.
Балансовий прибуток залишається джерелом сплати податків, формування
фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку,
його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства —
суб’єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає
важливе місце у фінансовому менеджменті.
Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд. — Т. 23. — С. 580.
Прибуток підприємства –
балансовий прибуток
Прибуток (збиток) від основної діяльно-сті: реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг)
Прибуток (збиток) від іншої реалізації (інші операційні доходи й
витрати):
-продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв;
-основних фондів;
-нематеріальних активів;
-матеріальних цінностей;
-цінних паперів і деривативів;
-купівлі-продажу іноземної валюти;
-орендних (лізингових) операцій.
Прибуток від фінансових інвестицій:
-від володіння корпоративними правами:
дивіденди на акції;
прибуток на вкладені кошти у статутні фонди інших підприємств;
-від цінних паперів:
відсотки на облігації державних і місцевих позик, казначейські
зобов’язання Мінфіну;
-відсотки на облігації, випущені підприємствами;
– відсотки на кошти, розміщені на депозитних рахунках банків.
Прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій:
прибуток (збиток) минулих років, виявлений у звітному році;
надходження боргів, що були раніше списані як безнадійні;
отримані штрафи, пені, неустойки від застосування санкцій;
кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми
власності, щодо якої минув термін позовної давності;
ліквідація основних фонлів;
інші операції.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
