Реферат
на тему:
Нітратна кислота, її властивості
при – 42 °С застигаюча в прозору кристалічну масу. На повітрі вона,
подібно концентрованій соляній кислоті, «димить», тому що пари її
утворять із ‘вологою повітря дрібні крапельки туману.
Чим вище температура і чим концентрованіше кислота, тим швидше йде
розпад. Диоксид азоту , що виділяється , розчиняється в кислоті і надає
їй буре фарбування.
.
, яскраво розпалюється.
Нітратнакислота діє майже на всі метали (за винятком золота, платини,
тантала, родія, ірідія), перетворюючи їх у нітрати, а деякі метали—в
оксиди.
. Пізніше було встановлено, що аналогічна дія Нітратнакислота робить
на хром і алюміній. Ці метали переходять під дією концентрованої
нитратної кислоти в пасивний стан.
може відновлятися до різноманітних продуктів:
. Сильно розведена Нітратнакислота взаємодіє з активними
металами—цинком, магнием, алюмінієм — з утворенням іона амонію, що
дає з кислотою нітрат амонію. Звичайно одночасно утворяться декілька
продуктів.
Для ілюстрації призведемо схеми реакцій окислювання деяких металів
нитратною кислотою;
При дії нитратної кислоти на метали водень, як правило, не виділяється.
, наприклад
Більш розведена кислота звичайно відновляється до NO, наприклад:
, протікають складно.
:
Хлорид нитрозила є проміжним продуктом реакції і розлагається:
Хлор у момент виділення складається з атомів, що й обумовлює високу
окисну спроможність царської горілки. Реакції окислювання золота і
платини протікають в основному відповідно до таких рівнянь.
. Цей процес називається нитрованням і має велике значення в органічній
хімії.
Нітратнакислота – одна з найважливіших сполук азоту: у великих
кількостях вона витрачається у виробництві, азотних добрив, вибухових
речовин і органічних барвників, служить окислювачем у багатьох хімічних
процесах, використовується у виробництві сірчаної кислоти по нитрозному
засобі, застосовується для виготовлення целюлозних лаків, кіноплівки.
3. Нітрати. Солі нитратної кислоти називаються нітратами. Всі вони добре
розчиняються у воді, а при нагріванні розлагаються з виділенням кисню.
При цьому нітрати найбільше активних металів переходять у нітрити:
Нітрати більшості інших металів при нагріванні розпадаються на оксид
металу, кисень і диоксид азоту. Наприклад:
Нарешті, нітрати найменш активних металів (наприклад, срібла, золота)
разлагаются при нагріванні до вільного металу:
Легко відчеплюючи кисень, нітрати при високій температурі є енергійними
окислювачами. Їхні водяні розчини, навпроти, майже не виявляють окисних
властивостей.
Найбільше важливе значення мають нітрати натрію, калію, амонію і
кальцію, що на практику називаються селітрами.
або натрієвої селітри, іноді називана також чилійською селітрою,
зустрічається у великій кількості в природі тільки в Чилі.
, або калійна селітра, у невеличких кількостях також зустрічається в
природі, але головним чином утворюється штучно при взаємодії нітрату
натрію з хлоридом калію.
Обидві цієї солі використовуються в якості добрив, причому нітрат калію
містить дві необхідних рослини елемента: азот і калій. Нітрати натрію і
калію застосовуються також при скловарінні й у харчовій промисловості
для консервування продуктів.
або кальцієвої селітри, утворюється у великих кількостях нейтралізацією
нитратної кислоти вапном; застосовується як добриво.
4. Промислове отримаання нитратної кислоти. Сучасні промислові засоби
одержання нитратної кислоти засновані на каталітичному окислюванні
аміаку киснем повітря. При« описі властивостей аміаку було зазначено, що
він горить у кисні, причому продуктами реакції є вода і вільний азот.
Але при каталізаторів – окислювання аміаку киснем може протікати
інакше. Якщо пропускати суміш аміаку з повітрям над каталізатором, то
при 750 °С і визначеному складі суміші відбувається майже повне
перетворення
, що із водою при кисню повітря дає нитратну кислоту.
У якості каталізаторів при окислюванні аміаку використовують сплави на
основі платини.
Одержувана окислюванням аміаку Нітратнакислота має концентрацію, що не
перевищує 60%. При необхідності її концентрують,
Промисловістю випускається розведена Нітратнакислота концентрацією 55,
47 і 45%, а концентрована-98 і 97%, Концентровану кислоту перевозять в
алюмінієвих цистернах, розведену – у цистернах із кислотоупорній сталі.
із карбонатом кальцію , утворює нітрати
Деяка ж частина азоту завжди виділяється при гнитті у вільному виді в
атмосферу. Вільний азот виділяється також при горінні органічних
речовин, при зпалюванні дров, кам’яного вугілля, торфу. Крім того,
існують бактерії, що при недостатньому доступі повітря можуть віднімати
кисень від нітратів, руйнуючи їх із виділенням вільного азоту.
Діяльність цих бактерій, що денітрифицируюють, призводить до того, що
частина азоту з доступної для зелених рослин форми (нітрати) переходить
у недоступну (вільний азот). Таким чином, далеко не весь азот, що входив
до складу загиблих рослин, повертається обернено в грунт; частина його
поступово виділяється у вільному виді.
Безупинний збиток мінеральних азотних сполук давно повинен був би
призвести до повного припинення життя на Землі, якби в природі не
існували процеси, що відшкодовують втрати азоту. До таких процесів
належать електричні розряди, що відбуваються насамперед в атмосфері, при
яких завжди утвориться деяка кількість оксидів азоту; останні з водою
дають нитратну кислоту, що перетворюється в ґрунті в нітрати. Другим
джерелом поповнення азотних сполук ґрунту є життєдіяльність так званих
азотобактерій, спроможних засвоювати атмосферний азот. Деякі з цих
бактерій поселяються на коренях рослин із сімейства бобових, викликаючи
утворення характерних вздуть – «клубеньків», чому вони й одержали назву
клубенькових бактерій. Засвоюючи атмосферний азот, клубенькові бактерії
переробляють його в азотні сполуки, а рослини, у свою чергу,
перетворюють останні у білки й інші складні речовини.
Таким чином, у природі відбувається безупинний кругооберт азоту. Проте
щорічно з врожаєм з полів убираються найбільше багаті білками частини
рослин, наприклад зерно. Тому в ґрунт необхідно вносити добрива, що
відшкодовують збиток у ній найважливіших елементів харчування рослин.
Вивчення питань харчування рослин і підвищення врожайності останніх
шляхом застосування добрив є предметом спеціальної галузі хімії, що
одержала назву агрохімії.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
