РЕФЕРАТ
З дисципліни “економіка підприємства”
на тему:
“Залучення іноземних інвестицій
для розвитку та посилення ефективності
діяльності суб’єктів господарювання.”
План
1. Необхідність залучення , види , форми і структура іноземних
інвестицій .
2.Державне регулювання та ефективність залучення іноземних
інвестицій .
Розвиток і посилення ефективності господарювання виробничих
підприємств України значною мірою залежить від загально державного
інвестеційного потенціалу , який формується з рахунок різних фінансових
джерел , у тім числі іноземних інвестицій .За кризового стану більшості
вітчизняних підприємств та організацій , за браком власних інвистційних
ресурсів та інтенсивною інтернаціоналізацією виборничо-господарських
систем об’єктивно необхідним стає все ширше залучення іноземних
інвестицій .Останні використовуються для фінансовоє підтримки
вітчизняних товаровиробників та інших суб’єктів господарювання ,
запровадження нових технологій , нарощування експортного потенціалу ,
структурної перебудови економіки .
Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від
типу інвестора , його мети та ступеня ризику , на який він готовий
.Основними типами прямихь іноземних інвестицій зазвичай бувають : а)
створення спільних підпиємств; б) започаткування діяльності дочірних
підприємств; в) укладання ліцензійних угод з відчизняними фірмами; г)
придбання неконтрольних паккетів акцій вітчизняних фірм-емітентів;
д) купівля контрольних пакетів акцій у підприємств , що їх випускають і
релізують .
Спільні підприємства створюються та юправляються спільно іноземними
інвестиціями й місцевими парламентами .У ролі останніх виступают
найчастіше приватні фірми ,але такими можуть інколи бути й державні
підприємства . Кілька іноземних інвестицій з різних країн можуть
створити спільне підприємство в третій країні з метою зменшення
стартових інвестиційних витрат. Спільні підприємства дають змогу
зарубіжним інвесторам мати більшу нішу на місцевому ринку з меншим
підпиємницьким ризиком, ніж за прямої купівлі місцевої фірми на аукціоні
або створення дочірнього підприємства.
Створення власних дочірніх підприємств як варіант вкладення капіталу
є найбільш ризикованим і зв’язаним із найбільшими зобов’язаннямим з боку
іноземного інвестора. Такий варіант, як право, застосовується в країні,
на ринках котрої можна досягнути найбільшого потенціалу для отримання
прибутку ( до-ходу ).
Ліцензійну угоду місцева фірма укладає здебільшого з відповідною
транснаціональною компорацією .
Відповідно до ліцензійної угоди остання передає право на використання
нової технології місцевій фірмі , яка стає відповідальною за маркетинг
і виробництво певного товару . Така угода дає іноземному партнеру
можливість виходити на ринок з мінімальним підприємницьким ризиком .
Крім того , іноземні інвестори можуть придбати акції місцевої фірми , з
якою укладено ліцінзійну угоду .
Придбання неконтрольних пакетів акцій місцевих фірм
здійснюється іноземним інвестором через пряму купівлю на
місцевому фондовому ринку . Оскільки іноземні партнери внаслідок
придбання такої кількості акцій не набувають права контролювати
діяльність місцевої фірми , то такі інвестиції заведено називати , як
ми вже зазначали , портфельними ( пасивними ).
Таким способом інвестування використовується переважно в
процесі приватизаці місцевих підприємств або обміну боргів
приватних чи державних суб’єктів господарювання на їхні акції .
Контрольні пакети акцій місцевих фірм іноземні інвестори
можуть придбати різними способами ( прямою купівлею , у процесі
приватизації , обміну боргів на акції тощо ). Цей варіант
інвестування вітчизняних фірм ( підприємств , організацій ) надає
право контролювання їхньої діяльності . Водночас він передбачає
більшість зобов’язань іноземного інвестора і триваліший час для
одержання очікуваних прибутків . Проте така форма інвестування
забезпечує значні вигоди місцевим підприємства : прискорює оновлення
номенклатури продукції , що виробляється , допомагає покривати
борги за комунальні послуги тощо .
Дуже важливим для іноземних інвесторів є встановлення ступення
привабливості інвестування в місцевій фірмі . Потенційні іноземні
інвестори , коли приймають рішення про доцільність інвестицій у
тій чи тій країні , звертають увагу на наявність достатніх ознак
привабливості інвестування . До таких ознак належать :
1 . характеристика місцевого ринку ;
2 . доступність ринку з погляду сприятливого законодавчого
середовища ;
3 . наявність у достатній кількості кваліфікованої робочої сили
, її реальна вартість і продуктивність ;
4 . ступінь валютного ризику ;
5 . можливість репатріації капіталу ;
6 . сртан захсту інтелектуальної власності ( ця ознакає пріори-
тетною , особливо для динамічних галузей – виробництва комп’ютерів );
7 . торгова політика , яка істотно впливає на вартість і
масштаби експорту та імпорту певної продукції ;
8 . міра державного регулювання економіки , що є важливим для захисту
інтересів виборників і споживачів , а також для сприяння припливу
іноземних інвестицій ;
9 . наявність або можливість запровадження податкових та інших пільг ,
що стимолюють активне залучення іноземних інвестицій ;
Види іноземних інвестицій :
1)Будь-які види цінних паперів , корпоративних прав у конверто- ваній
валюті ;
2)Будь-яке рухоме і нерухоме майно та майнові права ;
3)Валюта України ;
4)Іноземна валюта ;
5)Грошові вимоги та вимоги виконання договірних зобов’язань , що
гарантовані відповідними банками , у конвертованій валюті ;
6)Права інтелектуальної власності , вартість яких у конверто ваній
валюті відповідно підтверджено ;
7)Право на здійснення господарської діяльності;
8)Інші цінності ;
Форми іноземних інвестицій :
1)Придбання прав на використання природних ресурсів і на ко-
ристування землею ;
2)Придбання інших майнових прав ;
3)Інші форми за договорами з вітчизняними підприємцями ;
4)Придбання нерухомого чи рухомого майна , або окремих видів цінних
паперів ;
5)Створення підприємств , що повністю належать іноземним
інвесторам , або придбання у власність діючих підприємств
повністю ;
6)Пайова участь у спільних підприємствах , або придбання
частки діючих підприємств ;
10 . Політична стабільність , яка в кінцевому підсумку є найваж- ливішою
ознакою для прийняття рішення про доцінність інвес- тування , оскільки
зарубіжні івестори просто небудуть резикува-ти своїми капіталами в
нестабільному політичному середовищі ;
11. Сприятливий економічний клімат , підтримування низького й
передбачуваного рівня інфляції ;
12 . Достатній розвиток інфраструктури виробництва та рин- ку ,
наявність або можливість створення зон вільної торгівлі .
За останні кілька років помітно змінилася галузева структура
іноземних інвестицій в Україну . Якщо 1994 р. їхня питома вага у
виробничих галузях становила 92,9% загального обсягу, то 1999 р. –
приблизно 80% . При цьому в промисловості України вана знизилась з 52,5
до 35% . У 3 рази скоротилися іноземні інвестиції в чорну та кольорову
металургію ( з 7,5 до 2,5% ); у 2,5
раза – у легку промисловість ( з 5,6 до 2,2% ); в 1,7 раза – у маши-
нобудування і металообробку ( з 17,3 до 10,0% ). Водночас обсяг
прямих іноземних інвестицій збільшився в торгівлю ( з 22,2 до 34,8% ),
невиробничу сферу в цілому ( з 7,1 до 20% ), у тім числі в
охорону здоров’я – у понад 50 разі .
Законодавче регулювання іноземних інвестицій у національну
економіку здійснюється кількома законами України , ухваленими
протягом 1991-1996 рр. Верховною Радою , і декретом Кабінету
Міністрів України .
Закон України “Про захист іноземних інвестицій на Україні”
1991 р. передбачає , що :
а) інвестиції , прибутки , законні права та інтереси іноземних
інвесторів захищаються законами України ;
б) держава не може реквізувати іноземні інвестиції за вийнят- ком
випадків стихійного лиха ;
в) іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон
їхніх прибутків та інших сум , отриманих на законних під- ставах .
Національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності
щодо іноземних інвестицій встан6овлено Законом України “Про іноземні
інвестиції” ( 1992 р. ). Цим законом передбачено , що :
1) іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації ;
2) іноземні інвестори мають гарантії на 10 р. на випадок змін за-
конодавства України про іноземні інвестиції ;
3) встановлюється низка податковиг пільг для підприємств з іноземними
інвестиціями .
Використана література:
1. С. Ф. Покропивний “Економіка підприємства”
Підручник Київ 2001
2. С. Ф. Покропивний В. М. Колот “Підприємство:
стратегія , організація , ефективність.”
Навчальний посібник – Київ , КМЕУ , 1997.
3. Т. О. Примак “Економіка підприємства”
Навчальний посібник , Київ 1999
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
