UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОзон та життя
Автор
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3736
Скачало739
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ОЗОН ТА ЖИТТЯ

 

Надзвичайну важливість не тільки для історичної геології, а й для

сучасної людини має питання про співвдношення життя та озона, що є в

атмосфері. Можна вважати, що життя — рослинний та тваринний світ — зміг

розвинутися на Землі тільки тогді, коли виник достатньо потужний

«озоновий щит», що захищає її від ультрафіолетової радіації Солнця.

Зрозуміло, що процей щит ми маємо піклуватися і зараз.

 

Хоча вік Землі оцінено зараз доволі точно - біля 4,5-10 9 років,про

первинну атмосферу Землі нам відомо дуже мало. Якщо Земля виникла з

космічного протопланстної хмари, у складі якої знаходився у великій

пропорції водень, то цей водень було досить рано загублено Землею.

Геологи вважають, що відома нам атмосфера Землі вторинна та утворилася з

вулканічних газів або вивільнена з геологічних порід. В цих газах не

було вільного кисню (так його майже немає в атмосферах інших планет).

Така вулканічна атмосфера Землі складалася тоді, біля 109 років тому,

мабуть, тільки з Н2, НОH, N2 та СО2. Тоді на Землі майже не було життя.

Ультрафіолетова радіація з довжиною хвилі меньш ніж 307 нм могла знищити

ДНК живих клітин (краще сказати, зашкоджувати їх розмноженню, якщо б

вони виникли). Тільки потужній шар води міг захистити живу речовину від

радіації. Поздніше в атмосфері зявився кисень, а з нього виник захисний

шар озону.

 

Можна вважати, що водяна пара почала розкладатися під дією

ультрафіолетової радіації з h = 134 ... 237 нм по реакції OНО + hv —- ОН

+ Н. При цьому атоми водню Н могли уникнути з верхньої гарячої атмосфери

— такий процесс вивчено зараз добре — со скоростью 107 . . . 108 атомів

з 1 см2 в секунду. Далі при реакції ОН + ОН —- НО + О утворювався

вільний кисень.

 

Э. Хестведт та С. Хенриксен в праці, що була опублікована в

університеті в Осло в 1973 г., вважають, що саме таким було годоине

джерело кисню в атмосфері давніх геологічних эпох. Спеціалісти геологи

вважають, що утаорений О2 майже весь швидко використовувався на

окислення порід земної поверхні.

 

Джерелом вільного озону міг також бути процес фотосинтезу.

 

При цьому є осить важливою більш точна оцінка небезпечної радіації, що

первоначально тормозила виникнення живої речовини. Так, в работі

Беркнера и Маршалла було прийнято, що для життя — для ДНК — небезпечною

є спектральна область с а = 240 . . . 285 нм при энергетичній

освітленості в цій області більш ніж 10 ^Вт-м"2. Поздніше М. Ратнер та

Дж. Уокер вибрали інший критерій. Хоча у більш довгих хвиль эфект, що

знищує ДНК, понижується, энергія променів Сонця в цих хвилях набагато

більша, а захисна властивість інших органічних речовин, що оточують

клітинне ядро, мала. При цьому небезпечною ультрафіолетовой радіацією є

10~1 Вт-м~2 для всієї області спектра с h < 302 нм.

 

Так виникло унікальне явище в геологічній історії —до так званого

еволюційного вибуху. Після того як в архейскій ері сотні мільйонів років

існували тільки примітивні організми — бактерії та водорості, частково

навіть анаеробні організми в мілководных морях та озерах, в палеозойскій

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ