Міжнародний фінансовий ринок, його структура.
Міжнародний фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що
забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і
позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на
капітал.
Основою його є національні фінансові ринки, але він має
інтернаціональний характер, оскільки суб’єктами фінансових угод
виступають юридичні та фізичні особи іноземних держав, а угоди
передбачають трансформацію грошово-кредитних ресурсів з однією валюти в
іншу. На цьому ринку здійснюється рух позикового капіталу між країнами.
За своєю структурою світовий фінансовий ринок – це сукупність
кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками між
кредиторами і позиковцями. Через них здійснюється рух позикового
капіталу. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії,
фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові установи,
фінансові посередники. Акумулюючи грошові нагромадження одних суб’єктів
(державних органів, приватних фірм, страхових копаній тощо), вони
позичають ці нагромадження іншим – ТНК, державним органом, міжнародним і
регіональним організаціям.
Ринок позикових капіталів складається зі світового грошового ринку та
світового ринку капіталів.
Рис. 1. Структура фінансового ринку.
На обліковому ринку основними інструментами є казначейські й комерційні
векселі та ніші види короткострокових зобов’язань (ціні папери).
На міжбанківському ринку тимчасово вільні грошові ресурси кредитних
закладів залучаються і розміщуються банками переважно у формі
міжбанківських депозитів і на короткі строки. Найпоширеніші строки
депозитів – 1,3 і 6 місяців, і граничні – від 1 дня до 2 років (іноді 5
років).
Валютні ринки обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з
платою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн.
Отже, на першому з ринків позиковий капітал виступає у формі грошей,
переважно депозитів. Позики на світовому грошовому ринку короткострокові
й призначені, в основному, для обслуговування міжнародної торгівлі.
Ринок капіталів охоплює середньо і довгострокові кредити, а також акції
та облігації. Він поділяється на ринок цінних паперів (середньо- і
довгострокових) і ринок середньо і довгострокових банківських кредитів.
Ринок капіталів служить важливим джерелом довгострокових інвестиційних
ресурсів для урядів, корпорацій і банків, а капітал використовується
переважно для фінансування капіталовкладень. Обидві складові світового
ринку позикових капіталів тісно пов’язані між собою.
Основна частина міжнародних кредитних та інших операцій на світовому
ринку капіталів здійснюється в міжнародних фінансових центрах. Провідним
світовим фінансовим центром є Нью-Йорк, а європейським – Лондон.
Великими фінансовими центрами є також Токіо, Париж, Люксембург, Гонконг,
Сінгапур, Цюріх, Франкфурт-на-Мані. З’ЯвилисЯ фінансові центри і в
країнах, які не займають провідних позицій світовому господарстві
(Бахрейн, Панама тощо). Фінансові центри не ізольовані один від одного,
а є частиною єдиного світового ринку капіталів.
Складовою частиною світового фінансового ринку є Євроринок.
Євроринок – це сукупність грошових засобів в іноземних валютах, які
функціонують як позиковий капітал за межами національних кордонів.
Євроринок практично став ядром сі твого ринку капіталів. Так, чистий
обсяг Євроринку в 1988 р. становив понад 2,5 трлн. дол., а сукупний
світовий ринок капіталів в цьому ж році – 3,2 трлн. дол.
Операції на Євровалютному ринку проводяться в євровалютах.
Євровалюта – це іноземна валюта, в якій здійснюються операції за межами
країн – емітентів усіх валют. Наприклад, долар США на рахунках у банках
Великобританії, Німеччини чи інших країн називаються євродоларом, фунт
стерлінгів на рахунках Франції, США – Євро стерлінгом.
Зміст операцій на Євроринку полягає в тому, що банки, розміщені поза
межами країни – емітента будь-якої національної валюти, приймають за
певні % депозити, виражені в цій валюті, а потім надають їх у кредит за
вищі %. Причому в кредит надається не сама ця валюта, а лише її
доларовий вираз, зафіксований на рахунках банку.
У Євроринок входять: Єврогрошовий ринок (ринок короткострокових
кредитів); ринок середньострокових банківських єврокредитів; ринок
єврооблігацій, або європозик.
Проблема іноземного інвестування в Україну, шляхи і механізми її
вирішення.
За публікованими розрахунками загальний обсяг необхідних іноземних
інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд. дол. США,
зокрема для металургії – 7; машинобудування – 5,1; транспорту – 3,7;
хімії і нафтохімії – 3,3 млрд. дол. США (2 квітня, 1996 р.). Така сума
дала б змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості протягом 5
років. Але фактично обсяги іноземних інвестицій в економіку України є
значно нижчими, ніж потреба в них.
Так, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.98
становив 2053,8 млн. дол. США, з них:
США – 381,8 (18,6%)
Нідерланди – 214,0 (10,4%)
Німеччина – 184,7 (9%)
Росія – 150,4 (7,3%)
Кіпр – 125,6 (6,1%)
Ліхтенштейн – 123,4 (6%)
В галузі промисловості:
Харчова промисловість – 422,1 млн. дол. 20,6%
Внутрішня торгівля – 337,6 млн. дол. 16,4%
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення – 174,1 млн. дол.
8,5%
Машинобудування і металообробка – 168,7 млн. дол. 8,2%
Хімічна промисловість – 141,2 млн. дол. 6,9%
Будівництво – 90,6 млн. дол. 4,4%
Проте треба зазначити, що обсяги іноземних інвестицій, хоча і незначними
темпами, але зростають.
У 1997 р. вони становили 759, 2 млн. дол. США, що на 42,9% більше, ніж у
1996 р. Прямі інвестиції з країн СНД і Балтії – 67, 7 млн. дол.. (на 40%
менше), з інших країн світу – 691,5 (на 65,3% більше).
Основними формами отримання інвестицій були внески у вигляді рухомого і
нерухомого майна – 378, 0 млн. дол. США (49,8%) і грошові внески – 238,
8 млн. дол. (394%).
Водночас нерезиденти вилучили капіталу на суму 124,9 млн. дол. США
(16,5% від загальної суми інвестицій 1997 р.).
У 1997 р. країна вклала в економіку країн світу 49,8 млн. дол. США, що в
2,1 раза більше, ніж у 1996 р., зокрема у країни Балтії – 3,8 млн. дол.
(на 70% менше), в інші країни світу – 46,0 млн. дол. )в 4,3 раза
більше). Натомість резиденти вилучили капталі на суму 7,6 млн. дол.
Загальний обсяг інвестицій з України на 01.01.98 р. становив 133,8 млн.
дол. США, зокрема до країн СНД і Балтії – 50,6 млн. дол. (37,8%), до
інших країн світу – 83, 2 млн. дол. (62,2%). Найбільші обсяги інвестицій
припадають на Російську Федерацію – 44, 8 млн. дол. США (35,5%)Ю Панаму
– 43,0 млн. дол. (32,1%), В’єтнам – 22,8 млн. дол. (17%), Швейцарію –
7,4 млн. дол. (5,5%).
Основними інвестори України є підприємства транспорту 67 млн. дол. США
(50%), охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення –
26,4 млн. дол. (29,7%), будівництва – 11,8 млн. дол. (8,8%),
машинобудування і металообробки – 7,1 млн. дол. (5,3%).
В Україні, де більшу частину економіки контролює держава, іноземне
інвестування є одночасно і економічною, і політичною проблемою.
Інвесторів в Україні приваблюють:
вигідне географічне розташування;
потенційно великий ринок;
висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна;
низький курс національної валюти;
правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;
захист інвестицій;
можливість вивезення прибутку;
система компенсації збитків тощо.
Причини, які не сприяють прискореному вкладанню інвестицій в економіку
України, такі:
зав’язаність економіки на колишніх республіках СРСР;
незбалансованість економіки;
нерозвинена інфраструктура;
застаріла банківсько-фінансова система;
неконвертованість національної валюти;
недостатньо гнучка податкова система;
низька культура праці;
невідповідність організаційних управлінських форм світовим;
економічна і політична нестабільність.
Зростанню іноземного інвестування в будь-яку країну сприяє нормальний
інвестиційний клімат.
Інвестиційний кліматом – називається ситуація в країні з погляду
іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей
клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна
об’єднати в такі три основні групи:
соціально-політична ситуація та її перспективи;
економічна ситуація та її перспективи;
зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.
Перша група – соціально-політична ситуація – характеризує міцність
державних інституцій, наступництво політичної влади, ступінь державного
втручання в економіку, прагматичність державної політики, ефективність
роботи державного апарату, схильність до націоналізації іноземного
майна, традиції дотримання міжнародних угод тощо.
Економічна ситуація: загальний стан економіки, становище у валютній,
фінансовій та кредитній сферах, митний режим та режим використання
робочої сили, стійкість валютного курсу, податкові ставки та пільги
тощо.
Третя група факторів охоплює чинне законодавство в галузі захисту
інвестицій, формування та діяльності підприємств за участю іноземного
капіталу, заходи з регулювання та обмеження їхньої діяльності,
сукупність правових актів, які відображають державну політику щодо
капіталовкладень з-за кордону тощо.
Для покращення інвестиційного клімату необхідно:
зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств, розширення
податкових пільг тощо;
створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння
інвестиціям провідні галузі промисловості;
розвиток системи страхування інофірм;
визначення пріоритетів інвестування;
підтримка і заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі
сприяють інвестиціям в українську економіку;
розширення міжнародної співпраці в галузі сприяння капіталовкладенням та
гарантування інвестицій;
активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних
соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;
створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;
поглиблення ринкових реформ;
удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоекономічної
діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням.
Україна в процесах міжнародного руху капіталу.
Така велика європейська держава, як Україна, не може залишатися осторонь
шляхів трансферту капітальних, зокрема інвестиційних, ресурсів, тобто не
може бути учасником міжнародного ринку інвестицій.
Зрозуміло, що для успішного проведення економічних реформ в Україні
потрібні значні капіталовкладення. Проте їхня пропозиція досі значно
відстає від попиту, і цей розрив не зменшується.
До останнього часу основними кредиторами України залишались міжнародні
фінансові організації та уряди індустріально розвинутих країн.
Так, Міжнародний валютний фонд (МВФ) працює з українським урядом за
трьома програмами:
програма трансформації економіки;
програма короткострокового фінансування, спрямована на досягнення
макроекономічної стабілізації (стенд-бай);
програма розширеного фінансування.
З початком емісії українських євробондів наша держава вийшла на
міжнародні ринки капталів, де покупцями цих цінних паперів виступили в
основному приватні інвестори. Проте міжнародний рейтинг українських
євробондів на цьому ринку є ще досить низьким.
Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні
інвестиції, обсяги яких ще недостатні.
Так, за офіційними даними, чисті прямі іноземні інвестиції в 3 кварталі
1999 р. становили 186,6 млн. дол. За 9 місяців надходження прямих
іноземних інвестицій (ПІІ) сягнули 345,9 млн. дол. Порівняно з
аналогічним періодом 1998 р. обсяг ПІІ скоротився на 12 %.
Незважаючи на законодавчу невизначеність умов інвестування в Україні й
хиткість політичної ситуації, стабільний приплив ПІІ спостерігається в
харчовій і деревообробній галузях промислові, внутрішній торгівлі та
галузі зв’язку. Цей факт свідчить про наявність великого незадоволеного
попиту в цих галузях і реальність перспектив їх швидкого зростання.
Аналізуючи ситуацію ПІІ в Україну можна прогнозувати збільшення його
обсягів в таких галузях:
с/г машинобудування – завдяки можливості нарощувати збут с/г техніки
місцевого виробництва;
фармацевтична та медична промисловість – унаслідок обмеженої пропозиції
українських ліків і медичного обладнання;
промисловість будівельних матеріалів – через очікуваний бум у сфері
індивідуального будівництва;
електроенергетика: в разі приватизації енергогерувальних компаній чималі
іноземні інвестиції буде спрямовано на оновлення обладнання тепло- і
гідроелектростанції;
нафтогазова промисловість: буде оновлено основні активи нафтопереробних
заводів. Закон “Про розподіл продукції” створює сприятливі умови для
інвестицій у видобуток нафти та газу;
газель зв’язку, яка після приватизації “Укртелекому” протягом наступних
10-12 років може отримати понад 2 млрд. дол. Інвестицій.
Фінансовий ринок
(ринок позикових капіталів)
Грошовий ринок
Ринок капіталів
Обліко-вий ринок
Міжбан-ківський ринок
Валют-ний ринок
Ринок цінних паперів
Ринок середньо і довгостро-кових кредитів
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
