.

Малий і середгній бізнес: еволюція понять і проблема визначення(реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3881
Скачать документ

Інвестиційна політика

Не менш важливою проблемою є пошук інвестиційних ресурсів, інакше процес
становлення малих форм підприємництва буде надмірно тривалим. У держави
достатніх коштів для цього немає і навряд чи вони будуть, але є державна
власність. Представляється доцільним частина її не виставляти на
аукціонах на продаж, а здавати малим підприємствам на конкурсній основі
в довгострокову оренду (лізинг), при цьому пріоритет повинний належати
підприємницьким структурам у регіонах зі сприятливим підприємницьким
кліматом.

Залучення коштів приватних інвесторів у малий бізнес і зведення їхніх
ризиків до мінімуму можливі тільки при використанні спеціалізованих
фондів і відповідного законодавства, що регулює їхня діяльність. Одним з
основних джерел залучення коштів у державні і регіональні фонди можуть
стати капітали приватних інвесторів, аккумулируемые через облігаційні
позики.

Однак облігації під малий бізнес не будуть ліквідними, а отже, і
привабливими для часток, особливо іноземних, інвесторів, якщо малі
підприємства не одержать податкових пільг. У противному випадку
прибутковість (ліквідність) можлива тільки за рахунок побудови
фінансових пірамід.

Для оцінки рівня привабливості інвестицій доцільно створити банк даних
по підприємствах різних форм свбствен-ности. Основою банку даних
покликана служити бізнес-карта, що повинна стати джерелом інформації про
наявні можливості й умови інвестування в створення нових підприємницьких
структур у кожнім регіоні, про невикористовувані виробничі потужності,
об’єкти незавершеного будівництва, про транспортну інфраструктуру,
вільних трудових і сировинних ресурсах.

Одним з елементів цілеспрямованої політики в сфері малого підприємництва
повинне стати забезпечення її тісного зв’язку з процесом приватизації. У
програмі приватизації необхідно врахувати можливості участі малого
бізнесу. Доходи від приватизації потрібно направляти не тільки у
федеральний фонд підтримки малого підприємництва, але й в аналогічні
регіональні фонди, що могли б одержувати приблизно 20°про доход від
реалізації регіональної і муніципальної власності. Крім того, як один з
варіантів санації великих підприємств, приватизованих чи радикально
реорганизуемых через їхнє банкрутство, повинна бути передбачена
можливість їхнього перетворення в систему (об’єднання) малих
підприємств.

Винятково важливою задачею є створення більш сприятливих умов для
залучення іноземного капіталу до участі в процесі приватизації шляхом
забезпечення відповідних гарантій і пільг малому підприємництву,
включаючи надання права на володіння контрольним пакетом акцій.

Особливо актуальним є створення на прикордонних територіях
міжрегіональних міждержавних консалтингових структур (бізнесів-центрів).
Доцільність створення подібних структур повинна бути обґрунтована при
підготовці відповідних міжурядових угод, таких же, як при формуванні
фінансово-промислових груп. Необхідно забезпечити режим найбільшого
сприяння для подібних структур. Зокрема, варто подумати про прийняття
відповідних нормативних актів, що сприяли б діяльності подібних
бізнесів-центрів.

Виробнича й інноваційна інфраструктура малого підприємництва

ельзя забувати і про створення визначених умов для самостійного
завоювання ринкових ніш МП. Це особливо важливо, коли мова йде про МП,
що діють у сфері високих технологій. Державна підтримка повинна бути
орієнтована саме на такі підприємства і фірми, оскільки вони
розташовують значним інноваційним потенціалом і мають реальні можливості
нарощування обсягів експорту, насамперед нетрадиційного.

Розвитку малого бізнесу може послужити й інтеграція малих підприємств у
виробничі мережі більш могутніх економічних структур, причому особливу
роль у рішенні цієї проблеми могли б зіграти фінансово-промислові групи.
Організаційні форми такої інтеграції найрізноманітніші: лізинг,
франчайзинг, довгострокові контакти на постачання комплектуючих під
визначені фінансові гарантії і т.д. Перевагою такого варіанта
промислової організації є створення гарантованих ринків збуту для малого
бізнесу, особливо в тих випадках, коли фінансово-промислові групи
здійснюють прорив на експортні ринки.

Широке поширення мережі бізнесів-інкубаторів і інших інноваційних
структур – інша умова успішного розвитку малого бізнесу в Росії. Ідея
створення технопарковых і інкубаційних структур одержала заслужене
визнання в усьому світі. Їхня важлива роль у прискоренні
науково-технічного прогресу, удосконалюванні структури виробництва,
підвищенні рівня зайнятості і добробуту населення була в останні роки
неодноразово підтверджена світовою практикою. Саме тому в Росії через
незрілість підприємництва і падіння інноваційних стимулів варто
приділити особлива увага розробці законодавчих актів, що регламентують
діяльність технопарків, а також розробці національної програми в області
інноваційної політики з урахуванням конверсії.

У відповідності зі своїми задачами технопарки здійснюють експертизу і
добір інноваційних пропозицій, науково-технічних проектів і програм,
спрямованих на створення і впровадження нової техніки і наукомістких
технологій, а також оцінку рисковости цих пропозицій, сприяють у
проведенні науково-дослідних робіт і передачі їхніх результатів у
виробництво. Крім того, вони надають малим інноваційним підприємствам
виробничі площі, устаткування для виконання науково-дослідних робіт,
пропонують юридичні, фінансові, маркетингові, господарські й інші
послуги, сприяння в правовому і комерційному захисті інтелектуальної
власності.

Створення технопарків вимагає участі не одного, а декількох регіонів у
рамках міжрегіональних економічних асоціацій. На жаль, реальних
практичних кроків у цьому плані не починається, справа обмежується поки
обговореннями. Не викликає сумнівів, що зусиллями одних лише
підприємницьких, наукових і аналітичних кіл проблему не вирішити,
потрібна активна робота відповідних виконавчих і представницьких
структур суб’єктів Російської Федерації, міжрегіональних економічних
асоціацій.

Для розвитку виробничої й інноваційної інфраструктури малого бізнесу
необхідні відповідна кадрова база, високоефективні форми добору і
підготовки підприємців і державного службовців із застосуванням сучасних
тренинго-вых методів, використанням кооперативних і командних форм
організації бізнесу.

Важливим інструментом підтримки малого підприємництва можуть стати
територіально-виробничі зони (ТПЗ). Вони формуються на базі підприємств
оборонних галузей промисловості з метою розміщення на їхніх площах малих
підприємств, для чого пропонуються незавантажені виробничі потужності.

Головним координатором роботи в зоні є координаційна рада ТПЗ, що діє на
суспільних початках. Основними задачами координаційної ради є
забезпечення умов для ефективного використання незавантажених
потужностей, збереження робочих місць шляхом координації і контролю
виробничої діяльності російських і іноземних юридичних і фізичних осіб
на підприємствах оборонного комплексу.

Невеликий досвід функціонування ТПЗ накопичений у Нижегородській
області. Однак поширення його і на інші підприємства оборонних галузей
промисловості вимагає спеціального аналізу.

Бізнес – влада: механізм взаємодії

Для того щоб між бізнесом і владними структурами установилися
партнерські відносини, необхідна чітка схема їхнього співробітництва. На
наш погляд, вона повинна базуватися на прийнятті закону “Про регулювання
лобістської діяльності у федеральних органах державної влади”.

Очевидно, чим органичнее вписується підприємець у нову економічну
систему, тим частіше він схильний прибігати до “цивілізованого”
лобіюванню через сприятливе для нього зміна нормативних актів органами
влади. І, навпаки, чим сутужніше даному керівнику здійснювати свої
функції в нових умовах, тим характернее для нього прагнення лобіювати
“по-советски” -за допомогою прямого “вибивання” коштів для його
підприємства.

Важливим фактором, що впливає на лобістську діяльність, є розмір
керованого підприємства. Найбільше активно діють великі підприємства.
Для середніх підприємств лобіювання виступає, скоріше, епізодом, а
тисячі дрібних підприємств або зовсім не виявляють активності в цій
сфері, або діють в основному на місцевому і регіональному рівнях.
Правда, необхідно відзначити той факт, що багато малих і середніх
підприємств намагаються відстоювати свої інтереси колективним образом –
за допомогою політичних дій різних підприємницьких об’єднань.

Дуже специфічно здійснюється в Росії лобіювання в інтересах підприємців,
що діють у невиробничій сфері: торгівлі, фінансах, сервісі і т.д. Тут
зосереджені зусилля більшості ділових людей “нової хвилі”, що цілком
закономірно, з огляду на особливо високу оборотність капіталів у даній
сфері. У зв’язку з цим експерти застерігають, що в міру лібералізації
економіки у вищих державних керівників можуть виникати і чисто
суб’єктивні інтереси, що збігаються з інтересами великих
торгово-фінансових груп.

Відносини малого бізнесу з владними структурами всіх рівнів сьогодні
добре описуються відомої в біології моделлю “хижак – жертва”. Якщо
опитування двох-трирічної давнини показали визначену збалансованість
прав і обов’язків підприємців і держави, то тепер близько 80%
підприємців не одержують ніякої допомоги ні від центральних, ні від
місцевих органів влади. На питання до підприємців: ” чиЗгодні ви з тим,
що зараз неможливо вирішити більшість господарських проблем без хабарів
чиновникам?” – позитивна відповідь дали 70,8% опитаних.

Розвиток малого підприємництва – важлива політична проблема. Мабуть,
ніким у Росії вже не оспаривается істина, що стабільність у суспільстві
залежить від того, чи розташовує воно могутнім середнім класом. Однак
дотепер ця політика залишається декларативної. Необхідна цілісна
системна методологія розвитку малого підприємництва. Справа зовсім не в
бюджеті і навіть не в податках. Справа у волі, у правах, у відносинах
держави до малого бізнесу.

А. КОЛІСНИКІВ, директор програми “Малий бізнес” АНХ,

Л. КОЛЕСНИКОВА, кандидат технічних наук, зам. директора програми “Малий
бізнес” АНХ

МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС: ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТЬ І ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ

(Толковыи словлрь жнваго великорусскАГО мови ВлАДи Малий бізнес і проблеми ділової етики Таблиця Частота зіткнень керівників малих підприємств із ненормативними господарськими діями (у %) Часто Нерідко Відсутні Порушення ділових зобов'язань (N = 818) 41,2 52,0 6,8 Силові вимагання і погрози (N = 760) 26,2 57,1 16,7 Вимагання чиновників (N = 832) 40,7 49,9 9,4 Представники інших сполучених з малим бізнесом структур оцінюють ситуацію трохи більш критично. Так, майже половина керівників середніх і великих підприємств (48,7%) вважають порушення ділових зобов'язань частим явищем. А з погляду працівників органів державного керування і громадських організацій (так чи інакше зв'язаних з малим бізнесом), ситуація виглядає ще гірше. Виявлено трохи слабких, але значимих зв'язків з оцінками економічної ситуації і персональних даних підприємців (тут і далі згадуються тільки статистично значимі зв'язки, по Пирсону, р В. Радаев ях?^ Відповідь такий. Тільки 11,0% керівників вважають, що не можна уникнути таких зривів. Без малого ^/ц упевнені, що це можливо (52,1%) чи принаймні "можливо з працею" (36,9%) (див. табл. 2). Причому оцінки підприємців збігаються з думками керівників більш великих господарських структур і більш оптимістичні, ніж оцінки представників управлінських органів і суспільних об'єднань (біля половини останніх схильні вважати, що це можливо з працею). Таблиця 2 Оцінка можливостей успішної господарської діяльності в нинішніх російських умовах при принциповому недопущенні ненормативних дій (в/а) Можливість при будь-яких умовах: Неможливо Можливо з працею Можливо Не порушувати ділових зобов'язань (N = 856) 11,0 36,9 52,1 Не застосовувати силових методів і погроз (N- 817) Не давати хабарів (N=845) 9,4 41,3 38,3 42,1 52,3 16,6 Багато хто, таким чином, виявляються в ситуації нормативного роздвоєння і змушені надходити не так, як можна було б у принципі діяти навіть у нинішніх, далеко не ідеальних умовах. Що означає цю розбіжність реального і можливого? Чи просто оптимізм у відношенні майбутнього, вираження надії на кращу долю? Чи в більшому ступені неприйняття сьогодення - відмовлення приймати порушення як норму, розлад між етичними представленнями і практичними діями. Судячи з усієї маси відповідей, мова йде, скоріше, про ступінь оптимістичності загального настроя у відношенні перспективи. Ті, хто вважає за можливе уникнути зривів ділових зобов'язань, прогнозують зростання виробництва, чисельності зайнятих і навіть масштабів інвестицій у секторі малого підприємництва. Вони також у цілому краще оцінюють фінансове положення своїх підприємств і рідше побоюються банкрутств. "Нормативний" оптимізм виявляється зв'язаний з економічним оптимізмом, що почасти породжується більш стійким фінансовим положенням підприємства. Оптимистичнее також із приводу можливості уникати порушень висловлюються молоді керівники, "старі" рідше розраховують на серйозні зміни. У цілому необов'язковість у виконанні договорів є однієї з найбільш гострих проблем у сьогоднішніх ділових відносинах. При цьому прийнято апелювати до зовнішніх об'єктивних обставин (якісь завжди знайдуться), коли людина сам порушує * Указівка на дію "у будь-яких випадках" переводить питання в ценностно-нормативную площину, знімаючи полегшуючу посилання на "об'єктивні обставини". ______________________________________Малий бізнес і проблеми ділової етики узяті зобов'язання. Іншим же в подібних випадках часто приписуються негативні ділові чи моральні якості (неорганізованість, неохайність). Про вимагання і погрози Звернемося до другої сторони "звичайного ненормативного" поводження - застосуванню силових дій, вимагань і погроз у ділових взаєминах. Відомо, що в опитуваннях суспільної думки злочинність протягом останніх п'яти років досить стійко ставиться російським населенням на друге місце серед найбільш гострих проблем (перше місце займає ріст цін). Для російського бізнесу організоване насильство також перетворилося в хворобливу проблему. Тільки за 1994 р. було убито 94 (!) керівника великих комерційних фірм. По окремим даним, близько 70% комерційних підприємств змушені платити силовим угрупованням^ По нашим даної, понад '/^ керівників малих підприємств (26,2°о) заявляють, що випадки силових вимагань і погроз часті, ще більш половини (57,1%) вважають це нерідким явищем і тільки 16,7°про опитані говорять, що подібні явища в малому бізнесі відсутні (див. табл. 1). У 1993 р. V^ керівників заявили, що взагалі не зіштовхувалися з рекетом. Контраст із сьогоднішньою ситуацією разючий (особливо якщо порівнювати отримані результати зі стійкістю відповідей про порушення ділових зобов'язань). Почасти це зв'язано з тим, що заданий три роки тому питання про рекет був невдалий за формою, звужував проблему групового й організованого насильства. У период перебудови було чимало розмов про рекет у відношенні нових господарських структур. Сьогодні ситуація в корені не змінилася, але відбувся серйозний зсув акцентів. Мова йде вже не про рекет, а про організовану охорону. І малі, і великі підприємства змушені шукати професійний захист, що роблять сьогодні як мінімум три категорії організацій: представники офіційних правоохоронних органів (на комерційній основі); офіційно зареєстровані приватні охоронні і розшукні агентства, утворені, як правило, що були працівниками правоохоронних органів; кримінальні угруповання, що займаються забезпеченням так званих "дахів". У результаті бізнесмени систематично оплачують послуги "своїх" охоронців, а не платять "чужим". Спектр силових методів досить широкий^. Як важлива частина вони включені в механізм контролю ділових зобов'язань. Професійні силові групи широко використовуються для з'ясування відносин з несумлінними і необов'язковими партнерами і клієнтами, для рішення проблем, зв'язаних з їхніми заборгованостями. Ціна послуг висока. Затверджується, що залучення "братух" обходиться в половину суми, що повертається, офіційні агентства беруть від 15 до 40% ". Роль організованого насильства не вичерпується кримінальними факторами. У багатьох випадках це заміщення загублених інструментів вертикального тиску на партнерів (у тому числі тиску через партійні органи в радянський час), свого роду "компенсація" за втрату адміністративного захисту. При відсутності діючого законодавчого і судового регулювання силові методи ввійшли як нормальний (звичайний) елемент у тканину господарських відносин. Коли закон ньому, а мораль сліпа, що зарвалися повертають у нормативні рамки більш грубими і примітивними способами. І зона силових методів, зважаючи на все, продовжує розширюватися. Загальновідомо, що об'єктом вимагань частіше стають фінансові і торгові структури, що активно працюють з наявним грошовим обігом. Дійсно, опитані фінансисти більш інших стурбовані даною проблемою. А от істотних відмінностей в оцінках зайнятих у торгівлі і сфері послуг від загальної маси підприємців зафіксувати не удалося. Варто згадати, що частота застосування силових методів господарськими керівниками прямо погоджується з загальною несприятливою оцінкою умов для малого підприємництва. Респонденти з більш високим освітнім рівнем трохи частіше вказують на наявність вимагань (навряд чи вони частіше з ними зіштовхуються, скоріше, ми знову маємо справу з більш хворобливою реакцією). На думку державних службовців і діячів суспільних об'єднань, ситуація, як і при невиконанні зобов'язань, виглядає ще більш важкої, причому розходження з оцінкою малих підприємців навіть збільшуються до 10 процентних пунктів. Чи можна успішно хазяювати без погроз і застосування сили - не в ідеальному, позахмарному світі, а в реальних сьогоднішніх умовах? Більш половини респондентів (52, У/о) упевнені, що можна. Ще більш третини (38,3°о) вважають, що це можливо з працею. І тільки 9,4% поставили категоричне "ні" (див. табл. 2). Причому керівники малих підприємств у даному випадку явно виділяються своїм оптимізмом на тлі всіх інших груп - більш великих підприємців, представників державного керування і громадських організацій. Про можливість відмовлення від застосування сили говорять "економічні оптимісти": ті, хто прогнозує ріст всіх основних господарських показників у сфері малого бізнесу і не очікує масових банкрутств. А от з фінансовим положенням власного підприємства зв'язок уже не спостерігається. Тепер звернемося до "силових методів" іншого роду, зв'язаним з вимаганням з боку чиновників. З області "горизонтальних" господарських відносин переходимо в область "вертикальних". Проблеми бюрократизму звичайно характеризуються сумно високим рейтингом серед найбільш хворобливих проблем, з якими зіштовхуються керівники малих підприємств (за результатами нашого опитування, бюрократизм і недостатня безпека бізнесу поділяють 5-6-ю позиції з півтора десятків найбільш гострих проблем). Відомо, що чиновники мають чимало можливостей для створення бар'єрів на шляху малого підприємництва. Ускладнений порядок реєстрації підприємств, необхідність платити за кожен документ (аж ніяк не символічні суми), затримки з оформленням і навіть відмовлення в реєстрації (по суті, протизаконні) - із усім цим підприємець змушений зіштовхуватися, ще не почавши свою діяльність. Але лиха підприємства з його реєстрацією не кінчаються. Влади маніпулюють ставками орендної плати й інших платежів. З'являються численні контролюючі інстанції, що влаштовують перевірки за приводу і без приводу^ Представники влади не раз доводили свою здатність зруйнувати фактично будь-яке підприємство, причому в самі найкоротші терміни. Бюрократизм є ефективним інструментом прямого вимагання. Побори здійснюються в трьох основних формах: легальних, напівлегальних і нелегальних. Легальні включають податки й обов'язкові платежі (від 40 до 50 найменувань). Податковий тягар уже саме по собі досить важко. Але воно, на жаль, не єдине. До напівлегальних зборів відносяться здійснювані з ініціативи влади відрахування підприємств, що виходять за межі законодавчих норм. Мова йде про "добровільно-обов'язкові" відрахуваннях на різного роду муніципальні нестатки (благоустрій міста, ремонт будинків, інші потреби комунального господарства). Влади мають досить могутні важелі, щоб змусити підприємця стати "добродійником". І дії їх - по суті своєї незаконні - у даному випадку приймають цілком законну, офіційну форму. Третя форма - нелегальні побори, що йдуть безпосередньо в кишені конкретних чиновників у виді банальних хабарів. На думку експертів, корупція є найбільш розповсюдженою незаконною господарською дією^. Причому перебудова і наступні реформи принесли серйозні адміністративні послаблення в цій області. Відбулося явне розширення масштабів даного виду "торгівлі усередині держави". Зафіксовані факти корупції як і раніше одиничні і розрізнені. Але зважаючи на все, хабара досягли таких розмірів, які не могли приснитися радянському чиновнику навіть у самому фантастичному сні. Ми не мають наміру в даному випадку обмежуватися традиційними обвинуваченнями на адресу чиновництва і "обіляти" підприємців. В угоди як мінімум є дві сторони. І корисливі похилості влада імущих нерідко використовуються, і дуже цинічно, для рішення власних проблем: хабар допомагає одержати доступ до дешевих ресурсів і індивідуальні пільги, звільнитися від частини легальних платежів і уникнути "благодійних" зборів. Звичайно, це не "ринковий торг рівноправних сторін", обмеження підприємця тут очевидно, але представляти його тільки лише як постраждалу сторону було б не зовсім вірно. За результатами опитування, ситуація тут далеко не блискуча -^/ керівників малих підприємств звертають увагу на наявність вимагань з боку чиновників, у тому числі на часті вимагання вказують 40,7%. І лише 9,4°об керівників не спостерігають їх у господарській практиці (див. табл. 1). Ці оцінки близькі до даних нашого опитування 1993 р., але все-таки частота бюрократичних вимагань трохи виросла (три роки тому на їхню наявність указували близько 80°об керівників). Тут ще більш помітна розбіжність у думках між основними групами респондентів. Оцінки керівників великих і середніх підприємств більш негативні: 56,0% вважають вимагання частим явищем. Але самими лютими обвинувачами корупції виступають представники громадських організацій, що підтримують малий бізнес (її наявність у цій групі відзначають практично усі). Для них узагалі характерно дистанцирование від офіційної влади, від "чиновників" (на ділі ця дистанція найчастіше не настільки велика). Що ж стосується самих чиновників, те дану проблему вони закономірно воліють не акцентувати. Звичайно, мало хто затверджує, що корупції немає зовсім (менш чим кожен п'ятий), але більшість усе-таки не вважають вимагання частим явищем. У галузевому розрізі знову лідирують фінансисти (до цієї сфери зараз спостерігається особливо пильна увага), потім випливають зайняті в сфері науки і консалтинга, торгівлі і транспорту. Ледве рідше, судячи з відповідей, це стосується сфери будівництва. Деякі пояснення фактично ті ж, що й у випадку із силовими методами: прямий вплив освітнього рівня і загальна оцінка умов для малого підприємництва. Узагалі зв'язок, між двома проявами силового тиску найбільш висока, вони виглядають як дві сторони однієї медалі (їх так і називають - "бюрократичний і кримінальний рекет"). Складається враження, що одні групи живуть у зоні насильства, а інші - у світі відносного спокою. Де проходять границі між цими групами, ще має бути з'ясувати дослідникам. . Найбільш обтяжуючий елемент картини, що вимальовується, зв'язаний з оцінкою можливостей успішного господарювання при принциповому відмовленні від дачі хабарів посадовим особам. У цьому пункті загальний оптимізм підприємців сильно повыветрился. Тільки кожен шостий (16,6%) сподівається, що це можливо. 42,1°об керівників вважають, що цього можна домогтися з працею. І майже стільки ж (41, У/о) не харчують у даному випадку ніяких надій (див. табл. 2). Якщо ситуація з діловою обов'язковістю несприятлива, але все-таки поправна, то на перемогу над корупцією, схоже, мало хто всерйоз розраховує. Тут витає дух приреченості. Це відноситься і до інших опитаних груп. За винятком самих чиновників, що бачать ситуацію в більш райдужному кольорі, усі відносно одностайні (трохи пессимистичнее оцінки керівників великих і середніх підприємств). У галузевому розрізі серед песимістів лідирують зайняті в сферах фінансів, торгівлі і послуг населенню. Але думка виробничників відрізняється несильно. Про оптимізм і кодекс честі Роблячи наступний крок, ми залишаємо осторонь тих деяких, кому пощастило не спостерігати "аномальних" явищ у сфері малого бізнесу, щоб подивитися, які ценностно-нормативные представлення основної частини респондентів, що вказують на наявні негативи. Назвемо "оптимістами" чи "незгодними" тих, хто визнає наявність цих явищ, але вважає за можливе їхнє усунення. Тих, хто такої можливості не бачить, назвемо "песимістами" чи "приреченими". Тих же, хто думає, що обійтися без таких явищ хоча і з працею, але можна, будемо вважати "помірними". Коли мова йде про можливість не порушувати ділових зобов'язань, як це робиться сьогодні, оптимістів предосить (більш половини опитаних). Майже половина керівників оптимістично дивляться на можливість позбутися від силових дій, вимагань і погроз у відносинах між партнерами. А от у те, что можна благополучно існувати, не прибігаючи до хабарів, вірить лише кожен дев'ятий. Песимістами ж у перших двох випадках можна назвати кожного дев'ятого-десятого. А у випадку з корупцією 45% керівників переконані, що вона не тільки існує сьогодні, але і нездоланна в майбутньому. Нарешті, помірні позиції висловлюють близько 40% керівників з невеликими варіаціями в кожнім випадку. У підсумку представників малого бізнесу при всій критичності їхніх оцінок сучасної ситуації можна вважати оптимістами. Це, видимо, їх "професійна" риса, що допомагає їм займатися своєю справою. Ті, хто зайнятий державним регулюванням і підтримкою малого бізнесу, відстоює інтереси малого підприємництва, у цілому більш песимістичні. Можливо, керівники і "громадські працівники" краще інформовані (відповідно до приказки: песиміст у нашій країні - це добре інформований оптиміст?). Чи оцінки самих підприємців, що виходять зі свого особистого досвіду, більш надійні, менш піддані негативному впливу засобів масової інформації і тому більш помірні? З упевненістю на це питання зараз відповісти важко. Багато наших гіпотез не підтвердилися. Наприклад, не завжди чітко виявляються галузеві розходження. Відсутні також або помітні зв'язки з географічним розмахом господарської діяльності. Одна справа, якщо зв'язку малого підприємства замкнуті в межах власного міста, інше - якщо маються ділові партнери по всій країні, третє - якщо існують стійкі контакти з далеким зарубіжжям. Але розходжень у нашому випадку не спостерігається, усіх очікують загальні труднощі. Розглянуті нами проблеми сьогодні піднімаються чи ледве не в кожнім обговоренні, що стосується питань чи підприємництва проводли за участю підприємців. Але чи робляться які-небудь практичні кроки по поліпшенню ситуації? Перші спроби прочертити нормативні границі в господарській діяльності, створити Кодекс честі підприємця були зроблені ще в 1990-1991 р., але особливого резонансу вони не мали. Останнім часом у цій області спостерігається приплив творчої активності. Тільки в 1995 р. були прийняті: Кодекс честі банкіра, Кодекс професійної етики російського суспільства оцінювачів, Кодекс члена Російської гільдії риэлтеров, Правила сумлінної діяльності членів професійної асоціації учасників фондового ринку, Кодекс рекламної діяльності^. Велике об'єднання "Круглий стіл бізнесу Росії" запропонувало "Хартію бізнесу", основною ідеєю якої є заклик до незастосування сили в ділових відносинах (трагічна смерть головного ініціатора Хартії, голови "Круглого столу" И.Кивелиди додає цьому заклику особливий відтінок). Майже одночасно Торгово-промислова палата Росії відкриває нову програму "Ділова культура". Звичайно, невідомо, чи будуть подібні хартії і кодекси виповнюватися (у тому числі тими, хто їх підписав). І обґрунтованого скептицизму на цей рахунок предосить. Але принаймні розуміння важливості проблеми уже в наявності. І тому не будемо відмовляти собі в надіях на кращу реальність. Л. ВОРОХАЛИНА, старший викладач МГТУ імені Н.Э. Баумана ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ Фінансування малих підприємств у країнах з розвитий ринковою економікою здійснюється за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Відповідно до російського законодавства, як зовнішні джерела фінансування можуть використовуватися цільові банківські вклади, паї, акції, технології, машини, кредити, товарні знаки, інтелектуальні цінності. Основними внутрішніми джерелами залучення коштів є фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви підприємця-інвестора, тобто прибуток, а також амортизаційного відрахування, грошові нагромадження і заощадження підприємців, кошту від страхування діяльності, грошові суми, одержувані як неустойки, штрафів і т.п. До неформального ринку позичкових капіталів (внутрішнє джерело фінансування) відноситься позика грошей у рідних і знайомих. Цим джерелом користаються понад '/^ підприємців у нашій країні. Відповідно до Федеральної програми підтримки підприємництва, прийнятої в квітні 1994 р., фінансування і розвиток інфраструктури малого бізнесу повинні здійснюватися через Фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції при Державному комітеті РФ по антимонопольній політиці і підтримці нових економічних структур. Участь Фонду у фінансуванні -часткове. Один з головних принципів його діяльності - умова зворотності коштів. Фонду дане право виступати заставником, поручителем, гарантом по зобов'язаннях підприємств. Коротко опишемо механізм кредитування малих підприємств. Спочатку провадиться добір представлених у Фонд проектів і програм. На цьому етапі головна задача - виявити проекти, що відповідають державним економічним пріоритетам. Надалі операції безпосередньо по кредитуванню і контроль за їхнім використанням здійснюються Фондом разом з Межэконом-сбербанком і його банками-агентами на місцях. Межэкономсбербанк узяв на себе визначені зобов'язання, що дозволяють: надавати банківські гарантії малим підприємствам для одержання кредитів у комерційних банках; збільшувати ресурси для кредитування малого бізнесу за рахунок коштів генерального банку; керувати банківською системою підтримки підприємництва; одержувати дивіденди на вкладений капітал. Банк-агент виділяє кредитні ресурси строго відповідно до переліку проектів, затвердженим у встановленому порядку Фондом, і в межах коштів кредитної лінії, відкритої Межэконом-сбербанком. Розмір маржі, стягнутої банком-агентом, встановлюється в міжбанківському договорі з Межэкономсбербанком і не може перевищувати 5°о. Тимчасове положення від 25 листопада 1993 р. містить основні вимоги, що будуть пред'являтися при розгляді заявок на одержання кредиту. Зокрема, передбачено, що питома вага кредиту в загальній сумі фінансування проекту повинний, як правило, складати 50% (але не більш 70%). Іншу частину коштів вишукує підприємець за рахунок інших джерел, у першу чергу власних. Чим більше частка інвестора у фінансуванні проекту, тим нижче процентна ставка по кредиту. Максимальний термін реалізації проекту і погашення кредиту - 1,5 року (для окремих проектів - до 2 років). Укладаючи договори з банками-агентами на надання кредитних ресурсів. Межэкономсбербанк із метою забезпечення своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків забороняє використовувати отримані банком-агентом кредитні ресурси для зарахування на депозитні рахунки, здійснення операцій по міжбанківському кредитуванню, покупки вільно конвертованої валюти, а також відволікати кошту на інші мети, не передбачені договором. Для одержання кредиту суб'єкти малого підприємництва надають відповідні документи в регіональні органи, що у місячний термін, провівши незалежну експертизу проекту, виносять висновок про доцільність виділення на нього коштів. Потім на їхній основі формується регіональна програма, що спрямовується у виконавчу дирекцію Фонду. Недоліком системи надання кредитів через Фонд є її громіздкість. Доцільно, на наш погляд, створити при Фонді совещательно-рекомендательный рада з представників суспільних об'єднань малих підприємств в особі Торгово-промислової палати РФ, банківських структур, зацікавлених міністерств і відомств. З огляду на загальний стан російської економіки і значний дефіцит державного бюджету, єдиним реальним зовнішнім джерелом фінансування малого бізнесу в даний час є банківський кредит. Для об'єктів малого підприємництва через високі ризики, зв'язаних з наданням кредиту, кредитні угоди варто оформляти під яку-небудь заставу: нерухомості, товарів, цінних паперів. Потрібно більш широко використовувати і нетрадиційні види фінансових послуг. Приблизна схема фінансування малого підприємства за допомогою лізингового кредиту укладається в наступному: підприємство хоче придбати нове обладнання; банк оплачує цю послугу, тобто 100% вартості устаткування; підприємство або бере його в банку в оренду, або використовує лізинговий кредит з наступним викупом. Термін подібного кредиту складає від 2 до 6 років. Існує також лізинг нерухомості: будівництво будинку банком і здача його в оренду підприємству з умовою його наступного викупу. При факторинговых операціях при несплаті вимог платником вони переуступаются факторинговому відділу банку, і останній платить визначений у договорі відсоток від суми вимог. Таким чином, у даному випадку відбувається переуступка простроченої заборгованості. Функціонування малих підприємств і кредитних установ у ринковій економіці, з одного боку, вимагає рішення проблеми вироблення критеріїв платоспроможності позичальника, а з іншого боку -проведення аналізу умов надання кредитів і принципів їхнього використання. Кредитна установа повинна бути упевнена в наявності в кредитуемого підприємства коштів для розрахунків, у його здатності до своєчасного погашення кредиту. На підставі даних бухгалтерського балансу можна оцінити, наскільки прибуткова діяльність підприємства і який розмір ризику, прийнятого на себе банком. При розрахунку кредитоспроможності підприємства використовуються наступні показники його хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності: коефіцієнт фінансового покриття - він характеризує загальну кредитоспроможність підприємства - відношення поточних активів до поточного зобов'язанням; коефіцієнт поточної ліквідності - відношення коштів, коштів у розрахунках і оборотних активах підприємства до поточного зобов'язанням; коефіцієнт абсолютної ліквідності - відношення коштів підприємства до поточного зобов'язанням; коефіцієнт співвідношення власних коштів і притягнутого капіталу - він характеризує фінансову стійкість підприємства; коефіцієнт оборотних коштів - відношення власних коштів до підсумку балансу. Клас кредитоспроможності клієнтів визначається шляхом зіставлення значень фінансових коефіцієнтів, отриманих на основі показників балансу, із критериальным рівнем, характерним для даного класу їхнього рейтингу. Як показники таких рівнів повинні використовуватися среднеотраслевые значення фінансових коефіцієнтів. На підставі представлених досьє клієнтів і їхньої гарантій комерційним банкам останнім необхідно розробляти власні плани фінансування дрібних і середніх підприємств, встановлюючи обсяг і терміни їхнього кредитування. Можливий наступний порядок надання їм кредитів: - складання досьє клієнта; - розробка плану фінансування; - зіставлення кредиту з результатами діяльності підприємства, якщо позичкою покривається 50-80% його витрат; - визначення класу кредитоспроможності підприємства; - вибір ставки відсотка за кредит (вона може бути постійної чи перемінний); - розрахунок строку окупності кредиту; - ухвалення рішення про термін кредитування; - визначення регулярності відшкодування кредиту; - складання контракту (договору про повернення); - перевірка і контроль різних етапів виконання контракту; - у випадку затримки чи виконання невиконання умов контракту - спільні дії по виправленню ситуації. Створення спеціальної мережі комерційних банківських структур для фінансування малих підприємств - одна з насущних проблем. Для підвищення зацікавленості банків у такій діяльності необхідно передбачити, крім загальних (зменшення ставки відсотка в 1,5 рази відповідно до указу президента РФ від 22 грудня 1993 р.), додаткову систему пільг і пріоритетів, наприклад, рекомендувати повне чи часткове звільнення від податків прибутку банків, отриманої від вкладення коштів у малий бізнес, а також визначити разом з Центральним банком Росії порядок компенсації комерційним банкам пільг по цільових кредитах для підприємств малого бізнесу. Стимулювати комерційні банки до посередництва і надання кредитів малому бізнесу буде поява організації по переобліку позик. Програми такого переобліку привабливі тим, що вони приводять до росту портфеля позик без зайвого навантаження на власні ресурси банків. Зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малого бізнесу, крім комерційних банків, є чи частка спон-сорское фінансування. На Заході нерідко за малою фірмою коштує велика приватна корпорація, зацікавлена в результатах роботи тих чи інших підприємств, наприклад, венчурных компаній, що беруть на себе ризик конструкторської, технологічної і проектної розробки принципово нових технологій, досвідченого і промислового їхнього освоєння. Головний стимул венчурного інвестування - прибуток від приросту вартості акцій компанії. Кредитор розраховує на те, що остання, швидко досягши стадії серійного виробництва нової оригінальної продукції, стане приносити підвищений прибуток. У цьому випадку фінансист, що надав кредит в обмін на акції нової фірми, зможе з великою вигодою реалізувати свою частку її цінних паперів. Незважаючи на те що багато хто венчурные фірми зазнають невдачі (і відповідно кошту, надані їм, приходиться списувати в збитки), прибуток, отриманий від успішних проектів, з лишком виправдує ризик. Використання венчурного капіталу поки не одержало широкого поширення в російській підприємницькій практиці, хоча вітчизняне законодавство передбачає можливість участі в інвестиційній діяльності як приватних осіб, так і підприємств різних організаційно-правових форм. Ще одним зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малих підприємств може служити спільне інвестування. Наприклад, у ФРН банками і страховими компаніями створюються спеціальні фірми, що беруть участь у капіталі дрібних і середніх підприємств. Спільне інвестування в нашій країні можливо через договори-підряди по фінансуванню якої-небудь розробки. У залежності від характеру виконуваних робіт і досягнутих між сторонами домовленостей фінансування провадиться шляхом часткової попередньої оплати (авансування) чи передоплати. Особливий інтерес представляє таке зовнішнє джерело фінансування, як залучення капіталів за допомогою випуску і размеще ния акцій і інших цінних паперів за посередництвом інвестиційних інститутів. Істотним недоліком акціонування як спосіб залучення додаткових коштів є можливість часткової чи повної утрати финансируемым підприємством-емітентом самостійності. Комерційні банки могли б організовувати співробітництво між вітчизняними фінансово-промисловими групами і малим і середнім бізнесом за допомогою контрактних, субпідрядних, орендних відносин. Це дозволило б з'єднати мобільність, гнучкість, ініціативу малого виробництва і міць і вплив великих підприємств. У результаті зросте конкуренція в сфері малого і середнього бізнесу за контракти з корпораціями. Фінансуванню малого бізнесу можуть сприяти кредитні програми і численні регіональні, міські, цільові фонди. Оскільки діяльність самих малих підприємств орієнтована головним чином на місцевий ринок, багато фінансових питань необхідно вирішувати за участю місцевих органів влади. Останні повинні визначити основні напрямки підтримки підприємництва, розробити комплекс необхідних заходів, вишукати матеріально-технічні і фінансові ресурси для їхньої реалізації за рахунок регіональних джерел. Велику роль в організації фінансування малого бізнесу в регіонах могли б зіграти суспільства взаємного кредиту і торгово-промислові палати, що виступають як гарантів кредиту. Суспільство взаємного кредиту - об'єднання страхової організації і банка для фінансування малих підприємств. Йому надається право робити всі короткострокові банківські операції, крім видачі цільових кредитів, насамперед комісійний^-товарно-комісійні, облік і забезпечення векселів. Названі суспільні структури повинні також давати комерційним чи банкам міським фондам свої рекомендації з кредитування окремих підприємств після відповідної перевірки їхнього фінансового стану. У цих випадках кредит може видаватися без застави.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020