.

Охорона і раціональне використання земельних ресурсів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
745 4219
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Охорона і раціональне використання земельних ресурсів”Україна багата
на земельні ресурси. Багата на чорноземні грунти, які визначаються
найвищою родючістю серед усіх інших типів грунту. Однак нераціональне
використання земельних ресурсів призводить до того, що українські
чорноземи втрачають свої властивості, просто вивітрюються та вимиваються
водами, і це, відповідно, призводить до погіршення якості земельних
ресурсів України. Тому важливим стоїть питання раціонального
використання земельних ресурсів та питання їх охорони.

Грунти утворюються під впливом клімату, живих організмів, складу і
будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості і віку території.
Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток
рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчиння різних сполук у
грунті та їх переміщення. Температура впливає на перебіг хімічних і
біохімічних реакцій.

У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний
склад грунту.

Грунт складається з різноманітних мінеральних, органічних та
органо-мінеральних сполук.

Найважливішою складовою частиною грунту є гумус – перегній. Він
утворюється з органічних рослинно-тваринних рештов, які щорічно
потрапляють у грунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів
розкладаються й синтезуються.

Хімічний склад грунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні
та біологічні властивості.

Рослинний опад в лісах і відмерла трав’яна рослинність після розкладу
мікроорганізмами дають багато органічної речовини, збільшуючи потужність
грунту. Частково гумус мінералізується і знову під впримом
мікроорганізмів переходить в доступні рослинам мінеральні сполуки.

Грунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній,
сірку, залізо та ін.) і мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь,
цинк та ін.), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їх
співвідношення і визначає хімічний склад грунту. Він залежить від вмісту
елементів в материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим
більше зволожений грунт, тим переважно бідніше мінеральними сполуками її
верхні горизонти.

Хімічний склад грунту постійно видозмінюється під впливом
життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. При внесенні
добривами грунт збагачується живильними речовинами.

В залежності від наявності тих чи інших хімічних елементів виділяють
кислотність грунту. Основне природне джерело кислотності грунту –
органічні кислоти. Вони утворюються при розкладі рослинних залишків
мікроорганізмів без доступу повітря і просочуються в товщу грунту з
атмосферною вологою. Підкислення грунту відбувається також, коли осади
вимивають кальцій і магній з кореневоживого шару. Кислоти можуть
накопичуватися в грунті і від систематичного застосування так званих
фізіологічних кислотних добрив (сульфат амонія, хлористий амоній тощо).

Кислотність грунту визивають іони водню, які утворюються при дисоціації
кислот і гідролітичних кислих солей, а також поглинуті самими дрібними
частинками грунту – коллоідами, які можуть переходити в ґрунтовий
розчин.

Підвищення кислотність негативно впливає на ріст і розвиток більшості
культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів в
грунті. Особливо чутливі до підвищенної кислотності люцерна, пшениця,
кукурудза та ін.

Також виділяють серед хімічних явищ пов’язаних з грунтом засолення
грунтів.

Засоленням грунтів називається збільшення переважного вмісту
легкорозчинних солей в грунті (понад 0,25%), що призводить до утворення
солонцюватих і солончакових грунтів.

Розумне регулювання хімічного складу грунту може підвищувати родючість
грунту, і навпаки, невміле використання мінеральних добрив, неправильна
обробка грунту – може змінити хімічний склад грунту в негативну сторону
і стати причиною спустошення родючих земель.

Земля, грунт є основою сільськогосподарського виробництва та лісового
господарства. На землі вирощують зернові, технічні та лісові культури,
кормові трави, сади і ягідники. Сільськогосподарське виробництво
забезпечує людину продуктами харчування, а промисловість — різноманітною
сировиною.

Кількість і якість продуктів харчування залежить від обробітку грунту,
підживлення рослин тощо.

Грунти – органічно-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності
живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Ці природні
утворення характеризуються родючістю, забезпечують рослини поживними
речовинами (калієм, вуглецем, азотом, фосфором тощо) і всім необхідним
для їхньої життєдіяльності.

Грунти виконують активну фільтруючу роль у очищенні природних і стічних
вод.

Грунтово-рослинний покрив планети е регулятором водного балансу
суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику
кількість атмосферної вологи. Це — універсальний біологічний фільтр і
нейтралізатор багатьох видів антропічних забруднень.

В Україні нараховують понад 38 типів грунтів. Вони відрізняються між
собою структурою, мінеральним складом, вмістом гумусу та поживних
елементів, фізичними й хімічними властивостями, родючістю, придатністю
для сільськогосподарського використання.

З усіх видів грунтів найродючіші чорноземи. Родючість грунтів визначає
такий компонент, як гумус (перегній). Це органічна речовина, що
утворилася з решток відмерлих організмів, а також у результаті
життєдіяльності організмів, які переробляють ці рештки, розкладають,
збагачують вуглекислим газом, водою, аміаком та іншими речовинами.
Процес утворення грунту (ґрунтоутворення) — важлива частина біологічного
кругообігу речовин й енергії. Грунт забезпечує рослини калієм, вуглецем,
азотом, фосфором тощо.

Родючість грунту залежить від кількості цих речовин у гумусі, вмісту
гумусу в грунті та товщини шару грунту. Кращі чорноземи містять до
70—90% гумусу (залежно від того, живий він чи мертвий).

Російський ґрунтознавець В.В.Докучаєв писав, що чорнозем дорожчий за
золото, дорожчий за вугілля. У Міжнародному інституті метрології у
Парижі поряд з еталонами метра, кілограма та інших мір поміщено моноліт
чорнозему з Воронезької області, як еталон найродючішого грунту в світі.

Основні причини зниження агрономічних властивостей грунту – це,
насамперед, багаторазовий обробіток його різними знаряддями за допомогою
потужних і важких колісних тракторів і комбайнів; водна та вітрова
ерозії (цей процес різко зростає внаслідок низької культури
землеробства, застарілих методів обробітку грунту тощо); споживацьке
ставлення до землі, намагання якнайбільше від неї взяти і якнайменше їй
повернути, що призводить до виснаження гумусу; перехід на індустріальні
та інтенсивні технології, тобто застосування високих доз мінеральних
добрив і хімічних засобів захисту рослин, яке супроводжується
забрудненням грунту баластними речовинами (хлоридами, сульфатами),
накопиченням отрутохімікатів у грунтах і підгрунтовних водах. Грунти
забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів,
мастилами та пальним, які витікають з них під час роботи на полях, а
також техногенними викидами промислових підприємств -сульфатами,
оксидами азоту, важкими металами, радіонуклідами. Безповоротної шкоди
завдає грунтам відведення сільськогосподарських земель, особливо ріллі,
під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих
розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо.

Отже, катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних
науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на підвищення родючості
грунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.

Заходи, спрямовані на збереження грунтів. Найважливішим заходом
збереження грунтів є правильне формування культурного агроландшафту. У
кожній екосистемі має бути своє, науково обгрунтоване співвідношення між
полем, лісом, луками, болотами, водоймами. Це дасть найвищий
господарський ефект і збереже довкілля.

Не менш важливою справою є організація і дотримання польових, кормових
та інших сівозмін.

Зберегти грунт допоможуть і перехід на прогресивні форми обробітку
землі, ефективні та легкі машини й механізми, скорочення повторного
обробітку грунту, перехід на безплужний обробіток.

Впровадження поряд з ультрахімізованим методом господарювання
органічного (біологічного) землеробства без застосування отрутохімікатів
і неякісних мінеральних добрив.

Список використаної літератури:

Основи ґрунтознавства. – Чернівці, 1999.

Мякишев І. Проблеми українського ґрунтознавства. – Чернівці, 2001.

Екологічна енциклопедія. – Кишинів, 1996.

Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І.Дедю. – Кишинів,
1990.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020