.

Eкологічні наслідки військових дій (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
530 4882
Скачать документ

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

На прикладі війни в Югославії

Стан навколишнього середовища та сучасна геополітична ситуація в світі
змушують приділяти дедалі більшу увагу проблемі вивчення екологічних
наслідків воєнних конфліктів.

У ході воєнних дій (операція «Союзницька сила»), що тривали 79 діб,
літаки НАТО здійснили, за різними оцінками, від 31 тис. до 60 тис.
бойових вильотів [7, 34]. В авіаударах було використано близько 10 тис.
ракет і більш ніж 79 тис. т бомб, включаючи понад 35000 заборонених
міжнародними конвенціями касетних і графітових бомб [3]. Сотні ракет
були випущені у відповідь засобами ППО Югославії [24]. За експертними
оцінками, НАТО використало в Югославії від 30 до 100 т збідненого урану
[3, 40]. Тисячі тонн вибухових речовин, які НАТОвські літаки скинули на
Югославію, у тротиловому еквіваленті дорівнюють кільком Хіросимам [38].

Уряд Союзної Республіки Югославії оцінює збиток, завданий НАТО країні, в
100 млрд дол. США [43]. Довкіллю держави, за оцінкою Інституту
навколишнього середовища Югославії, завдано збитку, який оцінюється у 3
млрд дол. США. Ці дані наводить спеціальна дослідницька комісія, що
акумулювала інформацію з усіх районів Югославії (за винятком Косово).
При цьому використовувалася власна методика оцінки збитку, оскільки
подібної стандартизованої методології поки що не існує [4].

У даній роботі здійснена спроба дослідження впливу воєнного конфлікту в
Югославії, що тривав близько 2,5 місяців, на екологію регіону. Проведено
аналіз існуючих літературних джерел і звітів роботи Регіонального
екологічного центру для країн Центральної і Східної Європи (РЕЦ), а
також міжнародної гуманітарної місії «Фокус» за участю Росії, Греції,
Швейцарії та Австрії.

1. Вплив наслідків військового конфлікту на стан навколишнього
природного середовища Югославії

Всього на території Югославії зруйновано 995 об’єктів (з них 20 заводів
і фабрик, що використовували у виробництві сильнодіючі хімічні
речовини), багато складів із пальним і хімікатами, електростанцій,
зокрема: нафтохімічний завод «Петрохімія», завод по виробництву азотних
добрив і нафтопереробний завод у Панчево; нафтопереробний завод у Нові
Саді; фабрика хімічних речовин у Стремчице; сховище ракетного пального в
Липовіце; підприємство по виробництву хлоридів у Бариче; хімічний
комбінат в Обреноваце [9, 24, 40]. Розташування промислових та хімічних
підприємств показано на рис. 1 [44, 48].

У кожному з них знаходилося від 10 до 50 тис. т продуктів виробництва
[28]. Часткова або повна їхня руйнація в результаті авіаударів призвела
до масових викидів токсикантів широкого спектра, а також до масштабних і
тривалих пожеж, що супроводжували ці руйнації, наслідком яких стали
колосальне забруднення і порушення грунтового покрову, забруднення
атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, порушення
біопопуляцій і шляхів їхньої міграції, а також руйнація озонового шару
[13, 14].

 

Атмосферне повітря

Удари по югославських підприємствах нафтопромислового, хімічного і
вугільного комплексів супроводжувалися залповими викидами сотень тонн
сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу. Великомасштабні пожежі були
постійними джерелами забруднення на території Югославії, що призвело до
викиду в атмосферу стійких органічних забруднювачів – діоксинів,
фуранів, етиленхлориду, вінілхлориду, хлоринів і фенолів, бенз-a-пірену,
сполук свинцю і ртуті, що мають високі канцерогенні та мутагенні
властивості [10, 40]. Забруднення атмосфери поширилося на величезні
території та викликало тривале забруднення грунту, сільськогосподарських
і лісових угідь [9].

Так, у Панчево стався викид понад 1000 т вінілхлоридмономеру. Його
концентрація у повітрі поблизу нафтохімічного заводу перевищувала
максимально допустимий рівень у 10 600 разів [44, 51]. У результаті
значних пожеж утворилася хмара довжиною близько 20 км, шириною близько
1,5 км і висотою до 3 км, що фіксувалася протягом 10 днів. Концентрація
сажі і хлорвуглеводів перевищувала допустимі рівні в 8-10 разів.
Збільшилися концентрації окису азоту – 10 мг/м3, а також фосгену – 2
частини на мільйон. Обсяг продуктів неповного згоряння нафти та її
похідних в атмосфері перевищив 1000 млн м3 [44]. Через 2 місяці після
бомбардувань хімічні дослідження повітря показали збільшення токсичних
речовини: парів ртуті – до 0,5 мг/м3, амонію – 49 мг/м3, бензолу
0,19-0,3 мг/м3 [48].

Коли горіли нафтопереробні заводи в Панчево і Нові Сад, бензопіриновий
стовп піднісся на висоту 3 тис. метрів. У повітрі зафіксовані такі
речовини: вуглеводень – концентрація у 10 зразках становила від 5 до 220
мг/м3, бензин – від 5 до 158 мг/м3, толуол у 4 зразках – від 5 до 30
мг/м3, гексан – 28 мг/м3, ацетон 22 мг/м3 [48].

Після бомбардувань Приштіни (нафтосховище «Драгодані») концентрація
вуглеводнів на 24 липня досягала 10 мг/м3, бензину – 5 мг/м3, бензолу –
0,2 мг/м3, толуолу близько 10 мг/м3, концентрація паливних парів
1,54-4,3 мг/м3 [48].

Воєнні дії завдали значної шкоди озоновому шару. Відомо, що руйнація
озонового шару відбувається через вплив ультрафіолетової радіації,
космічних променів, деяких газів: сполук азоту, хлору і брому,
фторхлорвуглеводнів (фреонів). Свій внесок у цей процес додає реактивна
авіація, що викидає в атмосферу сполуки азоту і сірки. Під час воєнних
дій у Югославії авіація НАТО робила по 400-500 літако-вильотів щодня
[24]. Ніде і ніколи до цього інтенсивність польотів у верхніх шарах
атмосфери не була настільки високою [40]. Крім того, дії авіації
супроводжувалися численними пожежами, зокрема на нафтопереробних і
хімічних заводах. У результаті викидів авіації, а також пожежі
створюються хімічні сполуки, які руйнують озоновий шар.

 

Водні ресурси

На нафтопереробному заводі в Панчево стався викид в Дунай понад 1400 т
етилендихлориду (ethylene dichloride), майже 1 тис. т 33% соляної
кислоти, близько 3 тис. т 40% гідроокису натрію, десятки тонн хлорного
розчину. Було заборонено виловлювання риби нижче за течією від Панчево
[46]. У пробах води фіксувалися: аміак – 154 мг/л, амоній – 0,8 мг/л,
сечовина – 0,3 мг/л [48].

При бомбардуванні нафтопереробного заводу в Нові Саді у води Дунаю було
скинуто понад 100 т аміаку [44]. Концентрація нафтопродуктів у воді на
різних ділянках досягала 37-198,24 мг/л замість максимально допустимих
10 мг/л [48]. А в колекторному каналі поблизу Нові Сад зафіксована
концентрація вуглеводнів до 9 мг/л.

Внаслідок зруйнування значної кількості нафтохімічних та інших
промислових об’єктів на території Югославії зафіксовано забруднення
поверхневих і підземних вод, спричинених аварійними викидами екологічно
шкідливих технологічних матеріалів. Небезпечні екотоксикологічні,
токсикологічні та канцерогенні речовини (вінілхлоридмономери, хлор,
окиси хлору, аміак, окиси азоту, нафта і нафтопродукти, діоксини,
дихлоретан, ртуть, поліциклічні ароматичні вуглеводні, поліхлорировані
біфенили та інші продукти вторинних і некерованих хімічних реакцій)
опинилися в річках країни [13].

З водами Дунаю токсиканти можуть досягти Румунії, Болгарії, України та
Чорного моря [21, 36, 41]. Наслідки цього забруднення матимуть тривалий
і далеко не локальний характер, оскільки йдеться про канцерогенні,
мутагенні й тератогенні речовини [9].

Забруднення, що спричинює зниження якості питної води, загрожує
екосистемам водойм. Екологи констатують багатократне збільшення у воді
вмісту цинку, міді, хрому, свинцю, кадмію та інших отруйних речовин.
Концентрація хімічних компонентів перевищує гранично допустиму в десятки
разів [6].

Підземні води забезпечують 90% потреб Сербії, тому потенційне їхнє
забруднення є дуже небезпечним, а самоочищення обмеженим, забруднювачі ж
легко можуть досягти рівня підземних вод.

На думку відомого югославського вченого Момира Коматина, автора 12
книжок і понад 260 наукових есе про грунтові води Югославії, одним із
екологічно небезпечних наслідків бомбардувань об’єктів нафтохімічної
індустрії є значне забруднення грунтових вод Сербії, що сполучені з
Чорним морем [32].

 

Грунти та земельні ресурси

Результати проведених досліджень екологічного стану Союзної Республіки
Югославії [31, 34, 48, 51] показали, що найбільш значні забруднення
зафіксовані в районах, що зазнали масованих авіаударів – промислові зони
Белграда, Нові-Сада, Крагуєваца, Ніша, Панчево, Чачака, Кралєво, Валєво,
Приштіни, Вранє, Крушумлії, Косовсько-Митровіци, Крушеваца, Кули,
Гнилане, Сремсько-Митровіци.

 

Панчево. На нафтохімічному підприємстві «Petrochimical» розлилося
близько 8 т ртуті [48, 51], площа забрудненої поверхні – 20 тис. м2,
об’єм забрудненого грунту – 4 тис. м3. Наявність ртуті в грунті
ускладнилася присутністю етандихлориду. Змішування цих речовин, особливо
при підвищеній температурі (пожежі), призводить до створення
високотоксичних ртутних сполучень (Cl-CH2-CH2-Hg-CH2-CH2-Cl) і Hg(С2Н2).
Ці сполуки більш інтенсивно випаровуються і можуть полімеризуватися в
грунті у вигляді структури типу Cl-CH2-Ch2-[Hg-CH2-CH2]n-Cl, що
накопичуються у високій концентрації в грунті і можуть просочитися в
грунтові води. Там же було зареєстроване підвищення концентрації свинцю
(до 19-43,5 мг/кг) [48]. У зразках грунту поблизу зруйнованих цехів
концентрація нафтопродуктів досягла 64,5 мг/кг; двоокису етилену – до 16
мг/кг; нафти – 0,06 мг/кг; міді – 0,3 мг/кг; цинку – від 1,0 мг/кг до
2,3 мг/кг [48]. Глибина забруднення – до 0,2 м (орієнтований об’єм
забрудненого грунту – до 40 тис. м3). Лише нафтою і нафтопродуктами
забруднена поверхня грунту на площі 16 тис. м2. На підприємстві по
виробництву добрив було розлито і згоріло до 150 т сирої нафти.
Забруднена ділянка – до 3 тис. м2, об’єм особливо забрудненого грунту –
до 1 тис. м3. На нафтоочисному заводі розлито 80 тис. тонн нафти та
нафтопродуктів. За оцінками експертів, майже 80% від загального обсягу
згоріло і 20% потрапило в грунт (бензин, дизель, мазут, сира нафта тощо)
[48]. Об’єм забрудненого грунту становить 40 тис. м3 [48, 51].

 

Ніш. При зруйнуванні трансформаторної станції розлилося майже 10 т
нафти, об’єм забрудненого грунту складає 1 тис. м3 [48].

 

Кралєво. У результаті бомбардувань нафтосховищ розлито і згоріло до 515
т нафтопродуктів. Забруднено нафтопродуктами майже 10 тис. м2 (на
глибині до 0,2 м), об’єм сильно забруднених грунтів досягає 2 тис. м3
[48].

 

Нові Сад. На нафтопереробному заводі відбувся викид 75 тис. т нафти, при
цьому згоріло до 90 % від загальної маси. Забруднено майже 40 тис. м3
грунту. У районі нафтопереробного заводу забруднено 1700 тис. м2, сильно
забруднено – до 200 тис. м2 (у деяких зразках грунту концентрація
вуглеводів до 7,2-14 мг/кг, піралену – 4,9 мг/кг, етиленгліколю до 16,3
мг/кг. Вміст цинку у всіх досліджуваних зразках перевищував 1 мг/кг
[48].

 

Приштіна. У результаті зруйнування нафтосховища «Драгодані» об’єм
забрудненого грунту становить 40 тис. м3 [48].

 

Сомбор. Забруднена ділянка досягла 5 тис. м2, найбільше забруднення – до
1500 м2, глибина забруднення 8-15 см, об’єм забрудненого нафтопродуктами
грунту – 100 м3 [48].

 

Смедерово. Відбувся викид з частковим вигоранням 25 тис. т нафти, площа
забрудненого грунту – 3 тис. м2, глибина проникнення 4-12 см, об’єм –
300 м3 [48].

 

Селище Великі Грлжені. У селищі (50 км від Белграда) була розташована
одна з найзначніших на Балканах теплостанцій. Унаслідок її руйнації 153
т нафти було розлито і згоріло [48].

На рис. 2 наведено дані щодо об’єму забруднених нафтопродуктами грунтів
[обробка матеріалів 31, 44, 48, 51].

У результаті конфлікту на території Югославії зазнали значного
забруднення хімічними речовинами принаймні 2,5 млн га
сільськогосподарських угідь та інших територій [12, 40]. Крім того, в
пожежах, викликаних бомбардуваннями НАТО, на всій території Югославії
згоріло понад 250 га лісу [12]. Внаслідок військових дій кілька тисяч
гектарів орної землі механічно ушкоджені. Зруйнований верхній родючий
шар грунту деградує. У результаті бомбардувань і артобстрілів виникли
глибокі кратери в гумусному шарі. Відповідно до оцінок, бомба вагою 240
кг створює кратер діаметром 8 м і глибиною до 4 м. У кратері й у
безпосередній близькості від нього грунт стає непридатний для
сільськогосподарських робіт. Природна регенерація грунту відбувається
дуже повільно. За 100 років гумусний шар грунту нарощується тільки на
0,5-2 см. Для відновлення родючого шару товщиною 20 см необхідно
1500-7400 років [44].

 

Біорізномаїття

Війна негативно вплинула і на стан тваринного та рослинного світу
країни. Югославія має територію 102173 км2 і різноманітний пейзаж,
багатий тваринний та рослинний світ, що охоплює весь європейський біом
(біотичне співтовариство, яке є великою регіональною або
субконтинентальною системою, характеризується яким-небудь основним типом
рослинності, іншими особливостями ландшафту) – або 5 з 12 біомів,
існуючих на Землі [44].

На території Югославії знаходяться 51,16% європейського різновиду риб і
67,61% різновидів ссавців [44]. Понад 10% території Югославії – це
природні території, що перебувають під охороною: 9 національних і 20
регіональних парків, 122 природних заказника. Практично всі вони
постраждали від бомбових ударів і отруєння грунту, води і повітря
різноманітними хімікатами, що спричинило деградацію популяцій тварин і
рослин. Порушено природні міграційні шляхи [35, 43]. За прогнозами
фахівців, у забрудненому Дунаї загине 30-40% ікринок риби [1].

Нині неможливо точно оцінити наслідки для екосистем і біорізномаїття,
проте, очевидно, що воєнні дії значно збільшили ризик зникнення
численних різновидів тварин і рослинного світу [44].

 

Здоров’я населення

Пожежі, що утворилися під час бомбардування хімічних об’єктів та
нафтопереробних заводів, супроводжувалися викидами в повітря значної
кількості продуктів горіння, токсичність яких у кілька разів перевищує
токсичність самих продуктів хімічних виробництв.

Так, токсичність діоксину у кілька разів перевищує токсичність бойових
отруйних речовин, цианідів, стрихніну та кураре. Проте основною
властивістю цих сполук є їхня здатність накопичуватися у навколишньому
середовищі та живих організмах. Діоксини навіть у малих концентраціях
завдають шкоди імунній системі організму. В більш високих концентраціях
вони викликають мутагенний, ембріотоксичний, тератогенний ефекти,
негативно впливаючи на генофонд населення, тваринний та рослинний світ.

Бенз-a-пірен, який утворюється при низькотемпературних процесах горіння
нафтопродуктів, є сильним канцерогеном.

Поверхневі та підземні води забруднені нафтою, вінілхлоридмономерами,
дихлоретаном, кислотами, важкими металами, ПБФ. Одного літра ПБФ досить
для забруднення одного мільярда літрів води [44]. Всі ці забруднювачі
безсумнівно стануть важливою складовою подальших біогеохімічних циклів
із непередбаченими наслідками. Тому недооцінювати потенційний збиток
довкіллю та здоров’ю населення, спричинений забрудненням цими
продуктами, неприпустимо.

Особливої уваги заслуговує оцінка впливу на довкілля Югославії
використаного НАТО озброєння зі збідненим ураном [15, 23, 37, 33].
Проведені експертні дослідження показали, що військами НАТО в Югославії
було використано від 30 до 100 т збідненого урану [3, 40].

Уран – найдешевший з важких металів і, мабуть, найефективніший, з
військової точки зору: спалахуючи, він пропалює танкову броню, пробиває
перекриття будівель, випалює злітні смуги аеродромів. Практично до 70%
усієї маси збідненого урану, що знаходиться в снаряді, вигорає і
перетворюється під час вибуху на аерозоль радіотоксичних окислів урану
(U3O8, UO2) із частками від 0,5 до 5 мкм, які можуть переноситися вітром
на відстань до кількох сотень кілометрів.

Частки цього пилу, які під час дихання, з водою або їжею потрапляють
усередину живого організму, є радіаційно і токсично небезпечними. У
середньому 33% виникаючого аерозолю розчинні у воді [50]. Допустима
концентрація нерозчинного урану, що вдихається, значно нижча ніж
розчинного, тому що розчинний уран досить швидко виводиться з організму
із сечею, а нерозчинні частки залишаються в тканинах протягом тривалого
часу [50].

Збіднений уран, накопичуючись у легенях, печінці й нирках, спричиняє
виникнення ракових захворювань, різноманітні ураження внутрішніх
органів, а також зміни в наступних поколіннях на генетичному рівні [16,
18, 26]. Радіоактивність збідненого урану може викликати ракові
захворювання через роки після ураження організму, хімічна ж токсичність
виявляється досить швидко, вже через кілька тижнів або місяців після
ураження. Нирки є найвразливішим органом людини, внаслідок чого людина
хворіє на ацидоз (знижена збуджуваність, дезорієнтація, підвищена
втома), або алколозис (підвищена збуджуваність, довільні судороги,
знервованість).

Таким чином, перед цивільним населенням постає значний ризик внаслідок
забруднення територій, де війська НАТО використовували боєприпаси зі
збідненим ураном. Так, ретроспективне дослідження 1425 уражених осіб
віком від 19 до 50 років виявило високий процент випадків захворювання
раком крові, легенів, кісток, мозку, шлунку, печінки, спостерігалися
дефекти народження, невиношування плоду [47].

Діоксид урану фіксувався у тканинах пацієнтів навіть через 8 років після
конфлікту в Іраку [47]. Пентагон приховує інформацію про радіологічну і
хімічну небезпеку зброї зі збідненим ураном, не зважаючи на дуже
серйозну загрозу. Відповідно до повідомлень [49] на конференції, що
відбулася у грудні 1998 р. у Багдаді, понад 5% немовлят, народжених у
групі 1425 досліджуваних пацієнтів, учасників бойових дій, народилися з
уродженими аномаліями, а понад 2% – мертвонародженими. Значно частіше
почали зустрічатися випадки викиднів і пухлинних захворювань на півдні
Іраку [49]. Надзвичайно високий відсоток народжуваності дітей з
дефектами в сімействах ветеранів Війни Затоки. При обстеженні 251
сімейств ветеранів у Міссісіпі [49] майже 67% їхніх дітей, народжених
після війни, мають серйозні дефекти (відсутність очей, вух, пальці, що
зрослися, хвороби крові тощо). В усьому Іраку (особливо у південній його
частині) зафіксовано шестиразове підвищення онкологічних захворювань
[46]. І це при тому, що щільність населення в іракських пустелях – два
чоловіки на квадратний кілометр, а в Центральній Європі – до 200 [36],
тобто для Югославії існує ймовірність збільшення кількості онкологічних
захворювань порівняно з Іраком.

Британські й американські учасники війни у Перській затоці також
постраждали в результаті використання снарядів зі збідненим ураном: у
багатьох із них також були виявлені різноманітні форми раку [30]. У
травневому (1999) номері американського медичного часопису (Сlinic and
Diagnostic Laboratory Immunology, by American Society of Microbiology)
наведено результати трирічних досліджень білків крові американських
ветеранів 1991 р. Більш як у половини з них було знайдено незвичайні
ділянки ДНК у 22-й хромосомі. У жодного з досліджуваних чоловіків – не
ветеранів того ж віку цих нових ділянок не знайдено. Ці дані – перший
етіологічний (встановлюючий причинно-наслідковий зв’язок) доказ якогось
невідомого досі ураження, пов’язаного з генотоксичним впливом збідненого
урану, що істотно підтверджує колишні епідеміологічні (по поширенню
синдрому) дослідження [24].

2. Вплив наслідків військового конфлікту в Югославії на стан міжнародної
екологічної безпеки

Ніколи ще до цього в історії воєнних конфліктів не застосовувалися такі
масовані бомбардування промислових і хімічних об’єктів, як це
спостерігалося в Югославії [17, 32].

 

Атмосферне повітря

Цілком очевидно, що наслідки воєнних дій у Югославії не обмежуються її
державними кордонами. Як повідомили грецькі фахівці, НАТОвські бомби
забруднили атмосферу семи країн. Зафіксовано підвищення рівня токсичних
речовин в атмосфері Греції, Албанії, Македонії, Італії, Австрії,
Угорщини [28, 37]. Хмари, що переносять забруднювачі, було зафіксовано
над Бухарестом [29, 39] і навіть у Фінляндії [11, 20, 24].

Екологи відзначають, що хмари бензопірину і сажі вже спостерігалися над
значною частиною Болгарії, Румунії, Сербії, в кількох районах Західної
України, Білорусі, Польщі та Прибалтики [42], а в північній Греції та
Македонії забруднення повітря діоксином перевищувало допустимі рівні у
15-20 разів. Концентрації діоксинів і фуранів, ПБФ у північній частині
Греції протягом 6-10 квітня 1999 р. становили 10-25 пг/м3 (найвищою вона
була 8 квітня), і 18-20 квітня – 12-20 пг/м3, що пов’язано з операцією
«Союзницька сила» [25, 28, 44].

Споживання їжі з діоксином призводить до генетичних відхилень мозку,
інших спадкових захворювань [22, 37].

У повіті Тіміш (Румунія), що на заході країни, вміст двоокису сірки,
азотної й аміачної кислот у повітрі перевищував допустимі норми у 10
разів [5,39]. З 12 травня по 1 червня концентрації діоксиду сірки, окису
азоту й аміаку в повітрі перевищували допустимі межі в 5-10 разів [44].
12 травня зафіксовано кислотний дощ – рH=5,4, 15 травня – рH=4,7, 21
травня – рH=5,1 [46].

У повітряному басейні Болгарії не зареєстровано істотних відхилень від
норм. Кислотні дощі, що пройшли 23-26 травня (рН=4,23), не пов’язують з
воєнними діями (хоча напрямок вітру – північно-північно-західний вказує
на цей зв’язок). Болгарія має спільний кордон з Югославією, але не з
Косово, отже, проблема біженців не виникала. І лише географічне
розташування країни (нижня течія Дунаю), роза вітрів, що превалює
(Болгарія знаходиться на навітряній стороні), можуть призвести до
несприятливих екологічних наслідків [44].

У повітрі Македонії виявлено підвищення радіоактивності у 8 разів (у
порівнянні зі звичайними концентраціями). Але ці величини визнано в
межах допустимого максимуму за стандартами Європейського Союзу [44].

На відміну від ядерних вибухів, які одразу завдають масові ураження та
збитки, використання зброї зі збідненим ураном призводить до
довгострокового негативного впливу на людину і навколишнє середовище.
Але офіційний представник міжнародних миротворчих сил КФОР, відповідаючи
на запитання про використання союзниками збідненого урану, сказав: «Ми
не маємо права публікувати інформацію щодо того, коли і де було
застосовано бомби зі збідненим ураном» [2].

Все це означає, що життя людини й інших живих істот на величезному
просторі Південної Європи тривалий час знаходитиметься під загрозою
(період піврозпаду збідненого урану – 4,5 млрд років) [24, 47]. Оскільки
північно-західні вітри найбільше властиві для регіону Югославії, то
забруднення збідненим ураном можуть зазнати Угорщина, Німеччина,
Хорватія, Боснія, Албанія, Македонія і Греція. Після початку
бомбардувань Югославії літаками НАТО радіація в повітряному просторі
Македонії збільшилася у вісім разів. Зокрема, за повідомленнями
Державного інституту захисту здоров’я країни, вміст урану в повітрі над
Скоп’є досяг майже 2 мілібекерелей на кубометр. Македонські вчені
передали проби і дані досліджень вмісту урану в повітрі колегам з
Національного центру по радіобіології й радіаційному захисту Болгарії.
Софійські фахівці також підтвердили підвищений вміст урану в цих пробах,
хоча сьогодні загальний гамма-фон у їхній країні перебуває в допустимих
межах [19].

 

Водні ресурси

Забруднення річок у Югославії негативно вплинуло на стан екологічних
систем сусідніх країн, що знаходяться в низов’ях їхньої течії. Найбільш
небезпечні екологічні наслідки можуть бути зафіксовані в Румунії,
Болгарії та Україні – країнах, що розташовані нижче за течією Дунаю [36,
44].

Румунські екологи вважають, що екологія Дунаю перебуває в критичному
стані через натовські бомбардування Югославії. На ділянці Дунаю від
Молдови Веке до Залізних Воріт-1 вміст важких металів і фенолу у воді
зріс удвічі, цинку – у 55 разів [39]. У водах Дунаю нафта фіксувалася в
допустимих концентраціях, фенол часто перевищував допустимі
концентрації, важкі метали (мідь, хром, кадмій) вдвічі перевищили
максимально допустимі концентрації.

Забруднення вод, що впадають у Чорне, Егейське та Адріатичне моря, може
призвести до їхнього загального забруднення. Улови італійських рибалок
із початку бомбардувань Югославії зменшилися на 70%. Завдана їм шкода
така велика, що уряд Італії був змушений терміново виділити компенсацію
рибній галузі країни у розмірі 40 млн дол. США [40].

Внаслідок того, що в Македонії знайшли притулок понад 250 тис. біженців
з Косово, основною загрозою для водних ресурсів країни стали стічні води
з їхніх таборів [44]. За час біженської кризи кількість стічних вод з
таборів досягла 663900 м3. Більшість таборів для біженців розміщено у
захисній зоні карстового гідроресурсу Рашче. Рашче є джерельною частиною
Жеденського підземного басейну, що оцінюється приблизно у 3270 х 106 м3
води. Це джерело питної води має неоціненне значення для міста Скоп’є та
навколишніх населених пунктів, що загострювало і без того напружену
ситуацію [8].

Величезна кількість біженців (тільки в районі Lezhe їхня кількість
досягла 46,6% від місцевого населення), що оселилися в Албанії, мала
значні проблеми з водою. Недостатнє очищення стічних вод, а іноді і його
повна відсутність у таборах біженців виявилися ще однією загрозою
здоров’ю населення й екології [44].

 

Грунти та земельні ресурси

Екологічні наслідки бомбардувань НАТО по території Югославії завдали
всьому Балканському регіону й прилеглим країнам непоправних економічних
збитків на найближчі 15-20 років. Вважається, що вже найближчим часом
постане необхідність ретельного контролю сільськогосподарських
продуктів, вироблених не тільки в СРЮ, але й у сусідніх країнах [40].

У результаті забруднення атмосфери і «кислотних дощів» тільки в Румунії
(повіт Тіміш) завдано збитків зерновим і овочевим культурам, фруктовим
садам на площі понад 30 тис. га [5, 39].

На початку червня 1999 р. над територією Угорщини на Національний парк
Хортобад несправний НАТОвський літак-заправник злив 43 т пального [24].

Для Македонії основною ідентифікованою загрозою є порушення грунтів
таборами біженців [44]. Внаслідок Косовської кризи Республіка Македонія
на своїй території розмістила понад 250 тис. біженців з Косово, хоча за
своїми можливостями спроможна була влаштувати лише 20 тис. Македонія під
час кризи у Косово перевищила свої можливості майже у 12,5 раза. Біженці
у країні становили понад 12,5% від населення держави, яке дорівнює
близько 2 млн чоловік. Для прийому біженців у Македонії було споруджено
табори: Блаце, Стенковец, Радуша, Бояне, Непроштено, Сенокос і Чегране,
загальною площею 98,1 га. Існування таборів для біженців мали
опосередкований вплив на довкілля країни.

Оскільки Албанія має дуже мало сільськогосподарських угідь, одним із
основних чинників негативного впливу Косовського конфлікту було
будівництво таборів біженців на орних землях. У результаті сотні
гектарів грунту виведені зі сфери господарської діяльності. Значний
приплив біженців завдав відчутних збитків територіям, що охороняються, у
західній частині Албанії вздовж Адріатичного узбережжя. Контроль
трансграничного забруднення практично не здійснювався, оскільки відсутні
сучасні засоби виміру. Табори біженців завдали шкоди родючим грунтам,
національним паркам, заповідним територіям [44].

 

Транскордонне забруднення

На відміну від аерозольної міграції токсинів, існує ще так звана
інверсійна міграція. При масштабних і тривалих пожежах стовп гарячого
повітря проникає в стратосферу. Затиснута між двома холодними шарами
повітря парогазова суміш може тривалий час переміщуватися і заздалегідь
передбачити, в якому місці земної кулі відбудеться її осідання на грунт,
практично неможливо.

Ще один серйозний наслідок війни в Югославії – це зменшення вмісту озону
в атмосфері на 8-10% порівняно з 1998 р. [17]. Кількісний аналіз даних
супутника Earth Probe/TOMS показав, що з початку квітня 1999 р. над
районом Косово з’явилося утворення, що умовно називають озоновою
«міні-дірою». За супутниковими даними, у цьому районі у 1998 р. ніяких
ознак такого утворення не було. Озонова діра, за спостереженнями
спеціалістів, переміщується, в основному, на схід, але її переміщення в
інших напрямках також допускається. Тому розглянуте екологічно
небезпечне явище може загрожувати всім країнам Північної півкулі.

Наведені дані свідчать про те, що екологічною «жертвою» дій блоку НАТО
стала не тільки Союзна Республіка Югославія, але і ряд суміжно-прилеглих
країн. Географічне розташування цих країн визначило ступінь їхнього
водного, повітряного і грунтового забруднення. Небезпечну, більшою чи
меншою мірою, екологічну ситуацію, що створилася, можна пом’якшити лише
при негайному проведенні санації та похованні зібраних токсикантів.
Інакше наслідки війни матимуть тривалий згубний вплив як на людей, так і
на навколишнє середовище.

Висновки

На жаль, існуюча нині інформація, необхідна для проведення детального
аналізу загроз та оцінок ризиків, на які наражається населення, що
мешкає на забруднених територіях внаслідок бомбардувань Югославії, є
неповною, суперечливою і, можливо, однобічною.

Проте, проведений аналіз щодо ведення військових дій та результатів
їхнього впливу на екологію Югославії та сусідніх з нею держав дозволив
зробити деякі висновки.

Нанесення бомбових ударів по екологічно небезпечних об’єктах Югославії
державами НАТО супроводжувалося порушенням положень Концепції про вплив
на навколишнє середовище 1977 р., а також цілої низки інших міжнародних
конвенцій і міжнародних декларацій, які обмежують завдання збитку
довкіллю внаслідок військових дій (Всесвітня хартія природи 1982 р.,
Стокгольмська декларація щодо охорони навколишнього середовища 1972 р.,
Конвенція про Всесвітній спадок 1972 р., Додатковий протокол І до
Женевської конвенції 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних
військових конфліктів).

Застосування будь-якого типу зброї (навіть тієї, що не має чітко
вираженої «екологічної» спрямованості) може призвести до руйнації
екології регіону, де відбувається конфлікт.

Цілеспрямоване бомбардування екологічно небезпечних об’єктів, у наслідок
яких були знищені промислові зони Белграда, Нові-Сада, Крагуєваца, Ніша,
Панчево, Чачака, Кралєво, Валєво, Приштіни, Вранє, Крушумлії,
Косовсько-Митровіци, Крушеваца, Кули, Гнилане, Сремсько-Митровіци та
інших міст, і зростаючі при цьому масштаби ураження довкілля призводить
до того, що локальні воєнні дії переходять у фазу масштабної екологічної
війни.

Екологічні катастрофи воєнного характеру мають негативні наслідки не
тільки для країни, на яку напали, а також для країн, що не беруть участі
у конфлікті, і нарешті, для самого агресора.

Очевидно, що нині гостро постала необхідність розробки окремого
положення в Концепції екологічної безпеки України, яка є складовою
національної безпеки. В ній необхідно визначити способи та форми
взаємовідносин держав при розв’язанні конфліктних ситуацій, зокрема у
випадку застосування зброї.

При цьому захист природного середовища існування, як військового
об’єкта, має стати важливим завданням для Збройних сил України.

Джерела

1. Балканы: как только ветер переменится – пойдут кислотные дожди
14.06.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

2. Белград: лидеры НАТО обрекли детей Югославии на вечные болезни,
12.10.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

3. Белград: Югославия намерена добиваться компенсации, 16.06.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

4. Брюссель: натовские бомбардировки нанесли окружающей среде Югославии
ущерб, оцениваемый в 3 млрд долларов, 14.10.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

5. Бухарест: «кислотные дожди»,02.06.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

6. Бухарест: экология Дуная находится в критическом состоянии в
результате бомбардировок Югославии, 12.05.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

7. Шарий Володимир. Висновки з балканської війни // Міжнародна безпека.
– 1999. – № 1, жовтень, http://www.niss.gov.ua/Tasko/018.htm.

8. Документи Посольства Республіки Македонії в м. Києві.

9. Документи Посольства Союзної Республіки Югославія в м. Києві.

10. ЕС: надвигается новая экологическая катастрофа? 15.07.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

11. Информационный бюллетень № 53, Посольство Союзной Республики
Югославии, М., 08.04.1999, http://www.ros.ru/jugoslav/jugosl.html.

12. Информационный бюллетень № 64, Посольство Союзной Республики
Югославии, М., 20.04.1999, http://www.ros.ru/jugoslav/jugosl.html.

13. Информационный бюллетень № 66, Посольство Союзной Республики
Югославии, М., 22.04.1999, http://www.ros.ru/jugoslav/jugosl.html.

14. Информационный бюллетень № 73, Посольство Союзной Республики
Югославии, М., 07.05.1999, http://www.ros.ru/jugoslav/jugosl.html.

15. Информационный бюллетень № 80, Посольство Союзной Республики
Югославии, М., 17.05.1999, http://www.ros.ru/jugoslav/jugosl.html.

16. Использование вооружений с обедненным ураном, 16.04.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

17. Красноярск: авиация НАТО разрушает озоновый слой, 11.11.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

18. Лондон: военные представители НАТО признали, что использование ими в
Косово снарядов с малым количеством урана имело негативные последствия
для здоровья людей и окружающей среды, 04.10.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

19. Македония: в 7 раз увеличилась радиация после начала натовских
бомбардировок, 18.06.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

20. Македония: народ боится экологической катастрофы, 27.04.99
http://www.battery.ru/search.phtml.

21. Москва: «Гринпис» о войне в Югославии, 09.06.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

22. Москва: «Гринпис» о войне в Югославии, 21.05.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

23. Москва: Балканы превращены в настоящий Чернобыль 29.06.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

24. Москва: экологическое лицо Югославии (обзор информации об
экологическом ущербе, нанесенном окружающей среде в результате военных
действий в Косово), 19.06.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

25. Натовские бомбы загрязнили атмосферу семи стран, 09.04.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

26. Осло: обедненный уран в бомбах и снарядах НАТО, применяемый во время
бомбардировок Югославии, представляет угрозу здоровью населения,
18.10.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

27. Сербия: натовцы заложили экологическую бомбу 16.08.99
http://www.battery.ru/search.phtml.

28. Экологические последствия войны в Югославии будут долговременными,
считают экологи, 25.06.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

29. Югославия: «загрязненное облако» движется за границы республики,
29.04.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

30. Югославия: бомбардировки НАТО обеспечили косовцам мутации и рак,
07.10.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

31. Югославия: группа ООН начинает исследование состояния окружающей
среды на Балканах, 13.09.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

32. Югославия: европейская экологическая катастрофа, 23.04.99,
http://www.battery.ru/search.phtml.

33. Югославия: еще раз об использовании ракет с обедненным ураном,
09.05.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

34. Югославия: за 77 дней бомбардировок на страну было сброшено не менее
тридцати тонн урана, 27.07.99, http://www.battery.ru/search.phtml.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020