Реферат
на тему:
“Суб’єкти підприємництва
та умови їх господарювання”
Управління і підприємство (організація, фірма, установа чи заклад),
менеджмент і організація – ці два терміни нероздільні, взаємозв’язані,
не можуть існувати окремо один від одного, оскільки управління покликане
організувати та контролювати діяльність підприємства. Отже, перш ніж
визначити суть управління, слід зясувати, що ж таке, власне,
підприємство.
Класифікація фірм за різноманітними принципами, які покладені в її
основу, дає можливість отримати в результаті вивчення конкретної фірми
повну уяву про її організаційно-правовий стан, характер і масштаби її
діяльності, ринкові позиції фірми, внутріфірмові відносини тощо.
В Україні процес формування структури національної економіки зазнає
кардинальних, часом болючих та невиправданих, однак об’єктивно
необхідних змін. Від колишнього СРСР ми успадкували недосконалу
структуру народного господарства країни (зокрема відсутні деякі галузі
промисловості, а решта мали недосконалий або гіпертрофований розвиток,
існувала монополія державної власності тощо). Економічна криза, що
виникла внаслідок різкого зламу системи господарювання, окрім безлічі
негативних явищ (розвал господарської інфраструктури, інфляція,
зубожіння населення, падіння обсягів виробництва, якісного та
технологічного рівня, неконкурентоспроможність національної продукції на
світовому рівні, недосконала правова база бізнесу, криза неплатежів та
ін.), призвела також до появи альтернативних форм господарювання
(спочатку кооперативний рух, оренда з правом викупу, формування
інституту приватної власності, а згодом поява безлічі нових форм
організації бізнесу, видів підприємств тощо).
На сучасному етапі відбувається формування різних форм підприємств, що
властиво ринковій економіці.
Загалом фірми класифікуються за такими ознаками:
вид і характер діяльності;
правове становище (юридичний статус):
форма організації;
характер власності;
належність капіталу та контролю:
сфера діяльності;
ступінь охоплення ринку;
інші ознаки (ринки, виробництво, технологія, типи організації тощо).
Вид і характер господарської діяльності
Залежно від цього критерію розрізняють такі види фірм: промислові,
торгові, страхові, фінансові, транспортні, транспортно-експедиторські,
інжинірингові, туристські, аудиторські, консалтингові, орендні та інші.
Промислові (виробничі) фірми в основі своєї діяльності мають виробництво
товарів (як правило, понад 50% обороту припадає на виробництво
промислової продукції).
Торгові (комерційні) фірми займаються здійсненням операцій з
купівлі-продажу товарів. Вони можуть існувати незалежно юридичне та у
господарському відношенні від інших фірм і самостійно займатися
торгово-посередницькими операціями, або ж входити до складу системи
збуту великих промислових підприємств. Торгові фірми бувають
вузькоспеціалізованими та універсальними.
Страхові фірми здійснюють страхування вантажів, угод, ризиків, життя,
від нещасних випадків, від певних ситуацій тощо.
Транспортні фірми здійснюють перевезення вантажів і пасажирів. Залежно
від спеціалізації на окремих видах перевезень, вони поділяються на
автомобільні, залізничні, авіаційні та судоплавні.
Транспортно-експедиційні спеціалізуються на здійсненні операцій у
доставці товарів покупцю, виконуючи доручення промислових, торгових та
інших фірм.
Фінансові виступають як інвестори, утримувачі та розпорядники
нагромадженого капіталу або тимчасово вільних коштів.
Інжинірингові фірми займаються розробкою і впровадженням новітніх
технічних вдосконалень, технологічних нововведень тощо.
Туристські належать до індустрії розваг і відпочинку.
Аудиторські фірми здійснюють незалежні перевірки фінансово-господарської
діяльності, оцінку вартості майна, постановку та ведення бухгалтерського
обліку, податкове консультування.
Консалтингові фірми – це установи чи організації, що займаються
консультуванням з юридичних, фінансових, економічних питань, в тому
числі у різних галузях господарського права, митного законодавства та
ін.; з дослідження та прогнозування ринку, експортно-імпортних операцій,
розробки техніко-економічних обґрунтувань тощо.
Існує ще одна загальновизнана класифікація. Її автор Кларк – розподілив
національне виробництво на три сектори:
1) виробництво, пов’язане з сільським господарством і охоплює рибальство
та розробку природних багатств;
2) промисловість загалом, починаючи від перероблення сировини і до
стадії випуску готової продукції;
3) усі інші види діяльності, в основному сфера послуг.
Виробнича та збутова діяльність може вестися як на обмеженій
територіально-георафічній площі (регіон, область, країна), так і в
глобальних масштабах. Різновиди міжнародного бізнесу: експорт, продаж
ліцензій, спільні підприємства, прямі капіталовкладення, інвестування,
транснаціональні корпорації.
Розмір підприємства
Діючим законодавством критерієм щодо визначення підприємства як малого
передбачені лише обсяги його господарського обороту і максимальні
розміри чисельності працівників за укрупненими групами галузей. Зокрема,
до малих належать створені і діючі підприємства:
• у промисловості та будівництві до 200 осіб;
• в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб;
• у галузі науки – до 100 осіб;
• у галузях невиробничої сфери – до 25 осіб;
• у роздрібній торгівлі – до 15 осіб.
Мінімальних меж кількості працівників для малих підприємств
законодавство не передбачає. Також не існує чіткої законодавчої межі для
визначення середніх і крупних підприємств України.
Характер власності і форма організації
Різні форми власності (згідно з Законом про власність їх на Україні три:
індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна та державна)
передбачають функціонування різних організаційних форм підприємств.
Оскільки серед перерахованих форм власності лише приватна запроваджена
відносно нещодавно, то її слід розглянути детальніше.
Класична форма приватної власності – одноосібне володіння. Це перша і
найпростіша форма організації підприємницької діяльності. Крім
одноосібного володіння, окремо виділяється партнерство (товариство) –
злиття капіталів двох чи більше господарських суб’єктів, та корпорація –
власником виступають численні акціонери, володарі майна та активів у
межах своєї частки.
Одноосібне володіння (власна справа) – це найдавніша форма організації
бізнесу, коли все належить одній особі. Кожен, хто має гроші та бажання,
може придбати обладнання, щоб розпочати власну справу і пропонувати на
продаж ті товари та послуги, які, на його думку, матимуть попит. Власна
справа – це, як правило малий та середній бізнес. Їх ресурси і
можливості обмежені, частка у загальному обсязі продажу незначна.
Товариства (партнерства) бувають двох видів відносно відповідальності: з
обмеженою (ТзОВ) та необмеженою. Товариства з необмеженою
відповідальністю повністю відповідають за ведення справи, за борги всім
належним їм майном, тоді як ТзОВ мають зобов’ язання у межах вкладеного
ними капіталу чи певної суми грошей. Розподіл прибутків у товариствах
йде за наперед визначеним співвідношенням (пропорційно до частки у
статутному капіталі усіх засновників (учасників)).
Корпорація, як юридична “особистість” повністю відокремлена від своїх
власників. Власники корпорації мають обмежену відповідальність і
ризикують лише вкладеними коштами. Власниками корпорації є її акціонери.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
