UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕколого-фітоценотичні закономірності просторового розміщення рослинного покриву міста (реферат)
Автор
РозділЕкологія, природокористування, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1266
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

з дисципліни

 

“Основи екології”

 

на тему:

 

“Еколого-фітоценотичні закономірності просторового розміщення рослинного

покриву міста”

 

Прийнятий нами підхід до вивчення закономірності просторового

розташування різних угруповань урбоекосистеми побудований за трьома

відомими концепціями Р. Уіттекера (1980): а) градієнта угруповань

(ценоклина); б) факторів внутрішнього середовиша, які змінюються спільно

в просторі і називаються комплексним градієнтом; в) екоклину, під яким

розуміють сукупність ценоклину і комплексного градієнта середовища,

Іншими словами, концепція градієнта екосистем.

 

Такий підхід дав змогу спочатку розподілити дерева і чагарники,

інтродуковані у міське озеленення, на три біоекологічні групи,

рекомендовані для насадження в трьох внутрішньоміських екологічних

поясах (Кучерявий, 1981, 1983). Критерієм для такого розподілу є рівень

життєвості у цих групах окремих видів рослин до визначеного ступеня

умовно виділених екологічних зон міста. Рослини в основному розглядали

як складові визначених ценопопуляцій. Найбільш чітко виявили свої

градієнтні якості едифікатори — мезофіти — бук європейський, ялина

звичайна, сосни звичайна і Веймутова, модрини, їх можна було знайти з

приміських лісах і міських парках. У міських скверах, а тим більше у

вуличних посадках вони не ростуть.

 

Визначаючи угруповання з позиції ценоклину, необхідно більш глибоко

дослідити фактор міського середовища, головним чином едафотопу і

кліматопу, окремих урбогенних патологій рослин (Kytscherjwyj, 1988).

Таким чином, з'явилися комплексні градієнти поясності автотрофного блоку

урбоекосистеми — чотири еколого-фітоценотичних пояси: І — приміські, II

— великі міські парки і лісопарки, III — невеликі парки і сквери, IV —

деревні насадження вулиць і площ, що не створюють фітоценотичного

покриву.

 

Так склався цілісний підхід до вивчення фітоценотичного покриву і

ценопопуляцій з позиції екоклину або градієнтного аналізу, який дає

змогу встановити напрямок градієнтів видових популяцій і характер зміни

параметрів угруповання за градієнтами середовищі. Правда, слід

підтримати А.Г. Долуханова (1979), зокрема його незгідність з Р.

Уіттекером у тому, що градієнтний аналіз є альтернативою "принципу

класифікації угруповань". На нашу думку, ці два напрямки, які

розвиваються в сучасній фітоценології, тільки доповнюють один одного, а

не є антагоністичними. Виділені у фітоценотичному покриві урбоекосистеми

чотири еколого-фітоценотичні пояси — це чотири біогеоценотичні

(екосистемні) блоки, або екоклини, які дають можливість вести

екосистемні дослідження на різних таксономічних рівнях — від організму

до біоценозу.

 

Вивчення рослинності міст і їх приміських зон дає змогу зробити

висновок, що природний фітоценотичний покрив під впливом урбанізації

зазнав змін у напрямку його синантропізації. В теперішній період

спостерігається формування нової автогенної рослинності, яка подібно до

природної відзначається високою стабільністю, але низькими

ландшафтностворювальними і естетичними якостями. І все ж майбутнє за

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ